Одеські розклади: як політичні сили заводять до міськради нових депутатів, і чому законна процедура не завжди працює

Наш оглядач Володимир Імуш продовжує цикл публікацій «Одеські розклади» — про «внутряк» політичного життя регіону. Сьогодні знову говоримо про нашу міськраду і те, чому мер може унеможливити виконання законів.

В Одеській міській раді склалася унікальна ситуація — замість 64 обраних депутатів, залишилося офіційно, згідно з даними сайту мерії, лише 56. Фактично їх ще менше: формально відбирати мандати у деяких людей не стали, може тому, що складно уявити, як частина представників ОПЗЖ або Партії Шарія з'явиться в залі. Або навіть офіційно в країні. Після широкомасштабного вторгнення влада фактично, що у Верховній Раді, що в місцевих радах, узяла в заручники депутатів заборонених партій, зробивши їх своїми найзатятішими прихильниками, які підтримують, за рідкісним винятком, майже всі потрібні їй рішення.

Однак, у тому випадку, якщо депутат забороненої партії за власним бажанням хоче скласти мандат, або з якихось причин не може виконувати свої обов'язки, завести наступного за списком просто неможливо. Законодавці постаралися.

Наприкінці минулого року з різних причин склали повноваження двоє депутатів від «Слуги Народу» і один від «ЄС». У них проблем із ротацією бути по ідеї не повинно. Трохи поясню: партія не може взяти будь-яку популярну або фінансово забезпечену людину з вулиці і зробити її депутатом. Детально пояснювати не буду, цій темі можна присвятити окрему публікацію, але схема така: якщо депутат, обраний за загальним списком партії, складає мандат, то на його місце заходить до ради наступний за тим самим партійним списком. Якщо вибуває депутат, обраний за списком в окрузі, то мандат отримує, відповідно, наступний у списку по округу.

Детальніше писали про вихід із міськради депутатів у попередньому матеріалі, повторюватися не будемо.

Теоретично, розглядаючи це питання, виборча комісія може «помилитися» й обрати не ту людину зі списку. Однак оскільки для цього потрібен консенсус усіх політичних сторін, такого, на щастя, майже не трапляється. Зазвичай усе відбувається за законною процедурою.

По суті, вихід депутата і завод нового — це суто технічне завдання, але вже точно не в Одеській міській раді.

Від «ЄС» на наступній сесії міськради заходить Марина Бойко, голова одеського осередку організації «Солідарна Молодь», молодіжного крила партії. Її впевнено можна буде назвати найзатятішим порохоботом в Одеській міській раді. Крім того, вона стане і наймолодшою (можливо, і найрадикальнішою, саме з цієї причини) у зборах.

«ЄС» у торгах із міською владою вдалося уникнути непопулярних голосувань. Розмінною монетою для виконаної за законом, підкреслимо, для абсолютно процедурної зміни депутата, стало призначення Валерія Силіна членом виконкому (тільки сесія може ввести людину, яка вже стала віцемером, до складу виконавчого комітету). Це було важливо для Труханова, але при цьому не несло негативу для «ЄС». Окремо поговоримо і про голову фракції Олексія Потапського, який утримав інших членів команди від різкіших рішень, і провів ідеально технічну, хоча й тривалу, процедуру заводу нового депутата до міськради. Що б не змінилося в майбутньому, жодних претензій до депутатства Марини Бойко бути вже не може.

У «слуг» замість Олени Коробкової на наступній сесії має зайти Андрій Шарашидзе. Фігура його вже оточена безліччю легенд — що з них правда, що ні, сказати важко. Однак це буде перший депутат, який не входив ні в початкову команду Вадима Мороховського, ні в прохідний список фракції на виборах. Його можна віднести до всеукраїнської групи впливу всередині «Слуги народу», на яку «працює» народний депутат Олексій Леонов. З натяжкою можна сказати, що Леонов став першим нардепом від «слуг», який провів, хоч і за ротацією, свою людину до зали Одеської міськради.

А ось Олександр Славський, який мав зайти до міськради замість Олександри Ковальчук (історія про те, як ОПЗЖ не відпускала Ковальчук тут), ще вкрай далекий від сесійної зали. Спробую пояснити, чому.

Як і завжди в Одеській міськраді, реальне і віртуальне перемішалися. Кажуть, Геннадію Труханову розповіли історію, що Славський є людиною бізнесмена Андрія Ставніцера (що частково правда, він справді заходив у список «СН» саме за квотою Ставніцера) і нібито буде ударним загоном проти нинішнього міського голови під час майбутньої кампанії бізнесмена на наступних виборах мера. Усі, хто знають недовірливість Труханова (наприклад, акції Катерини Ножевнікової на Думській площі багато хто в мерії пов'язує саме зі Ставніцером і його нібито мерськими амбіціями) і знають давню нелюбов Труханова особисто до Славського, зрозуміють, чому таке зерно сумніву лягло на благодатний ґрунт, і служби муніципалітету одержали команду зробити все, щоб технічно та процедурно унеможливити одержання Славським мандата.

У вашого покірного слуги, крім посмішки, ця історія нічого не викликає. Головними противниками заводу Славського в міськраду, як і авторами вищеописаної історії, є так зване «комунальне лобі» всередині «Довіряй справам». Люди, які добре знають Геннадія Труханова, його сильні та слабкі сторони, просто скористалися ситуацією, щоб не пустити до сесійної зали сильного опонента. Славський як колишній керівник регіонального відділення фонду державного майна, прекрасно обізнаний про всі сірі схеми розпилу комунального. І міг добряче ускладнити життя довіряйців. Саме Славський був головним претендентом на посаду голови комісії з комунальної власності в міській раді за квотою «слуг» (на відміну від обласної ради, в міській початковий розподіл комісій між фракціями дотримується). Тому, за нашим прогнозом, комісію, найімовірніше, очолить менш досвідчений Шарашидзе, і тільки після цього, після чергових непопулярних голосувань президентської партії, Славський теж з'явиться в сесійній залі.

До сесії залишилося зовсім недовго, чи права ваша редакція одесити дізнаються вже зовсім скоро.  

Автор — оглядач «Думської» Володимир Імуш