Одеський суддя зі словами «Слава Україні! Слава нації!» залишив на волі грабіжника: поліція вирішила помститися

Постійний автор «Думської», адвокат Петро Гребенюк розповів редакції про цікаву справу, в якій він виступає як захисник.  

Ще у квітні добре відомий нашим читачам суддя Малиновського райсуду Одеси Олександр Гарський, філософ і гуманіст, ухвалив, хоч і обвинувальний, але вельми м'який вирок 27-річному Ігорю Л., який майже половину життя провів за ґратами. Його притягували до відповідальності за частиною 2 ст. 186 КК України за два грабежі.

Попри наявність судимостей, Гарський вирішив не повертати чоловіка за ґрати, замінивши покарання випробувальним строком — три роки. Вирок, який днями залишила в силі апеляція, закінчується словами «Слава Україні! Слава нації!». Утім, найцікавіше в цій історії не проявлений служителем Феміди патріотизм, а подальші поневіряння Ігоря Л. Але про все по порядку.  

Для початку, чому Олександр Гарський вирішив не саджати рецидивіста?   

Як завжди, суддя ретельно вивчив біографію та особу підсудного. З'ясував, що він у 14 років втратив батька, який покінчив життя самогубством, і матір, яку вбив новий співмешканець. Після смерті батька скоїв крадіжку, за що був засуджений до року та шести місяців позбавлення волі. У цей проміжок часу вбили матір. Надалі під впливом відповідної компанії вчиняв ще злочини, за що був також засуджений до реальних термінів. Загалом у місцях позбавлення волі провів 13 років.  

Далі, мабуть, слід навести велику цитату з вироку: у Гарського, як ви, напевне, пам'ятаєте, вони більше схожі на філософські трактати чи дослідження з психології.   

«Очевидно, що значна тривалість часу перебування в місцях позбавлення волі сформувала певний тип особистості у Л., - зазначається в документі. — Суд не оцінює узагальнено наявні судимості. Для суду вони лише показують складну долю людини, однак не свідчать про необхідність таврування такої особистості як людини, що не заслуговує на довіру. Для суду також зрозуміло, що перша судимість у дитячому віці (14 років) у вигляді реального строку покарання, можливо, негативно вплинула на особистість Л., який вочевидь не мав належної освіти та виховання. Така судимість лише озлобила неповнолітнього і показала, що навіть за наявності людської помилки держава нічого не прощає. Держава вчинила в даному випадку як каральний орган, який не допускав можливості виправлення помилки будь-яким іншим шляхом, не пов'язаним із позбавленням волі…  

Суд стверджує, що Л., на жаль, упродовж життя не мав необхідної та бажаної батьківської любові, яка одна єдина здатна зробити з людини людину. Саме відсутність такої любові, піклування, разом із відсутністю належних умов життя, суд визнає як обставину, що суттєво впливає на пом'якшення покарання. Суд вважає, що кожна людина потребує такої любові не лише в дитинстві, а й упродовж усього життя, оскільки тільки за допомогою любові людина здатна змінитися до невпізнання.

Аналіз судимостей Л. свідчить, що до нього жодного разу не застосовували положень закону про звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). Це теж свідчить, з одного боку, про абсолютну недовіру держави до останнього, а з іншого боку — про пропорційну поведінку Л. по відношенню до суспільства. Тобто очевидною є наявність глибокої душевної хвороби в обвинуваченого.

Незважаючи на наявність значної кількості судимостей, суд не вважає, що Л. не заслуговує на довірливе ставлення. По-перше, обвинувачений поніс заслужене покарання за свої злочинні вчинки, і вони не можуть переслідувати його все життя. По-друге, суд враховує поведінку обвинуваченого під час вчинення злочинів, інкримінованих останньому.  

При призначенні покарання суд також враховує той факт, що потерпілі не з'явилися до суду, відповідно у них немає бажання домагатися суворого покарання.  

Встановлені обставини свідчать про дуже низьку суспільну небезпеку дій обвинуваченого».  

Також Гарський змінив Л. запобіжний захід, постановивши звільнити зі слідчого ізолятора. Утім, на волі той пробув недовго.

Адвокат розповідає, що, вийшовши із СІЗО, Л. здав документи на отримання паспорта, став працювати на будівництві без оформлення, знайшов на свою голову співмешканку, яка сама йому сказала під час сварки, що вона «агент поліції».  

«І закрутилося… Л. незаконно затримали на вулиці, доправили до Хмельницького відділку поліції, затримання не оформили протоколом, били, на вимоги викликати захисника була відмова, півтори доби тримали незаконно у відділку поліції та примусили взяти на себе ще два грабежі, до яких, зі слів підзахисного, він не має жодного стосунку, — каже Петро Гребенюк. — При цьому Л. чув розмови поліцейських між собою, що вони всім покажуть, як можна раніше судимому давати умовний термін. Звісно, судді вони помститися не могли, тож вирішили відігратися на Л. Коли Л. говорив прокурорці про незаконні дії поліцейських, та жодним чином не відреагувала, а мала б доповісти керівництву прокуратури, внести відомості до ЄРДР та скерувати матеріали для перевірки до ДБР. У серпні Л. був узятий під варту за чужі грабежі, у вересні обвинувальний акт скерували до суду».  

Адвокат вступив у справу 5 жовтня, і почалася боротьба за законність.  

«Триває судове слідство. Також чекаємо на перевірку слів Л. про побиття в поліції. На жаль, ДБР на заяву не реагує вже понад місяць. Мовчить і прокуратура. Мабуть, усі чекали рішення Одеського апеляційного суду на вирок від 25.04.2022. Днями суд залишив вирок без змін. Крім того, скоро він слухатиме апеляційну скаргу на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вже у цій справі», — зазначив Петро Гребенюк.  

«Думська» запросила коментар у правоохоронців з приводу відомостей, викладених юристом, і стежитиме за розвитком ситуації.

Автор — Микола Ларін