Звичайний, довгий і пузатий: скільки в України «нептунів», навіщо вони потрібні і як реагує на них ворог?

Більше «нептунів», хороших і різних! Крилата ракета українських Військово-морських сил, яка тріумфально дебютувала ще навесні 2022 року, потопивши російський флагманський крейсер «Москва», з просто грізної зброї перетворюється на фактор стратегії.

У недавньому комбінованому ударі по Новоросійську використовували щонайменше п'ять таких виробів, а взагалі, сукупний одноразовий залп берегових ракетних підрозділів ВМС може налічувати кілька десятків, якщо не сотню смертоносних апаратів!

Що важливо, вони постійно вдосконалюються. Крім класичного «Нептуна» Р-360, призначеного для ураження надводних цілей, з'явився «довгий», він же Р-360Л, він же, імовірно, «Нептун-МД» (за іншою версією, МД — проміжний варіант, що розроблявся ще до повномасштабної війни), радіус дії якого збільшили з 280-300 км до 1000 км. Ця модифікація призначена для знищення об'єктів на землі. Саме таку застосували днями проти Новоросійська.

Звичайний та довгий «Нептун». Колаж Defense Express

Після удару президент Володимир Зеленський опублікував відео старту ракет, супроводивши його коментарем: «Цієї ночі наші воїни успішно застосували «довгі нептуни» по певних цілях на російській території — і це наша цілком справедлива відповідь на триваючий російський терор».

Судячи з ролика, для «довгого Нептуна» знадобилася інша пускова установка: це вже не круглі в перетині труби від С-300, а прямокутні контейнери. Крім того, їх на шасі Tatra 815-7 всього два — в базовому варіанті було чотири.

А ще є й «пузатий Нептун»! Його індекс, імовірно, Р-360М. Модель показали на початку жовтня на виставці досягнень українського ВПК, організованій для західних партнерів. Від основної, протикорабельної, версії ракета відрізняється характерними потовщеннями-напливами перед першим хрестоподібним оперенням. Власне, такого немає ні в однієї крилатої ракети в світі.

Фахівці з Defense Express припустили, що це додаткові паливні баки для збільшення дальності польоту без зміни основних габаритів апарату. Виходячи з військової логіки, радіус «пузача» повинен бути 500 км, тобто середнім між класичною ПКР і «довгим Нептуном» (військові мислять радіусами і периметрами, ділять їх зазвичай на малий, середній і далекий — тактичний, оперативний і стратегічний). Втім, колеги припускають, що, можливо, радіус залишився старим — до 300 км, але значно посилили бойову частину, тобто вагу вибухівки, яку несе ракета.

То скільки ж їх всього, цих начебто звичайних, але таких ефективних ракет? Нашої морської «довгої руки» (long arm оf NAVY)?

Звісно, точна кількість ракет, розрахунків, батарей, дивізіонів — це військова таємниця, яка суворо охороняється. Але ми можемо робити оцінки, виходячи з непрямих, відкритих, свідчень і ознак. Військові натякають, що теоретично сукупний одноразовий залп всіх «нептунів» сьогодні — приблизно 100 ракет. Сюди входять як звичайні, так і «довгі», і «пузаті», якщо останні взагалі застосовуються. Сукупний залп — це не всі ракети, які у нас є, він обмежений кількістю пускових установок. Але і запас ракет, звичайно, навряд чи набагато більший за цей показник. Тобто якщо відразу випустити сотню «нептунів», наступний скільки-небудь значний залп зробимо через рік у кращому випадку.

Тому нормально використовувати їх по 2-3-5 штук на добу по важливих цілях. Ви скажете, що краще відразу багато, ніж по краплі в день, але так це не працює. У нас стадія рутинизації конфлікту, позиційна війна, коли обидві воюючі сторони пристосувалися до реалій. 100 ракет за раз — це для приголомшення, коли ви або несподівано втручаєтеся, або проводите іншу рішучу наступальну операцію. Для звичайної роботи з погашення російського нафтового експорту, ліквідації їх ППО та інших рутинних, підкреслюю, завдань і п'яти ракет більш ніж достатньо.

І все ж, якщо 100 в залпі, то скільки ж пускових? Спираючись на приблизне розуміння структури українських Збройних сил, пропоную звернутися до звичайної арифметики.

Бригада — три дивізіони, у складі дивізіону 2-4 батареї, батарея це 2-6 пускових. Боєзапас однієї пускової установки ніби як 12 ракет, в залпі це чотири, якщо по-старому, або дві, якщо судити по відео Зеленського. Виходить приблизно 50 пускових установок. Це плюс-мінус посилений бригадний склад, але може бути і дві бригади. А може, і три. У будь-якому випадку, це серйозна сила і однозначно стратегічний фактор.

Військово-морські сили України зараз прострілюють все Північне Причорномор'я. Застосовуючи ці штуковини разом з надводними і підводними дронами, повітряними безпілотниками, вони не просто повністю закупорюють чорноморський флот рф на тилових базах (що стало фактом ще два роки тому), але і системно знищують ворожу військову та економічну інфраструктуру в морській і приморській зонах.

Виходить, ворог на морі безсилий? Частково так: він не здатний ні розгорнути свої кораблі повноцінно, ні атакувати традиційними засобами українські торговельні шляхи, ну і десант давно вже став ненауковою фантастикою. Морська блокада неможлива, його надводні дрони здатні хіба що на болючі, але точкові удари. Однак противник діє асиметрично: він навчився грати в таке. Те, що в останні тижні Одесу лякають тривоги через один-два безпілотники — зазвичай це пінопластові «гербери», — те, що останній удар «шахедів» припав на судно-газовоз в Ізмаїлі, диверсія на залізниці в Польщі… Цілком можливо, що це елементи однієї великої операції. Коли тривоги, не працюють порти. Коли горять судна, різко зростають ризики для інших судновласників. Словом, шахи.

А ми накопичуємо «нептуни» і «магури».

Війна триває.

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»