Одесі готують новий статут: без імперського минулого і з іншим гімном, а ще буде простіше достукатися до Труханова

Проєкт нової редакції Статуту Одеси, головного нормативно-правового документа міста, доопрацювали з урахуванням зауважень і побажань громадськості, і тепер готуються винести на обговорення.

Як повідомляє кореспондент «Думської», мер Геннадій Труханов розпорядився провести дискусію щодо документа у форматі інтернет-конференції.

Вона відбудеться 10 вересня, о 12:00. Для участі потрібно подати заявку, заповнивши форму за посиланням.  

Крім того, до 9 вересня робоча група продовжить збирати пропозиції, які потрібно надсилати або на електронну пошту rada@omr.gov.ua, або в друкованому вигляді на адресу: кабінет 206, пл. Думська, 1, Одеса.  

Ми проаналізували проєкт, порівнявши його з чинним Статутом.

Насамперед розробники привели всі положення документа у відповідність до чинного українського законодавства. Прибрали непотрібну історичну довідку з преамбули, де відлік історії міста вівся з 1794 року. В новій редакції взагалі немає згадок імперського періоду. Відсутній сумнівний розділ із «видатними особами», яких нібито особливо шанує громада: генерал-губернаторами, російськими літераторами і воєначальниками, радянськими маршалами.  

Як гімн міста замість «Пісні про Одесу» з оперети «Біла акація» на музику Ісаака Дунаєвського пропонується композиція «Край Чорного моря» на слова Семена Кірсанова та музику Модеста Табачникова (у перекладі українською Сергія Осоки). Це змінений варіант відомої пісні «У Чорного моря», яку написали 1951 року спеціально для Леоніда Утьосова. У проєкті він звучить так:  

«Те місто я бачив не раз уві сні,

Грайливе, солоне, ігристе,

Край чорного моря відкрився мені

У квітучих акаціях місто

Край Чорного моря!

Те море, в якому я плив і тонув,

Той берег, ясний і погожий.

Повітрям, яке в дитинстві вдихнув,

Напитися й досі не можу.

Край Чорного моря!  

Повік не забуду бульвар і маяк,

вогні пароплавів, як свічки,

і лавку, де ми, о кохана моя,

подивилися вперше у вічі — 

Край Чорного моря!

Земля, до якої мій друг-одесит

тулився, обпалений боєм.

У печалі над ним Батьківщина стоїть,

і назване місто героєм — 

Край Чорного моря!  

Життя залишається прекрасним завжди,

Грайливе, солоне, іскристе.

І нас щовесни повертає сюди,

В Одесу, у сонячне місто.

Край Чорного моря!»  

В статті про міські свята додали четверту дату: автори документа пропонують відзначати, окрім Дня гумору, Дня визволення від нацистських окупантів (у чинній версії «німецько-фашистських»), Дня міста, ще й День міста-побратима і міста-партнера — 3 вересня.  

Одеса зможе створювати іноземні представництва — навіщо, незрозуміло.  

Також додано положення про особливий статус історичного центру як об'єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Пропонуються нові правила щодо назв вулиць, провулків, проспектів, бульварів і площ:

«Найменування та перейменування об'єктів топоніміки міста на честь фізичних осіб допускається тільки після спливу десяти років із моменту їхньої смерті, за винятком випадків ушанування загиблих воїнів, життя та/або діяльність яких були пов'язані з містом Одеса та які в період із лютого 2014 року одержали звання «Герой України», повних кавалерів ордену «За мужність», ордену «Богдана Хмельницького» та ордену «Княгині Ольги» для жінок».

У межах об'єкта всесвітньої спадщини «Історичний центр Одеси», згідно з проєктом, мають заборонити зміну назв, що склалися в XIX столітті і до 1910-х років.

«У разі належності окремих назв у межах зазначеного об'єкта до забороненої Законом України «Про деколонізацію» символіки, перейменування таких об'єктів топоніміки проводиться з урахуванням альтернативних історичних назв періоду ХІХ ст. - 1910-х рр. (у разі наявності для кожного з таких об'єктів), або з урахуванням назв, які підкреслюють мультикультурність міста та виявляють атрибути універсальної цінності об'єкта всесвітньої спадщини», — ідеться в документі.  

Іншими словами, вулицю в центрі на честь героя російсько-української війни назвати не вийде. Якщо перейменовувати Пушкінську, то на Італійську, і ніяк інакше.  

Ще одна важлива зміна стосується місцевих ініціатив. Якщо в чинній редакції для того, щоб вашу пропозицію розглянула міськрада, потрібно зібрати щонайменше 5 тисяч підписів, то в новій редакції — лише тисячу.

Треба сказати, що багато юристів узагалі сумніваються в необхідності такого нормативно-правового акта.

«Все і так прописано в Конституції та законі «Про місцеве самоврядування», навіщо плодити сутності? — питає себе оглядач «Думської» Олександр Іванов. — Символіку, гімн, можна затвердити окремими рішеннями міськради, решту прописано в чинному законодавстві. Чому свого часу почали розробляти й ухвалювати статути міст? Український уряд розумів, що росія буде розгойдувати тему федералізації, «особливих статусів» тощо. І вирішив діяти на випередження. Тоді-то й почали з'являтися ці статути, причому розробники хитро прикривалися європейськими хартіями та конвенціями. Тоді не допомогло, а зараз, гадаю, необхідності в цьому немає зовсім. Україна — унітарна держава, дискусії з приводу її державного устрою немає і найближчим століттям не буде. Ніякого особливого статусу в Одеси немає. Навіщо статут? Усі посадові особи місцевого самоврядування мають діяти відповідно до законів і Конституції. Дійсно, у законі «Про місцеве самоврядування» згадуються статути — вони мають визначати порядок проведення слухань, висунення ініціатив тощо. Мені здається, що ця норма дуже застаріла, була ухвалена під тиском і має бути скасована. Не може бути ніяких «міських конституцій». Конституція — одна! А норми про слухання та ініціативи цілком можна затвердити окремими законами для всієї держави».

Автор — Микита Горемика