Одеса готується до 1 вересня: як адаптуватися після канікул і не потонути в океані знань (поради психолога)

Як мене вчили плавати? Зіштовхнули у воду з пірсу. І коли я судорожно виринув, витріщивши очі, відфуркуючи і відпльовуючись, мені крикнули зверху: «Руками греби!». Ракушечна стіна пірсу то з'являлася у мене перед очима, то відходила вгору, і я опинився в позбавленій звуків зеленій каламуті води.

Худо-бідно, зрідка занурюючись під воду і виринаючи, запекло молотячи руками в хмарі бризок, я почав переміщатися до берега. Ви думаєте, я навчився плавати? Де там. Я зненавидів воду. І, власне, про мого «вчителя» я став ще гіршої думки, ніж раніше. Набагато гіршої.

Ведучи дитину до школи, ви немов навчаєте її плавати. Вона може захлинутися, перейнятися ненавистю до школи, а може зануритися в шкільну атмосферу і відчувати себе як риба у воді. Багато що залежить від вас.

Готуючи свою дитину до школи, одні батьки чітко знають, що до першого класу вона повинна читати, писати, знати таблицю множення і володіти ще десятком навичок. Треба б простежити, думають вони, щоб їхнє чадо не посадили на задню парту в «куточок двієчників» і було б непогано познайомитися «зі своїм» класним керівником.

Інші думають про те, щоб дитина виглядала гідно. Щоб «шмот» і зачіска були круті. Щоб за себе міг постояти.

Третім, власне, все одно. Вони впевнені: «Я вам віддав. Ви й займайтеся вихованням». Тобто скидають з пірсу.

Чого дійсно варто навчати дітей перед початком школи, розповідає психолог Лариса Романенко.

«Думська». Як дітям різного віку перейти від відпочинку до навчання? Як батьки можуть допомогти зробити цей перехід м'яким і природним?

Лариса Романенко. По-перше, спілкуватися з дитиною про те, чого вона очікує від нового навчального року, допомагати їй знаходити мотивацію для навчання.

По-друге, створювати разом з дитиною розклад навчальних занять та інших її обов'язків. Це допоможе дитині краще організувати день, щоб не було хаосу. Допомагати дитині під час навчання, але не робити домашні завдання замість неї. Відрегулювати сон заздалегідь, якщо на канікулах він збився. Розвивати фізичну активність, яка допоможе «розвантажити» голову. До навчання входити поступово. Пам'ятати, що влітку дитині потрібно відпочити. Обов'язково.

«Д». З якого віку варто починати готувати дитину до школи психологічно?

Л. Р. Психологічну підготовку дитини до школи слід починати з п'яти-шести років, за два роки до вступу до школи. Тоді ви встигнете розвинути необхідні дитині навички. Ключовим тут є індивідуальна готовність до школи, яка проявляється в тязі до знань, концентрації, самообслуговуванні, комунікативних навичках і вмінні дотримуватися правил.

Д. Як батькам правильно говорити з дитиною про школу, щоб не лякати, а зацікавити?

Л.Р. У кожному віці людина несе відповідальність за певний вид діяльності. У мами з татом це робота, а у дитини — школа. Запитайте у дитини: «Для чого ми ходимо до школи?» І допоможіть з відповіддю: «Для того, щоб бути освіченою». Мама з татом заробляють гроші, а дитина — оцінки. Це її зарплата. Це свого роду мотивація: вона робить свій внесок у сім'ю. Хочеш бути освіченою? Хочеш, щоб інші тебе не обманювали? Тоді треба вчитися.

У школі є правила і треба дитину посвятити в те, які вони. Малюк повинен знати, що ці правила слід поважати і дотримуватися. А для чого це робиться? Щоб зберегти порядок. Можна навести такий приклад: для чого існують правила дорожнього руху, і що буде, якщо їх скасувати? Суцільний хаос. Розбиті машини. Покалічені люди. І щоб цього не допустити, існують правила. Такі правила є і у школярів.

Д. Які основні страхи найчастіше виникають у майбутніх першокласників?

Л.Р. Дитина боїться всього нового: незнайомих людей, вчителів. Дитина може також боятися, що не зможе впоратися із завданнями, буде вчитися занадто повільно або погано. Вона може боятися конфліктів з іншими дітьми, боятися бути висміяною, покинутою. Є побоювання, що вчитель буде погано ставитися до неї. Вона може боятися залишитися одна і втратити зв'язок з батьками. Коли батьки йдуть, а дитина залишається, цей страх дуже актуальний. Також існує страх осуду або навіть фізичного покарання.

Д. Чи потрібно «тренувати» дисципліну заздалегідь — режим дня, виконання завдань?

Л.Р. Так. Дитину потрібно заздалегідь привчати до режиму дня, вчити виконувати завдання, тренувати дисципліну перед школою. Щоб вона могла адаптуватися до нової обстановки і навантажень без стресу, сформувати навчальні навички та почуття відповідальності. Як це робити?

Дитина ходить в садок. У неї є свій рюкзачок. Вона туди збирає свої іграшки, якісь потрібні речі. Тобто вона сама це робить, не мама. А дитина сама робить вибір. І, йдучи з садочка, вона пам'ятає, що їй слід забрати звідти. І якщо вона забула, то наступного разу буде контролювати весь процес, щоб не втратити улюблену іграшку. Тим самим формується відповідальність дитини за завдання, яке перед нею стоїть.

І, звичайно, треба привчати дитину до того, що тільки закінчивши одну справу, треба приступати до наступної. Тобто вчитися не створювати хаос. Ніколи не поспішати робити за дитину те, що вона може зробити сама. Треба бути терплячими, вчити відповідальності дитину і потім передати їй у руки цю відповідальність на всі 100%.

Д. Як бути, якщо дитина дуже сором'язлива або боїться нових людей?

Л.Р. Потрібно бути терплячими, підтримувати дитину, обговорювати її почуття. З повагою запитувати: що викликає страх? Знецінення переживань дитини категорично заборонено. Що я рекомендую? Читати казки. Казки раджу сучасні. Дитина буде розвивати емоційно-вольову сферу, отримувати на символічному рівні (отримання дитиною досвіду через казки, ігри, малюнки, метафори — в безпечній формі, без прямого зіткнення з ситуацією, — Ред.) досвід.

Д. Чи варто розповідати дитині про власний шкільний досвід — і як не перевантажити негативом?

Л.Р. Все залежить від індивідуальних особливостей дитини, і їх треба враховувати. Досвід ділитися потрібно, але в міру, щоб дитина з цієї розповіді зрозуміла, що проблеми можна вирішити. Навіть коли страшно або здається, що ти не впораєшся. Залякувати дітей не слід.

Д. Як батькам самим впоратися з тривогою і не передавати її дитині?

Л.Р. Дуже важливо, щоб батьки усвідомлювали і розуміли, що дитина зчитує емоції — і їй від цього важко. Наше завдання як батьків — навчити сина або дочку навичкам самообслуговування, правилам поведінки в тому місці (класі), де вона перебуває, навчити поважати себе та інших дітей. І тоді легше буде пережити цей етап у житті кожної сім'ї, яка відправляє до першого класу свою дитину. Чому ми турбуємося? Від страху, що дитина не впорається. Щоб менше переживати, розвиваймо здібності дітей.

Д. Чи потрібно знайомити дитину з майбутнім класом або вчителем до 1 вересня?

Л.Р. Обов'язково так! Для чого? Щоб знизити рівень тривожності у дитини.

Д. Які маленькі ритуали або сімейні традиції можуть допомогти зробити початок навчального року радісною подією?

Л.Р. Підтримувати дитину. Говорити з нею, що вона вже доросла, самостійна. Говорити їй: «Ти молодець. Я пишаюся тобою. Ти впораєшся. Я завжди поруч, щоб допомогти, якщо буде потреба». Щоб дитина відчувала, що у неї значущий період у житті та що їй є на кого покластися.

Як заохочення можна всією сім'єю відвідати улюблений заклад і сказати дитині: «Ми хотіли зробити тобі приємно». Щоб вона розуміла: люди роблять приємні вчинки один для одного, і це важливо в житті.

Але найважливіше, що я б хотіла сказати, — не купувати грошима мотивацію до навчання. Якщо батьки хочуть навчити дитину фінансової грамотності, то дають кишенькові гроші, щоб дитина вчилася розподіляти або заощаджувати. Вона може заробити ці гроші, але не за те, що ходить до школи, не за те, що вчиться або виконує домашні справи. Це категорично заборонено.

У дитини має сформуватися розуміння, що школа — це її відповідальність, яка зробить її дорослою. І це шлях, який проходить кожна людина.

І пам'ятайте: не кидайте дитину з пірсу в океан знань.

Автор — Дмитро Леонов