Одеська область знову в лідерах за порушеннями мовного законодавства
У топі порушників мовного законодавства в Україні опинилася Одеська область. Крім нашого регіону, лідируючі позиції займають також Київ, Харківська та Дніпропетровська області.
Як повідомила пресслужба Уповноваженого з питань захисту державної мови, найбільша кількість порушень виявлена в онлайн-інтерфейсах без української версії (36% від загальної кількості), у сфері обслуговування (26%) та в написах, оголошеннях і вивісках (22%).
Всього за перше півріччя проведено 656 перевірок по всій країні, з яких 549 - нові, а ще 107 - з минулого року. В результаті складено 388 протоколів про адмінпорушення і винесено 136 попереджень суб'єктам підприємницької діяльності (за обслуговування споживачів російською мовою).
У першому півріччі до Уповноваженого з питань захисту мови надійшло 1410 звернень, що на 348 більше, ніж за аналогічний період 2024 року.
Нагадаємо, що Одеська область стабільно перебуває в лідерах за кількістю порушень закону про мову. За результатами минулого року наш регіон посів друге місце в країні.
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Понеслось, посыпались видосики из дурачка. Сегодня он взял повышенные обязательства — засрать все новости. А что делать? Разве можно прожить на нищенские доходы, приходится подрабатывать. 😁
Так нацисты в москве. Это они пришли к нам с войной под насквозь лживым лозунгом с целью якобы защитить свой язык, которому никогда и ничего не угрожало в Украине, а на самом деле захватить побольше украинской земли.
А россия пусть защищает русский язык в самой россии, а не в соседних государствах. Тем более, что оружием она свой язык никак не сможет защитить. Умно надо действовать чтобы соседи не отказывались от русского языка.
Нет, дурачок, это не поведение провокатора — это реакция на инфо-мусор, к которому ты привык настолько, что считаешь его нормой. Ты называешь это «дискредитацией», потому что правда для тебя — всегда удар ниже пояса.
Не переживай, тебя уже давно никто не дискредитирует — ты справляешься с этим лучше всех сам, своей непробиваемой глупостью.
В СССР было 15 союзных республик, поэтому задавать такой вопрос было негде.. Очередная нацистская ложь.. А мой прошлый вопрос так и остался без ответа. Повторю. Почему во время ВОВ в советских школах изучали немецкий язык?
… потому что украинский язык не замещался немецким.
С 1 сентября этого года на оккупированных украинских землях страна-оккупант россия полностью исключает изучение украинского языка и преподавание предметов на украинском языке. Как ты это объяснишь?
Схоже, ви трохи заблукали. Ліна Костенко звертається до представників народу, до якого особисто ви, не маєте жодного стосунку. Таким чином, ваші претензії є безпідставними. Займіться, краще, рішенням проблем, які стосуються особисто вас.
Рівень вашої аргументації викликає лише співчуття. Прирівнювати цитату 1990 року до сучасних реалій може лише людина, яка відчайдушно намагається видати інтелектуальну лінь за глибину думки.
А розмірковування про те, хто до якого народу належить, — жалюгідна спроба самоутвердитися там, де у вас немає ні фактів, ні аргументів. Краще займіться тим, що справді стосується вас особисто — наприклад, розвитком критичного мислення.
Нет, дурачок, я не против «видосиков». Я против тех, кто принимает любой ролик за истину — без анализа, без контекста, без мозгов. Последовательность — это как раз то, чего у тебя никогда не было. Сегодня ты герой клавиатуры, завтра — жертва методички. Понимаешь, я даже не спорю — я пытаюсь подстроиться под твой уровень восприятия. Потому что тексты до тебя просто не доходят, ибо ты глуп, но назойлив.
А вот и очередное подтверждение: тексты для тебя, рашистского прихвостня — как белый шум. Смысла не улавливаешь, мысли не перевариваешь, остаётся только выкрикнуть «провокатор» и почувствовать себя победителем.
Ты не оппонируешь — ты инстинктивно реагируешь, как собака на хлопок. Уровень восприятия — строго в формате коротких видосиков, где есть диктор, стрелочки и побольше капслока.
Блин, Неравнодушный… Тебе заплатили за МЕСЯЦ вперед. А ты такими темпами лимит прср..ь за пару дней. Успокойся, прими галоперидольчика, приходи через недельку
Відповісти на ваші запитання не складно. 1. Навчання української мови та літератури проводилося, але, наскільки я знаю, до вісімдесятого року всі школи з навчанням українською мовою були закриті. Тим більше всім відомо, що вивчення української мови, насправді, було лише маневром кремлівських комуністів, для забезпечення пропагандистського ефекту, що полягає в нібито поважному ставленні до української культури. Адже всі чудово знають, що подальше навчання, у вищих навчальних закладах, все діловодство та інше, виконувалося лише на "великороссийском наречии". 2. Перелічені вами видання, також, належать до категорії пропагандистського потоку брехні та заміни істини на виписані російськими шовіністами циркуляри. Тим більше, загальна їхня кількість, ледве була вищою за один відсоток, від усіх доступних в Україні. І це в країні, де кількість українців, ніколи не була нижчою за вісімдесят відсотків. 3. Про книги і говорити нема чого. Все теж саме, лицемірне і цинічне дійство, яке, за задумом його продукуючих, мало б переконати, нібито, про справедливе ставлення влади до всіх народів радянського концтабору. А тепер, ви, дайте відповідь мені на одне просте запитання, якщо зможете, звичайно. Перелічені нижче факти, є реальними, на вашу думку, чи вигадкою українських націоналістів? Хронологія заборон української мови. XVII століття 1627 — наказ царя Михайла з подання Московського патріарха Філарета спалити в державі всі примірники надрукованого в Україні "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького. Текст грамоти за Собраніе Гос. Грамотъ, ІІІ, №77 1696 — ухвала польського сейму про запровадження польської мови в судах і установах Правобережної України. 1690 — засудження й анафема Собору РПЦ на "Кіевскія Новыя Книги" П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Л. Барановича, А. Радзивиловського та інших. XVIII століття 1720 — указ царя Московії Петра І про заборону книгодрукування українською мовою і вилучення українських текстів з церковних книг. 1729 — наказ Петра ІІ переписати з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження. 1731 — вимога цариці Анни Іванівни вилучити книги старого українського друку, а «науки вводить на собственном российском языке». У таємній інструкції правителеві України князю О. Шаховському 1734 наказала всіляко перешкоджати українцям одружуватися з поляками та білорусами, «а побуждать их и искусным образом приводить в свойство с великоросами». 1763 — указ Катерини II про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 — заборона Синоду РПЦ друкувати та використовувати український буквар. 1775 — зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях. 1789 — розпорядження Едукаційної комісії польського сейму про закриття всіх українських шкіл. XIX століття 1832 — реорганізація освіти на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням на російську мову навчання. 1847 — розгром Кирило-Мефодієвського товариства й посилення жорстокого переслідування української мови та культури, заборона найкращих творів Шевченка, Куліша, Костомарова та інших. 1862 — закриття безоплатних недільних українських шкіл для дорослих в підросійській Україні. 1863 — Валуєвський циркуляр про заборону давати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної і популярної освітньої літератури: «ніякої окремої малоросійської мови не було і бути не може». 1864 — прийняття Статуту про початкову школу, за яким навчання має проводитись лише російською мовою. 1870 — роз'яснення міністра освіти Росії Д.Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців незаперечне повинно бути обрусіння». 1876 — Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввозу з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особого Совещания» Вперше оприлюднено у книжці Савченко Ф. Заборона українства 1876 р.1881 — заборона викладання у народних школах та виголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 — заборона Олександром III українських театральних вистав у всіх малоросійських губерніях. 1888 — указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 — заборона перекладати книжки з російської мови на українську. 1895 — заборона Головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей. XX століття 1908 — чотирма роками після визнання Російською академією наук української мови мовою(! ) Сенат оголошує україномовну культурну й освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 — закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 — постано
Дурачок, ти щойно наочно підтвердив: істерика — єдина твоя відповідь, коли немає жодного аргументу. Документальне відео, кажеш? У тебе відео — це священна корова. Неважливо, хто зняв, як змонтував і що вирізав — аби підходило під картину світу. У кожному, хто не погоджується з твоїми штампами, ти бачиш «московського провокатора». У тебе не дискусія — у тебе полювання на відьом. Ти не борешся за правду — ти просто не витримуєш, коли твоя уява стикається з реальністю.
І найголовніше — ніхто тебе тут не принижує. Ти це робиш сам. Публічно. І з ентузіазмом.
Петр, покажи тут хоть одного «Московского провокатора». Если тебе сделали аргументированное замечание в ответ на весь бред, что ты написал, это не означает, что кто-то тут за Москву. Очень жаль, что ты даже не можешь проанализировать написанное
Говорил, говорю, и буду говорить на украинском русском языке. Признавать, что какой-то язык, на 80% состоящий из заимствованных слов из других языков, принадлежит какой-то нации — это все равно что признавать, что и наши территории принадлежат той нации только потому, что она так решила.
Ой, да ладно, Pegasus Не о лексическом составе языка сейчас речь
Увы, но поезд уже ушёл
Мне всегда было интересно, если бы на референдуме 1991-го года звучало что-нибудь «Вы за независимую Украину в составе обновлённого Союза с единственным государственным языком украинским?»
Придурок памперс Спирт живет все еще в 1991 году, и даже ранее, в веке 19 или 18, как путя. Независимое государство Украина давно сделало логичный выбор. И это не меняется по воле каких-то выживших из ума руськомировских пенсов, помешанных на руськом мире. Вроде тебя.
00:32
57
16
Думська в Viber
1
2
1
1
1
1
4