Одеський економічний університет — будують моделі майбутнього України та грають у піклбол

Одеський національний економічний університет — колишній Нархоз, нещодавно посів 9 місце серед 104 українських вишів за результатами п'ятирічної наукової атестації Міносвіти України. «Думська» поспілкувалася з ректором університету, доктором економічних наук, професором Анатолієм Івановичем Ковальовим.

Керівник одного з найпопулярніших в Одесі вишів народився 1954 року в Німеччині, у родині офіцера. У 1975 році закінчив ОНЕУ — тоді ще Одеський інститут народного господарства, потім обіймав у ньому ж посади молодшого наукового співробітника науково-дослідної лабораторії, асистента, доцента, завідувача кафедри аналізу господарської діяльності. З 2008 до 2014 року — завкафедри економіки та управління національним господарством. Із серпня 2000 до вересня 2020 року — проректор із наукової роботи. З 1 вересня 2020 року — професор кафедри економіки, права та управління бізнесом.

«Думська». ОНЕУ посів 9 місце за рейтингом державної атестації. Що це означає для вишу?

Анатолій Ковальов. Є різні рейтинги, але мені здається, що справа зовсім не в кількісному вимірі, а в якісному. Рейтинг державної атестації дуже детально, комплексно й об'єктивно оцінює рівень досягнень вишу та його готовність вести якісну роботу за найважливішими напрямами підготовки фахівців для економіки України. Нині багато хто бореться за право передбачити модель відновлення і розвитку економіки в повоєнний період. Ми теж це робимо. Але яка в нас перевага? Сьогодні багато хто намагається передбачити, якою буде модель відновлення і розвитку економіки після війни. Ми теж над цим працюємо. Але наша головна перевага — це накопичений досвід. Уже близько 15 років наш університет бере участь у розробленні стратегій розвитку для міста, регіону, окремих громад. Ми уклали десятки договорів на підготовку таких планів для населених пунктів нашої області — наприклад, Чорноморська, Подольська та інших. Це не просто формальна робота: такі стратегії визначають майбутнє територій і розробляються нашими найкращими вченими та фахівцями. Тож ця наукова частина університету дозволила посісти дев'яте місце серед 104 українських вишів за підсумками державної наукової атестації.

А серед усіх 46 закладів півдня та центру України (7 областей) ми посідаємо перше місце. І це результат, який свідчить про те, що за останні 4-5 років університет став відновлювати престиж центру якісної підготовки економістів. На підтвердження цього свідчить ще один факт — динаміка збільшення чисельності студентів. В ОНЕУ в нинішньому навчальному році вже зафіксовано приріст у 21% порівняно зі вступною кампанією минулого року. Це свідчить про те, що у нас добре ведеться профорієнтаційна робота з потенційними абітурієнтами до нашого ВНЗ. Крім самих абітурієнтів, важливо переконати їхніх батьків, що в нас добре і якісно готують фахівців. Ми зробили ставку на дуальну освіту.

«Д». Не зовсім зрозуміло, що криється під терміном «дуальна». Розшифруйте, будь ласка!

А.К. Дуальна освіта передбачає поєднання теоретичної підготовки та паралельно — практичної підготовки. Під час навчання відбувається практична участь студентів — майбутніх фахівців — у роботі підприємств, банків, установ. Ми взяли іспанську модель дуальної освіти на озброєння, і уклали договір із цілою низкою підприємств. Особливо банківського сектору — сім банків бере участь у договорах з ОНЕУ з дуальної освіти. Це дає змогу готувати якісно і з урахуванням вимог роботодавців готувати від самого початку не теоретиків економістів, а практиків, які знають теорію. Ось у цьому важлива перевага. Крім того, ми дотримуємося принципу інтернаціоналізації. Кожен із наших п'яти базових факультетів бере участь у міжнародних програмах — наприклад, у стажуваннях викладачів і студентів за Erasmus+ K1. Це європейська ініціатива, яка підтримує підвищення кваліфікації, навчання та академічну мобільність за рахунок фінансування ЄС. Коли я був обраний на посаду ректора, я підписував контракт у Міністерстві — там була умова дуже високого ступеня академічної мобільності студентів і викладачів та інтеграції з вищими стандартами світової науки. Попри війну ми це зробили. У перший тиждень війни ми надіслали 153 звернення нашим партнерам, унаслідок яких було укладено близько сімдесяти нових меморандумів про співпрацю із закордонними університетами. Така активність нам дозволила не тільки не втратити міжнародну діяльність у воєнний час, а навпаки її активізувати. У підсумку останніми роками обмінів студентів і викладачів стало набагато більше. У рази зросла кількість розроблюваних спільно з нашими закордонними партнерами наукових тем і проєктів. Це свідчить про масштаб і рівень виконуваних робіт, ступінь залучення викладачів і студентів у ці наукові дослідження. Зовсім недавно ми завершили спільні дослідження з польськими, чеськими та німецькими колегами. Цього року вісім наших викладачів брали участь у спільних дослідженнях із закордонними колегами. Частина з них повернулася з Чехії та Польщі, де вони проходили наукові стажування та працювали над проєктами разом з європейськими університетами.

Зараз дуже важливо зберегти та підтримати потенціал підготовки українських внз, майбутнього нашої науки. Тому ми боремося за те, щоб майбутнє нашої улюбленої України було забезпечене високою підготовкою управлінців, економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Звісно, крім цих основних напрямів, ми готуємо й інші спеціальності — загалом 49 освітніх програм. Ми отримали право від Кабміну стати центром консолідації підготовки економістів на півдні України.

З червня 2025 року стали четвертими учасниками експерименту з удосконалення корпоративного управління університетами. Ми готуємося до відбору кандидатів до наглядової ради ОНЕУ. Крім допомоги в управлінні вишу, передбачається, що наглядова рада допоможе нам залучати нових партнерів та інвесторів для розвитку університету. Головне, щоб в умовах турбулентності, війни, ми забезпечили підготовку якісних економістів. Крім того, важлива умова — збереження умов безпеки для студентів і співробітників університету. У нас обладнані укриття в усіх навчальних корпусах. Також цілком успішно проходить офлайн навчання з вересня 2022 року.

«Д». Ви згадали про збільшення на 21% кількості абітурієнтів порівняно з минулим роком. Чи не входять до цього відсотка ті люди, які просто хочуть ухилитися від служби ЗСУ ставши студентом?

А.К. Питання про ухильників радше стосується тих, хто вступає до аспірантури. Але в ОНЕУ кількість вступників до аспірантури зовсім не астрономічна, вона в середніх межах. Та для студентів дійсно є тренд приросту. У деяких вишів після старту мобілізації раптом приріст позначився під 1000 %. Але в нас є жорсткий контроль прийому студентів за знаннями, а не за бажанням ухилятися від служби. Модель роботи нашого вишу — англійська «Small but beautiful» — невеликий виш, але прекрасний. Ми не женемося за кількістю студентів, ми ставимо за мету отримання відмінних знань. Але крім навчання, як у будь-якому зарубіжному виші, у нас є можливість добре організувати дозвілля студентів і викладачів. Наприклад, у нас проходить багато якісних студентських конкурсів. Ми співпрацюємо з Українським театром в Одесі, завдяки чому студенти можуть опанувати основи театрального мистецтва. Також підтримуємо тісні зв'язки з одеським Політехом, разом проводимо спортивні заходи — турніри з міні-футболу, шахів і піклболу.

«Д». Що таке піклбол?

А.К. Ми є засновниками Федерації Піклболу в Україні. Цей цікавий вид спорту нам привніс професор з американського університету Сан-Дієго пан Марк Сігал, який викладає у нас. Завдяки його активності ми залучили до цього процесу ще сім вишів, окрім одеських — з усієї України. Весь комплекс діяльності дає змогу нашим студентам жити й навчатися повноцінно.

«Д». Якою ви бачите модель відновлення економіки України після війни?

А.К. Питання життєвої важливості, якою бути нашій державі в повоєнний період. Мені здається, що найважливішим пріоритетом для нас є збереження і примноження аграрного сектора економіки. Додавання вартості в агровиробництві обіцяє додаткові доходи, але важливо не ставати агросировинним придатком світової економіки, а стати великим постачальником якісних харчових продуктів — від сировини до запакованого повноцінного продукту харчування, що відповідає вимогам ЄС. Які дуже високі. До слова, спільно з польськими колегами розробили стратегію виведення продукції України на ринки Європейського Союзу. Я не провісник, але вважаю, що 1 січня 2030 року Україна вже має бути повноцінним членом ЄС.

«Д». Ви зараз говорите про Україну, в якій має бути вибудувана вся лінійка від виробництва сільськогосподарської сировини до кінцевого продукту. А от як дивляться на це польські економісти? Особливо на тлі нещодавніх протестів польських фермерів, які блокували імпорт української сільськогосподарської продукції? Чи не буде це демпінгом для західних економік?

А.К. Треба вчитися освоювати нові ніші агропромислового сектору. І в нас це якраз цілком реально. Через кліматичні зміни в Україні стає можливим виробництво абсолютно нових культур. Які неможливо вирощувати з огляду на кліматичні умови, в Європі, наприклад, бавовник, рис, спеції, мигдаль, фундук, інжир, ківі — багато хто з цих культур уже почали вирощувати в Україні в промисловому масштабі. Крім того, є традиційні фрукти — овочі, які вирощуються в Україні. Ці культури дуже цікаві для європейських ринків, оскільки в цьому випадку така продукція замінить те, що зіпсує Європа здалеку — з Китаю та інших країн Близького і Далекого Сходу. Можна бути конкурентоспроможним і не робити зайвих зіткнень із нашими європейськими партнерами та союзниками. Крім того, ніхто не скасовував традиційне виробництво зернових для країн Азії та Африки. Другий напрямок — унікальне геополітичне положення України, яке дає нам змогу розвивати свою транспортно-комунікаційну інфраструктуру за рахунок наших портів, насамперед чорноморських і дунайських. Така можливість додавати вартість транспортних послуг, перебуваючи на перехресті всіх цих транспортних коридорів. Це створення хабів із перерозподілу продуктів генеральних вантажів.

І це родзинка нашого південного регіону. Наступний напрям — це підприємництво та розвиток нових конкурентоспроможних робочих місць. Якщо ми навчимося створювати нові якісні послуги в комунікаціях та інформаційних технологіях. Дуже багато перспектив пов'язано з приладобудуванням та оборонною промисловістю, яка має вийти на новий рівень після війни — ми завжди пам'ятатимемо, з ким ми сусідимо… Ну ще один важливий напрям модернізації післявоєнної економіки — це зовнішній і внутрішній туризм, рекреація, відпочинок. Тут потенціал України дуже потужний і недооцінений. Це може приносити мільярди.

«Д». Чи потрібне жорстке держрегулювання в економіці, чи ні? Ми не говоримо про воєнний стан, ідеться про післявоєнне відновлення.

А.К. Знаєте, я трошки скептик щодо державного регулювання, особливо того, яке ми зараз спостерігаємо. Може задумки бувають хороші, але ступінь і якість виконання найчастіше нижчі за рівень того, що мало бути. Потрібно знайти таку модель оптимізації ступеня можливості впливу держави на ринок, щоб враховувати інтереси приватного бізнесу і пріоритети його зростання та державних інтересів. Важливо знайти золоту середину, уникаючи зайвої централізації та участі держави в бізнесі. Відкриття нових можливостей для розвитку підприємництва особливо важливе для нашого регіону. Одесити скучили за реальною свободою ухвалювати зважені та конструктивні рішення. Утім, це актуально для всієї України, адже наш народ завжди вирізнявся підприємницькими якостями та ініціативою — і в цьому ми вигідно відрізняємося від північних сусідів.

«Д». Що ви вважаєте найбільшим злом для нашої економіки? Корупцію? Зайве держрегулювання? Або відверто споживацьке, скажімо відверто, часто хижацькі методи господарювання з боку великого бізнесу, олігархів?

А.К. Кожен вид перерахованого зла приносить свою лепту в те, що ми не отримуємо від того, що ми хотіли б бачити в нашій країні. Корупція страшна тим, що просочує як зараза суспільство. На жаль, з нею дуже складно боротися. Те, що великий бізнес часто ігнорує інтереси суспільства і фактично живе за рахунок середнього прошарку громадян, дуже шкодить Україні. Поряд із цим ми стикаємося з надлишковим державним регулюванням бізнесу і браком готовності влади бачити реальні можливості для розвитку економіки — як країни загалом, так і окремих регіонів. Адже в кожного регіону є своя особливість, свій потенціал, який можна і потрібно розвивати. Свої специфічні риси розвитку є в кожного регіону, і вони мають розвиватися. Підкреслю, що йдеться про економіку та своєрідність регіонів. Це як різні органи в людини, які виконують свою роль у зростанні та здоров'ї єдиного організму. Не можна все гребти під одну гребінку, потрібно давати ініціативу на місцях.

Я думаю, що Одеський регіон заслуговує на більшу увагу, розуміння, і можливостей саморозвитку, тому що у нас є свої родзинки, є колорит. Головне — це одеський багатонаціональний підхід до вирішення завдань і поєднання вір конфесій різних.

«Д». Я так розумію, що ви дуже позитивно ставитеся до гонконгської моделі розвитку економіки.

А.К. Безумовно. Там борються з корупцією жорстко. Звісно, в Китаї ще більш жорстко борються…. Імперію, яку ми бачили — СРСР, її підвело те, що були дуже суворі закони. Але не було суворості в їх виконанні. Якщо контролювати державні пропорції розвитку, то варто відразу робити від початку до кінця. Якщо хтось порушив, припиняти незалежно від того, хто це зробив. Судова і державна система має працювати для всіх однаково.

«Д». Ви хочете сказати, що закони у нас хороші, але виконання їх погане?

А.К. На жаль, не так усе просто. Закони не можуть бути хорошими, якщо кінця вони ще не опрацьовані, не апробовані й не імплементовані. Потрібно домагатися, щоб вони працювали — це дуже важливо абсолютно для всього суспільства, для політики, для економіки. Слава Богу, ми уважно вивчаємо досвід країн, які вже пройшли шлях економічного зростання і розвитку. Не потрібні «революційні» реформи і задушливі податкові ставки, які тільки вбивають підприємницьку ініціативу. Потрібно просто дати людям можливість спокійно працювати і розвиватися, без страху, що закони зміняться в будь-який момент і бізнес стане нерентабельним. Важливо забезпечити підприємцям відчуття стабільності та віру в майбутнє.

Спілкувався Георгій Ак-Мурза