В понедельник, 9 марта, одесситы отметили 201-ю годовщину со дня рождения украинского поэта, прозаика и художника Тараса Шевченко, творчество и жизненный путь которого стали одним из символов борьбы украинцев за свободу и независимость.
В церемонии возложения цветов к памятнику Тарасу Шевченко участвовали представители городской и областной власти, представители Вооруженных сил, духовенство и общественность.
«Это особый день для всего украинского народа. Те слова, с которыми Тарас Григорьевич Шевченко обращался к украинцам несколько веков назад, актуальны и по сей день, особенно в нынешнее непростое время», — цитирует пресс-служба горсовета первого вице-мэра Анатолия Орловского.
Также, помимо 201-ой годовщины со дня рождения Кобзаря, одесситы отметили и другую значимую дату – 150-летие со дня первого публичного исполнения Гимна Украины.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
0
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Цей уривок-заповіт із Шевченкового «Кавказу», продекламований на камеру Сергієм Нігояном, увійшов в історію початком тривалої боротьби, а також віддзеркаленням нескореності, мужності і волелюбності нашого народу. Рік тому на Майдані вперше за всю новітню історію України пролилась кров – вбито Сергія Нігояна та Михайла Жизневського; також 22 січня 2014 року було знайдено закатоване тіло Юрія Вербицького. Це був не перший, але видимий постріл злочинної влади у людську гідність. Сергій Нігоян, Михайло Жизневський та Юрій Вербицький були першими Героями Небесної Сотні і водночас зачинателями цілих Небесних Полків полеглих Українців! Щось тоді мені підказувало, що історія Революції Гідності тільки розпочалась.
Один мордвин не вся Россия, но пол России в рабстве у его. Да, Т.Г.Шевченко, поэт, который в почете у всех, националистов и коммунистов, церковников и атеистов, у бедного люда и богатых бандитов.Многие у памятника с уважением, И власть (по должностному принуждению).Цветы и пламенные речи, лицемер-пиар до дверцы лимузина.Сядут, забудут.
Свою Україну любіть. Любіть її… во врем'я люте, В остатню, тяжкую мінуту За неї Господа моліть.
Розкуйтеся, братайтеся! У чужому краю Не шукайте, не питайте Того, що немає І на небі, а не тілько На чужому полі. В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля.
Нема на світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі! Братерства братнього! Найшли, Несли, несли з чужого поля І в Україну принесли Великих слов велику силу Та й більш нічого. Кричите, Що бог вас создав не на те, Щоб ви неправді поклонились! .. І хилитесь, як і хилились!
Схаменіться! будьте люди, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде, Настане суд, заговорять І Дніпро, і гори! І потече сторіками Кров у синє море Дітей ваших… і не буде Кому помагати. Одцурається брат брата І дитини мати. І дим хмарою заступе Сонце перед вами, І навіки прокленетесь Своїми синами! Умийтеся! образ божій Багном не скверніте. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать… Бо невчене око Загляне їм в саму душу Глибоко! глибоко! Дознаються небожата, Чия на вас шкура, Та й засядуть, і премудрих Немудрі одурять!
Славних прадідів великих Правнукі погані! І Коллара читаєте З усієї сили, І Шафарика, і Ганка, І в слав'янофіли Так і претесь… І всі мови Слав'янського люду – Всі знаєте. А своєї Дас[т]ьбі… Колись будем І по-своєму глаголать,
У нас Брути! і Коклекси! Славні, незабуті! У нас воля виростала, Дніпром умивалась, У голови гори слала, Степом укривалась! » Кров'ю вона умивалась, А спала на купах, На козацьких вольних трупах, Окрадених трупах! Подивиться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ніже тії коми, Все розберіть… та й спитайте Тойді себе: що ми?.. Чиї сини? яких батьків? Ким? за що закуті?.. То й побачите, що ось що Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви, Варшавське сміття – ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної України! Що добре ходите в ярмі, Ще лучше, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили.
Може, чванитесь, що братство Віру заступило, Що Синопом, Трапезондом Галушки варило. Правда! .. правда, наїдались. А вам тепер вадить. І на Січі мудрий німець Картопельку садить, А ви її купуєте, Їсте на здоров'я Та славите Запорожжя. А чиєю кров'ю Ота земля напоєна, Що картопля родить, – Вам байдуже. Аби добра Була для городу! А чванитесь, що ми Польщу Колись завалили! .. Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили Батьки за Москву і Варшаву, І вам, синам, передали Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна До самого краю. Гірше ляха свої діти Її розпинають Заміс[т]ь пива праведную Кров із ребер точать.
Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь. Бо хто матір забуває, Того бог карає, Того діти цураються, В хату не пускають. Чужі люди проганяють, І немає злому На всій землі безконечній Веселого дому. Я ридаю, як згадаю Діла незабуті Дідів наших. Тіжкі діла! Якби їх забути, Я оддав би веселого Віку половину. Отака-то наша слава, Слава України.
Отак і ви прочитай[те], Щоб не сонним снились Всі неправди, щоб розкрились Високі могили Перед вашими очима, Щоб ви розпитали Мучеників, кого, коли, За що розпинали!
Обніміте ж, брати мої, Найменшого брата – Нехай мати усміхнеться, Заплакана мати. Благословіть дітей своїх Твердими руками І діточок поцілує Вольними устами. І забудеться срамотня Давняя година, І оживе добра слава, Слава України, І світ ясний, невечерній Тихо засіяє…
Может проучить Россию за Симферополь? Всех, кто придёт к памятнику Пушкина, арестовать? Точно зеркально, как сделала оккупационая власть России в Симферополе
Это точно. Пушкин хоть и противоречивый, но великий поэт. И нужно отдать дань уважения к нему. Тем более, что будь он сейчас жив, то наверное и секунды не жил бы в россии.