Голова Одеської ОВА Олег Кіпер — про обшуки, коней та звільнення (ексклюзивне інтервʼю)

Чутки про відставку, обшуки у справі «Карфаген», генератор у підвалі для новонародженої доньки та розрядка біля коней.

Про все це очільник Одеської ОВА Олег Кіпер розповів у відвертому інтерв'ю «Думській». Читайте, чому він поставив крапку на поверненні до прокуратури, як 15 хвилин урятували йому життя від балістики та які найстрашніші слова може сказати командувач ППО під час масованої атаки.

«Думська». Олегу Олександровичу, чутки про ваше звільнення: немає диму без вогню чи як?

Олег Кіпер. Почнімо з того, що мене «звільняють» від першого дня призначення 2023 року. Пам'ятаю потужну двомісячну медіакампанію: мовляв, і не місцевий, і не туди, і не той. Згодом ці чутки періодично виникали знову.

«Д». Чому саме зараз вони знову з'явились?

О.К. Цього разу підґрунтя дійсно було. Фігурант справи «Карфаген» Сергій Кропива два роки працював моїм заступником. Ми знайомі з початку повномасштабного вторгнення 2022 року, коли він став помічником Генерального прокурора. Ми пропрацювали разом із півтора місяця — до звільнення тодішнього очільника Офісу Генпрокурора. Кропива став першим заступником, якого я запросив до Одеси, а згодом йому запропонували посаду в Офісі Генерального прокурора.

«Д». Характеристики для Офісу Генпрокурора йому не писали?

О.К. Ні. Мені зателефонував Генеральний або один із його заступників і запитав, чи відпущу Сергія. Відповів: якщо ставите це питання, то вже все вирішили. Утримувати немає сенсу — це буде вже не повноцінний працівник, а людина з думкою, що я її не відпустив. Тож у липні 2024 року він пішов.

«Д». Вас викликали до Офісу Президента через операцію «Карфаген»?

О.К. Коли до мене прийшли з обшуком і я прочитав ухвалу, то запитав детектива: «До чого тут я?». У матеріалах ішлося про ОВА взагалі — ані про Кіпера, ані про родину. В ОВА працює понад тисячу осіб. Якщо так, то чи точно прийшли за адресою?

«Д». Як колишній прокурор, як ви характеризуєте втечу прокурора Кравченка?

О.К. Не хотів би давати оцінок колегам із системи. Кравченко мав дуже потужний бекграунд, зокрема підтримував державне обвинувачення у справі президента-втікача. Не розумію, що саме його штовхнуло на такий крок — ми ж не бачили всіх матеріалів справи. Можливо, вплинула політика, а можливо, просто не витримав психологічно.

«КОЛИ ПРАЦЮЄШ У ПРОКУРАТУРІ, ЗДАЄТЬСЯ, ЩО ВИЩЕ ТЕБЕ ТІЛЬКИ СОНЦЕ»  

«Д». Чи планували ви повернення до Генеральної прокуратури? Чи змінила ці плани справа «Карфаген»?

О.К. Ні. Щодо прокуратури для мене поставлено крапку. Я докорінно змінив думку про роботу цієї системи.

«Д». Що ви маєте на увазі?

О.К. Тепер я найчастіше сперечаюся саме з прокуратурою та правоохоронною системою загалом. Коли працюєш прокурором, перед тобою лежать Кримінальний та Кримінальний процесуальний кодекси, і здається, що вище тебе тільки сонце. Ти вважаєш себе найрозумнішим, і довести тобі щось неможливо. Пропрацювавши три роки «на землі», я усвідомив, що повертатися туди не хочу.

«Д». Прокуратуру варто реформувати?

О.К. Справа не стільки в реформуванні, скільки в зміні принципів роботи. Працюючи в прокуратурі, ми були закритими. Навіть на посаді прокурора Києва я побоювався б давати інтерв'ю чи спілкуватися з людьми. Так нас виховувала система — це залишок радянського спадку, який різні генеральні прокурори ламали по-своєму.

«Д». У 2014 році так само спробували перезавантажити поліцію…

О.К. Поліцейські 2014 року набору навчалися лише чотири місяці. Це була «бомба уповільненої дії». Їх вивчили Адміністративного кодексу, але ж юридична практика значно глибша. Одному вивченню теорії присвячують роки. Інша річ — допит. В одному кабінеті навпроти тебе сидить інтелігентний бухгалтер у справі про економічний злочин, а в іншому — серійний убивця. Скільки треба вчитися й прочитати книжок, аби хоча б розговорити людину? Тут ти маєш бути і психологом, і слідчим, і прокурором.

«НАЙСТРАШНІШЕ — ЧУТИ ВІД КОМАНДУВАЧА ППО, ЩО НЕМАЄ ЧИМ ЗБИВАТИ РАКЕТИ»

«Д». Чи готова Одеська область та місто до цієї зими?

О.К. Ворог щосезону змінює тактику. Ми усвідомлюємо, що удари по енергетиці мають на меті залишити людей без тепла й світла. Триває мобілізація, бракує людей, техніки та ресурсів. Проте все йде за планом: більшість критичних об'єктів намагаємося закрити захистом, і ця робота триває щодня.

«Д». Що на цій посаді для вас найстрашніше?

О.К. Коли телефонує командувач ППО й каже: «У мене немає чим збивати». Оце справді страшно.

«Д». Ми так і маємо цитувати слова про командувача ППО?

О.К. Так, це реальність, із якою за три роки роботи я зіштовхувався неодноразово.

«Д». Зрозуміло, що ОВА не постачає ракети для ППО. Проте адміністрація відповідає за автономність критичної інфраструктури.

О.К. У межах області за це відповідаю я. Як за ситуацію в країні відповідає президент, так у регіоні — голова ОВА.

«Д». Як ви ставитеся до перекриття доріг під час блекаутів та відсутності води?

О.К. Потрібно бути об'єктивними: російські ворожі мережі та розвідка активні, ворог витрачає чимало ресурсів на вербування й провокації. Ми регулярно бачимо новини про затримання та засудження агентів.

Бували й конкретні маніпуляції. Ми три дні ремонтуємо мережу, виходимо на фінал, аж раптом у соцмережах вкидають заклик: «Перекриваємо вулицю, і за дві години ввімкнуть!». Люди перекривають дорогу, ми за дві години вмикаємо світло за графіком ремонту, а в соцмережах поширюють меседж: «Бачите, якби не перекрили — світла б не дали».

«Д». Як ви особисто підготувалися до блекаутів?

О.К. Торік у мене народилася донька. Я переїхав у будинок із підвалом саме для того, щоб можна було встановити генератор. З немовлям спускатися в паркінг із високих поверхів було надто складно. Тому в разі блекаута розраховую на генератор.

ПРО ФОРТИФІКАЦІЇ, БЮДЖЕТ І КОНФЛІКТИ НАВКОЛО ТРУХАНОВА

«Д». Фортифікаційні споруди й «зуби дракона» в області зводилися за обласний чи державний кошт?

О.К. У 2023 році за розпорядженням Головнокомандувача Залужного фортифікації будували згідно із вказівками Генштабу за рахунок державного бюджету. Для Одещини передбачили 2,8 мільярда гривень — розрахунки від Миколаєва до Ізмаїла та Вилкового робили військові. Вони визначали типи споруд, протитанкові рови й локації. Тоді ми заощадили близько 800 мільйонів гривень.

«Д». Чи доцільно було будувати ці споруди саме на Одещині, а не спрямувати ресурси на Схід?

О.К. Якби ми зважали на коментарі в мережі, ворог уже був би у Молдові. Є військове командування, яке володіє оперативною обстановкою краще за диванних експертів і ухвалює відповідні рішення.

«Д». ОВА залучала кошти місцевих громад на підтримку ЗСУ. Як відбувався цей процес і скільки акумулювали?

О.К. Я направив офіційний лист на адреси громад. За час моєї роботи Одеська область перерахувала на Збройні сили 2,7 мільярда гривень. Це легко перевірити — достатньо відвідати військовий шпиталь. У 2023 році там бракувало навіть кондиціонерів, усе руйнувалося. Зараз там відремонтовано корпуси для належного лікування й реабілітації поранених.

Залучення коштів громад було моєю ініціативою. Усі розуміють потребу в благоустрої чи вкладанні плитки, але пріоритет під час війни один — безпека та підтримка військових.

«Д». А яка позиція міської влади Одеси? Яку роль зіграв Труханов?

О.К. Труханов виділяв кошти лише тим підрозділам, які його підтримували. Не секрет, що виникали суперечки: він відмовив навіть 122-й бригаді ТрО, яка є суто одеською. Мер вважав міський бюджет власним ресурсом і намагався використати його для власної політичної капіталізації. З Одесою було складно, але місто все ж передавало кошти — із зазначених 2,7 мільярда гривень внесок Одеси становить близько 700–800 мільйонів.

«Д». Чи покращилася взаємодія з містом після призначення Сергія Лисака?

О.К. Зі мною легко співпрацювати, адже я нічого не прошу для себе особисто. Це можуть підтвердити і Труханов, і Лисак. Моє спілкування має виключно робочий характер.

«Д». Хто фактично керує Одесою — Сергій Лисак чи голова міськради?

О.К. Лисак має більше повноважень за законом про правовий режим воєнного стану. Проте він надав депутатам міськради можливість залишатися дотичними до ухвалення рішень. Багато з них працюють на місцях роками й знають проблеми містян. Натомість зараз деякі депутати намагаються протистояти Лисаку. Знаючи його характер, передбачаю: вони самі провокують ситуацію, коли він повністю перебере всі повноваження на себе, через що вони остаточно втратять суб'єктність.

«Д». Чи змінилися ваші стосунки з головою Одеської обласної ради Григорієм Діденком після вручення йому підозри від НАБУ?

О.К. У нас три роки залишаються суто ділові робочі стосунки. Поза роботою ми не спілкуємося: мій кабінет на п'ятому поверсі, його — на четвертому. За потреби робочі питання вирішуємо на місці.

ДОСЯГНЕННЯ, ВТРАТИ ТА ОСОБИСТЕ

«Д». Які результати на посаді очільника ОВА вважаєте головними?

О.К. Хороші справи швидко забувають, а помилки пам'ятають довго. Дякую одеському бізнесу: за позабюджетні кошти відремонтовано операційне та інші відділення дитячої лікарні, закуплено дороге медичне обладнання. Також ми розробили проєкт будівництва нового корпусу дитячої лікарні.

Окремий напрям — відновлення меліорації в Бессарабії. Уже охоплено 10 тисяч гектарів, очікуємо 9 мільйонів євро від Італії для робіт у Татарбунарському та Ізмаїльському районах. Через зміну клімату та спеку до 50 градусів земля перетворюється на бетон, засолюється, ми втрачаємо озера й урожай. Відновлення меліорації дасть змогу збирати по два врожаї за сезон.

«Д». Що не вдалося зробити?

О.К. Головне невиконане завдання — не вдалося зупинити війну й зберегти всі життя. В області загинуло 14 дітей, зруйновано понад тисячу цивільних та державних об'єктів. Це найважчий фактор.

«Д». У вас засекречена декларація. Яка у вас заробітна плата?

О.К. Спочатку посадовий оклад становив понад 50 тисяч гривень. Завдяки коефіцієнту зони можливих бойових дій виплата зросла вдвічі. До призначення я був забезпеченою людиною, родина має офіційний бізнес, який регулярно перевіряють контролюючі органи.

«Д». Які маєте захоплення?

О.К. Футбол і коні. Я закінчував школу «Чорноморець», тож за нагоди намагаюся викроїти годину на гру. Верхова їзда допомагає емоційно розвантажитися. У березні 2022 року в Києві через десятки блокпостів я їздив на стайню, щоб просто годину побути наодинці з конем і відволіктися від подій. Щодо Одеського іподрому — він у складному стані. Спілкуюся з директором, шукаємо варіанти інвестиційного партнерства, аби привести територію до ладу й залучати змагання та туристів.

«ПРЕЗИДЕНТ Б’Є ТАМ, ДЕ НЕ ОЧІКУЄШ»

«Д». Як ви гадаєте, коли закінчиться війна?

О.К. Цього не знає ніхто. Понад усе хочу побачити перший день після нашої перемоги, коли всі зможуть видихнути.

«Д». Коли востаннє спілкувалися з Президентом і чим він цікавиться в регіоні?

О.К. Бачилися влітку під час його візиту до Одеси. Володимир Зеленський має дуже гострий склад розуму. Він завжди точково б’є там, де ти не очікуєш. Вимагає конкретики, без жодної «води». Я взагалі не розумію, як йому часу вистачає. Я не розумію, коли він спить.

«СВОЮ РАКЕТУ ВСЕ ОДНО НЕ ПОЧУЄШ»

«Д». Під час інтерв'ю декілька разів лунала повітряна тривога, але ви залишаєтеся в кабінеті. Це принципова позиція?

О.К. Не можу сказати, що не боюся — я двічі ледь не загинув під балістичними ударами. Проте я моніторю обстановку, а працівників ОВА змушую спускатися в укриття. Для себе ухвалив рішення: свою ракету все одно не почуєш.

«Д». Розповісте детальніше про випадки, коли опинилися під ударами?

О.К. Перший випадок — 15 березня 2024 року під час трагедії біля 411-ї батареї, де загинула 21 людина. Мене, очільника поліції та керівника ДСНС урятував Олександр Гостіщев (командир штурмового полку «Цунамі» бригади Нацполіції «Лють», — Ред.). Ми вже виїжджали на місце після першого прильоту, але Олександр зателефонував і попросив зачекати 15 хвилин, оскільки обстановку з'ясовували. Ми повернулися до кабінету. За кілька хвилин стався повторний балістичний удар, унаслідок якого Олександр загинув. Якби ми не зачекали — опинилися б у епіцентрі.

Другий випадок стався біля готелю «Бристоль». Третій — коли мій перший заступник підійшов до уламка збитого дрона, що палав. Ми відійшли буквально на десять метрів, і стався вибух.

«Д». Нещодавно ви закликали не маніпулювати датою 2 вересня як Днем міста Одеси. Чому виникла така позиція?

О.К. Для багатьох поколінь одеситів 2 вересня — звична й важлива дата. Завдання істориків — досліджувати архіви та встановлювати точний рік заснування поселення, адже оригінал указу Катерини II ніхто не бачив. Нехай науковці з'ясовують історичні деталі, а звичну для людей дату святкування закликаю не чіпати.

Спілкувалися — Юрій Басюк, Ростислав Баклаженко

Фото — Олександр Гіманов