Він помер і воскрес! У центрі Одеси римські легіонери провели Ісуса на Голгофу, але все закінчилося добре   

Легіонери в пластинчастих і лускатих обладунках, озброєні гладіусами й пілумами, знатні матрони в розкішних шатах, селяни й раби, жерці-фарисеї, терористи-зелоти…

Залита квітневим сонцем Дерибасівська у Вербну неділю перетворилася, ставши на час Via Dolorosa, Шляхом Скорботи вічного Єрусалима. Традиційна великодня реконструкція, яку вже 12 років проводять одеські протестанти, цього разу була особливо масштабною.

У дійстві взяли участь 300 костюмованих персонажів, причому стати таким мав змогу кожен охочий. А підготовкою займалося 120 осіб.

Костюми, взуття, зброя, прикраси — все продумано до дрібниць і відповідає нашим знанням про Рим та Юдею початку І століття нової ери. Жінки демонструють флакончики з парфумами тієї епохи — фінікійське скло! Такий коштував шалені гроші — дозволити його собі могли тільки дуже багаті люди. Тканини одягу виткані вручну і пофарбовані натуральними барвниками. За малюнками та статуями відтворено зачіски.

^{Марина Сердиченко}

«Це жива історія, яка змінює життя, — розповідає римська матрона, тобто поважна сімейна жінка, в миру — капелан Збройних сил України лейтенант Марина Сердиченко. — Це те, до чого ти торкаєшся серцем. Для тебе це стає не просто історією на сторінках Біблії, це твоя сучасність і майбутнє».

«Сьогодні я організаторка своєрідного показу античних мод, — усміхаючись, пояснює адміністраторка фонду «Добрий Самарянин» Наталя Терехова. — Нас усього 50 жінок, які обрали собі костюми з різних місць, провінцій і країн І століття. Ще ми презентуємо 12 античних музичних інструментів — у мене, наприклад, ліра. Кожна деталь цього образу продумана, ось, дивіться — фібулки (застібки для одягу, — Ред.) — це копії знахідок із Криму. Прикраси… Я з роду Юліїв».

^{Наталя Терехова}

Ще один представник «Самарянина» Роман Медяник грає центуріона — командира центурії, підрозділу з 80-100 солдатів. Таких зазвичай призначали із заслужених легіонерів-ветеранів, які провоювали десять і більше років.

«Моє завдання — провести Ісуса на Голгофу, — зовсім по-військовому насупившись, каже він. — У натовпі є як його прихильники, так і люди жерців (фарисеїв, — Ред.). Перші хочуть його звільнити, другі, ми допускаємо, планують убивство ще до страти. Мені і моїм солдатам потрібно забезпечити порядок, щоб усе пройшло за законом».

Поверх туніки Романа — пластинчастий обладунок, званий лорика сегментата. Центуріон оперезаний зручним шкіряним ременем, озброєний коротким мечем-гладіусом, який призначений для нанесення колючих ударів, щитом-скутумом і кинджалом пугіо.

Одеситам показали весь останній тиждень земного життя Ісуса — від входу його в Єрусалим на ослику (звуть Лунтиком) до самої страти і воскресіння. Глядачі бачили молитву в Гетсиманському саду, Таємну Вечерю, затримання Христа, «суд» над ним, страшну ходу до Голгофи і страту.

І воскресіння.

Завершилася реконструкція спільною молитвою, до якої долучилися віряни різних християнських деномінацій.

Він помер, і Він воскрес! Цей християнський сюжет якось інакше, ніж раніше, зовсім гостро сприймається зараз, в умовах повномасштабної війни.

Він воскрес! А отже, все буде добре.

Автор — Віктор Босняк