Один замість восьми: українські Повітряні сили готуються до переозброєння на американські винищувачі F-16

Одинадцять місяців непростих переговорів щодо необхідності передачі нашій країні американських винищувачів, схоже, завершилися добрим результатом. Учора прессекретар Повітряних сил ЗС України Юрій Ігнат заявив, що винищувачі F-16, мабуть, найкращий варіант для заміни нинішнього парку бойових літаків. Це може говорити про позитивне рішення союзників, хоча, звичайно, у таких справах певності немає до останнього моменту.

Як би там не було, цілком імовірно, що партнери не проти передати нам ці чудові літаки, які добре зарекомендували себе у військових конфліктах. Однак підготовка українських пілотів, на думку фахівців, може тривати від шести місяців до року.

З моменту зльоту першого передсерійного примірника F-16 минуло майже півстоліття, про цю машину написано тонни книг та статей, знято кілометри плівки та гігабайти відео, тому розповісти щось нове на цю тему майже неможливо. У цьому матеріалі «Думська» спробувала розібратися у плюсах та можливих мінусах експлуатації найпоширенішого на сьогоднішній день бойового літака у світі, який, ми впевнені, стане першою НАТОвською ластівкою – ні, не так – соколом Повітряних сил України.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

Перші F-16 Fighting Falcon американської корпорації General Dynamics надійшли на озброєння ВПС США далекого 1978 року. Для того часу літак відрізнявся незвичайним компонуванням з повітрозабірником двигуна під фюзеляжем. «Бойовий сокіл» вважається легким багатоцільовим винищувачем четвертого покоління, що може нести до дев'яти тонн озброєння на дев'яти вузлах підвіски та розвивати максимальну швидкість понад 2000 км на годину.

Перше бойове зіткнення із противником сталося 1981 року в одному з близькосхідних конфліктів – ізраїльські F-16 у небі Лівану збили сирійський вертоліт радянського виробництва Мі-8 та кілька винищувачів МіГ-21. Наступного, 1982-го, ВПС Ізраїлю провели низку вдалих операцій, під час яких було знищено кілька десятків радянських винищувачів МіГ-21 та МіГ-23 різних модифікацій.

Успішне бойове застосування «бойового сокола» та широка рекламна підтримка компанії-виробника призвели до зростання продажу цього літака. На сьогоднішній день Fighting Falcon стоїть на озброєнні 28 країн світу, а всього виготовлено понад 4600 екземплярів.

За ці роки новий власник F-16 – компанія Lockheed Martin підтримувала бойові якості свого дітища на найсучаснішому рівні – за сорок років випущено понад двадцять варіантів, застарілі версії оновлюються шляхом модернізації до сучасніших від Block 1 до Block 60, а для великих клієнтів, наприклад для Ізраїлю та ОАЕ, розроблено модифікації під конкретні завдання з використанням обладнання та авіоніки замовника.

Багато джерел повторюють тезу про те, що жоден F-16 не був втрачений у численних повітряних боях, проте ця інформація, м'яко кажучи, не відповідає дійсності і поширюється компанією Lockheed Martin у рекламних цілях. Втім, це не означає, що літак поганий: невразливих у небі, як на землі, і в морі немає.

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ

Повітряні сили України зараз використовують вісім типів бойових літаків тактичної авіації. Це винищувачі МіГ-29/МіГ-29УБ та Су-27/Су-27УБ, штурмовики — Су-25/Су-25УБ, фронтові бомбардувальники та розвідники — Су-24М/Су-24МР. Кожен з них вимагає серйозної підготовки обслуговуючого персоналу та дефіцитних комплектуючих, яких, на жаль, немає: більшість, у тому числі двигуни, виробляються тільки в рф.

Весь цей радянський повітряний «зоопарк» можна замінити відповідною кількістю «фалконів», серйозно заощадивши на логістиці та деталях для ремонту. За деякими оцінками, нам потрібно не менше 150 бортів. Варто зазначити, що для повноцінного виконання бойових завдань, крім самих F-16, необхідне озброєння — кілька типів ракет для повітряного бою, різні бомби, зокрема з лазерним наведенням, ракети «повітря-поверхня», зокрема протикорабельні, і навіть контейнери для ведення комплексної розвідки.

До речі, ракети для ведення далекого повітряного бою типу AIM-120 AMRAAM Україна вже має, це універсальний інструмент, який використовується також у системах ППО західного виробництва NASAMS, які зараз надходять до нас на озброєння. Протирадіолокаційні ракети AGM-88 HARM також поставляються з літа минулого року, проте МіГ-29, доопрацьовані для цих пусків, не можуть використовувати можливості «хармів» у повному обсязі.

ПІДВОДНІ КАМЕНІ

Треба сказати, що використання озброєння F-16 спричинить серйозну перебудову всіх компонентів Повітряних сил – від логістики до інформаційного супроводу польотів.

За словами наших льотчиків, керувати «фалконом» можна навчитися за кілька тижнів, проблема полягає в освоєнні та застосуванні різних типів зброї. За деякими оцінками, для цього їм доведеться щонайменше на півроку засісти за парти та тренажери.

Великою проблемою стане також дообладнання аеродромів та злітно-посадкових смуг. На думку фахівців НАТО, українські ЗПС, складені з бетонних плит, становлять небезпеку для шасі американських літаків. Однак за час, поки вони надійдуть на озброєння, цю проблему можна вирішити, відремонтувавши «злітки» спочатку на кількох аеродромах основного базування «фалконів», а потім поступово модернізувати авіабази країни.

До речі, влітку 2011 року три борти F-16 гостювали на аеродромі 831-ї бригади тактичної авіації в Миргороді. У ході вперше проведених спільних американо-українських навчань «Безпечне небо – 2011» українські пілоти та техніки змогли оцінити різницю між колишньою радянською та сучасною західною технікою.

Особливі зусилля ляжуть на плечі персоналу – зброярів та технічних спеціалістів. Їм доведеться серйозно переглядати багато питань, пов'язаних із ремонтом та обслуговуванням НАТОвських зразків.

Але практика показує, що загалом обслуговування «фалкону» набагато простіше, ніж тих же МіГів. Всі перераховані вище радянські/українські зразки — дводвигунні, тоді як на F-16 один мотор — це F110 компанії General Electric, або F100 компанії Pratt & Whitney. З бортовою авіонікою та іншою апаратурою у наших техніків також не буде особливих проблем після проведення курсів навчання.

До речі, технічний персонал Повітряних сил має зробити невелику революцію – авіаційна техніка НАТО вимагає набагато більшої акуратності та чистоти.

Автор цих рядків під час закордонних поїздок не раз наголошував, як трепетно американці та військовослужбовці інших країн Північноатлантичного Альянсу ставляться до своїх літаків. На одній із авіаційних виставок у Берліні ми були трохи шоковані вчинком американського техніка, поміченого у череві повітрозабірника F-16. Як виявилося, він протирав внутрішню, ретельно відшліфовану до блиску поверхню. За наявності захисного ковпака, який одягається на повітрозабірник відразу після зарулювання літака на стоянку, виникнення пилу або дрібного каміння всередині важко уявити, проте культура обслуговування змусила техніка виконувати цю роботу.

ВИСНОВОК

Сьогодні можна з упевненістю сказати, що озброєння F-16 дозволить нашим Повітряним силам вийти на зовсім новий якісний рівень. Fighting Falcon — це не тільки винищувач у чистому вигляді, але бойова платформа для застосування різних озброєнь, здатна завдавати високоточних ударів у глибині оборони противника, а також знищувати кораблі з відстані кількох сотень кілометрів.

Ці літаки стануть ще одним фактором, який дозволить Україні перемогти.

А Україна обов'язково переможе!

Автор — Сергій Смоленцев, фото автора