Чергове обвалення в Циркульному корпусі інфекційки: найстаріша будівля Одеси все-таки приречена?

Чергове падіння частини стіни найстарішого корпусу Одеської міської інфекційної лікарні — Циркульного — на жаль, не стало сенсаційною новиною.  

Ба більше, подібні інциденти відбуватимуться дедалі частіше й частіше, вважає оглядач «Думської» Микита Горемика.  

Двоповерхову будівлю лікарні, виконану в стилі класицизму, побудував у 1804-1807 роках французький архітектор-емігрант на російській службі Жан Тома де Томон. У 1821-му до цієї будівлі прибудували два напівкруглих напівциркульних крила, спроєктовані Джованні (Іваном) Фраполлі, братом знаменитого одеського зодчого Франца Фраполлі.

Циркульний корпус був карантинною лікарнею Одеського порту. Центральна частина з колонами доричного ордера і фронтоном дещо підноситься над крилами. У правому розташовувалася церква, де відспівували покійних (зараз — собор Різдва Христового ПЦУ). Ліворуч був під'їзд для карет. Дорога з фасаду викладена лавовими плитами, а зверху заасфальтована. Ще у ХІХ столітті будівлю перебудовували, через що, на думку експертів, лікарня втратила початкову стрункість і гармонійність.  

У жалюгідному стані ця пам'ятка архітектури національного значення перебуває останніми два з гаком десятиліття. Вона здебільшого занедбана, неабияк занепала і тримається буквально на чесному слові. Утім, те, що тримається, мабуть, заслуга її будівельників.  

Обвалення тут відбуваються із вартою заздрості регулярністю з 1990-х. Одне з них, досить масштабне, сталося в лютому 2013 року. Тоді навіть заговорили, що найстаріша кам'яна будівля міста приречена. Відтоді ситуація змінилася тільки в гірший бік.  

Влада міста неодноразово обіцяла серйозно зайнятися цим об'єктом. Перші плани з реставрації (точніше, реконструкції — йшлося, зокрема, про перепланування під сучасні потреби) з'явилися в 1990-х. З 2000 по 2006 роки відреставрували дитячий корпус барачного типу, збудований 1972 року, і пам'ятку архітектури — бактеріологічну лабораторію.  

У 2009 році було розроблено проєкт масштабного оновлення інфекційки — з будівництвом нових і реставрацією старих корпусів. Його оцінили в 664 млн грн, причому половину витрат готовий був узяти на себе уряд.  

Роботи, як і минулого разу, замовили скандально відомому бізнесменові Руслану Тарпану (він тоді претендував мало не на монополію в реставраційній сфері), точніше, його групі компаній «Інкор». Вона обіцяла, що зробить усе до 2015-го, але тут і в країні, і в місті змінилася влада. Фінансування заморозили. Місто залишилося винним підряднику 13 мільйонів гривень, через які сторони довго судилися («Інкор» грошей так і не отримав).  

До моменту зупинки робіт фірма Тарпана встигла відбудувати нову котельню, пральню і на 90% - боксований корпус для пацієнтів з особливо небезпечними інфекціями. У Циркульному корпусі не проводилися навіть первинні протиаварійні роботи.  

Після обвалення 2013-го мерія все ж вирішила відновити реконструкцію інфекціонки. У 2014 році вона знову стартувала, але знову-таки не торкнулася Циркульного. Усе звелося до завершення розпочатого раніше: зокрема, нарешті закінчили боксований корпус.  

До 2019-го в інфекційці відремонтували ще кілька корпусів — витратили 10 або 20 млн грн (точно сказати складно, оскільки там було кілька тендерів, які частково перекривали один одного).  

У 2021-му на Циркульний збиралися витратити частину коштів одного з мільярдних кредитів, узятих мерією (111 млн грн), однак почалася епідемія ковіду, і кошти кинули на нагальніші проблеми — закупівлю та встановлення кисневих станцій, підготовку ізольованих приміщень для хворих тощо.  

Ну а потім грянула повномасштабна війна.  

У вересні 2022-го начальник муніципального управління капітального будівництва Борис Панов заявив, що грошей на Циркульний у міста немає (примітно, що одночасно у Труханова збиралися витратити понад 100 млн грн на нову будівлю для Київського райсуду міста), але влада розраховує на кошти Європейського Союзу. Однак далі слів справа не пішла.  

Джерела «Думської» в мерії кажуть: «через об'єктивні обставини» розраховувати на те, що найближчим часом на пам'ятці проведуть хоча б першочергові протиаварійні роботи, не доводиться.  

Все-таки приречений?

Автор — Микита Горемика