Загроза національній пам`ятці? Ремонтом Аккерманської фортеці займеться фірма без досвіду й з вісьмома працівниками — реставратор один, і той недоучка

Серйозна загроза нависла над пам'ятками національного значення, розташованими в Білгороді-Дністровському Одеської області, — середньовічною Аккерманською фортецею та античним містом Тіра.

Причина — підготовлювані… протиаварійні роботи, які обійдуться бюджету регіону в 22,8 млн грн. Подив викликає як сам проєкт реставрації, так і те, хто його реалізовуватиме.

«Думська» оцінила ризики і вважає їх неприйнятними.

ХТО ВСІ ЦІ ЛЮДИ?

Почнемо з підрядника робіт. Його обрали за спрощеною процедурою («з особливостями»), тобто дуже швидко, без конкуренції та використання електронної системи. Заявку подала компанія ТОВ «БПК Архітектор», її ж 30 травня і визнали переможцем.  

Фірму заснували у 2018 році як ТОВ «Ватсенс» у Києві, у 2019-му її перейменували, а у 2020-му вона переїхала до Одеси і тепер зареєстрована за адресою Комітетська, 24, корпус Б, офіс 30. 

Статутний капітал — 1000 грн, основний вид діяльності — «будівництво житлових і нежитлових будівель», інші — найрізноманітніші, від дослідження громадської думки до вирощування зернових культур.  

Директор фірми — такий собі Слизький Олександр Олександрович, він же і єдиний бенефіціар.  

Разом із заявкою на участь у тендері ТОВ подало пакет необхідних документів, з яких випливає багато всього цікавого. Наприклад, із пам'ятками архітектури фірма працювала лише кілька разів — лагодила на замовлення облради харчоблок готелю «Жовтневий» на Канатній і дах будівлі Товариства піклування про жебраків на Старопортофранківській, де зараз розміщується облуправління Держпродспоживслужби.

Товариство не раз замахувалося на масштабні проєкти — наприклад, брало участь (невдало) у тендерах на реконструкцію магістрального каналу в Ізмаїльському районі, проєктування будівництва модульних котелень у Теплодарі та навіть на розробку комплексного плану розвитку порту Чорноморськ (на секундочку!).  

При цьому в штатному розкладі ТОВ «БПК «Архітектор» — лише вісім одиниць: директор, два техніки, два виконавці робіт, головний інженер, інженер-геолог, інженер-геодезист.

Субпідрядників фірма залучати не збиралася, якщо що

Диплом реставратора (бакалаврський!) є тільки в одного співробітника, Михайла Малишева, при цьому отримав він його минулого року! Жодної інформації про заслуги Малишева на терені реставрації у відкритому доступі немає — відомо лише, що він художник-імпресіоніст, цікавиться жанрами пейзажу, портрета, натюрморту.

Єдиний «професійний» реставратор у компанії. П'ятикурсник

Директор і власник компанії закінчив академію будівництва та архітектури 2021-го — за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».

Найдосвідченіший співробітник отримав диплом інженера-будівельника в 1977 році. Судячи з того, що нам вдалося знайти про нього в мережі, раніше він займався більше ремонтом квартир і різних господарських будівель. Нічого порівнянного з Аккерманською фортецею йому як замовлення не діставалося.  

ЗНАМЕНИТИЙ ПАРКАН

А тепер найцікавіше. До того як очолити ТОВ «БПК Архітектор», Олександр Слізький був директором компанії «Ексклюзив-Буд». Остання входить до бізнес-групи підприємниці Катерини Луканьє, чиї фірми фігурують у цілій низці кримінальних проваджень, відкритих за фактом зловживання владою або службовим становищем, службової недбалості та казнокрадства — правоохоронці вважають, що їх було створено з метою розкрадання коштів муніципального бюджету Одеси.

Здебільшого компанії укладали договори з управлінням капбудівництва. Скажімо, «Ексклюзив-Буд» виграв 18 тендерів УКБ, отримавши зі скарбниці Одеси майже 140 мільйонів гривень. Ще одна фірма Луканьє «Одесаміскбуд» (без м'якого знака) здолала суперників у десяти тендерах (усі УКБівські) і отримала з бюджету 103,5 млн грн. Саме вона, до речі, ставила знаменитий паркан школи №55 школи, що на Ільфа і Петрова, який почав розвалюватися одразу ж після появи на світ, оскільки був зроблений з найдешевших матеріалів, з кричущими порушеннями будівельних норм.

Паркан не відновили, підрядника не знайшли, кримінальне провадження заглохло

Цікавий збіг, чи не так? А ось ще один: Аккерманська фортеця потребує термінових протиаварійних робіт давно, але кошти на них виділили тільки після зміни керівництва. У березні виконувачем обов'язків керівника обласного комунального підприємства «Фортеця», що управляє пам'яткою, став 51-річний підприємець і депутат місцевої міськради від «Слуги народу» Ігор Язаджи, людина з темним минулим і, схоже, пов'язана з «чорними» копачами.

Для Одеської облради, очолюваної теж «слугою» Григорієм Діденком, це звичайна практика — виділяти кошти своїм КП і КУ після зміни керівництва (призначення своїх людей). Детальніше про схему читайте тут.

«СТІНИ КРІПОСНИХ СТІН» ТА ІНШІ ДИВАЦТВА ПРОЄКТУ

Перейдемо власне до робіт, які належить виконати підряднику. Отже, він зобов'язався зробити таке: обладнати зливову каналізацію, встановити захисний купол над археологічним розкопом, накрити тимчасовими дахами вежі №3 й 30; відновити підйомний міст біля Кілійських воріт; відреставрувати якісь ходові майданчики й «стіни фортечних мур» (так у документі, оцініть рівень володіння українською мовою), відремонтувати дахи веж цитаделі, відреставрувати фасади I-IV і B-A.

Мури стін і неіснуючий монастир

Доктор історичних наук Андрій Красножон, який присвятив багато років дослідженню фортеці, разом із «Думською» вивчив технічне завдання, опубліковане в системі «Прозорро», і дійшов висновку, що його виконання може завдати непоправної шкоди національному надбанню.   

«Це пам'ятка національного значення віком шістсот років, яка розташована на археологічних шарах, — каже науковець. — Увага до цієї пам'ятки прикута на рівні голів міністерств культури Румунії, Туреччини, Молдови, а не тільки України, тому що всі ці країни вважають Аккерманську фортецю частиною своєї культурної спадщини. Наукова увага до цього об'єкта більш ніж пильна і не слабшає навіть із початком повномасштабної війни. Цим об'єктом займаються фахівці з Канади, Румунії, Молдови, Туреччини, Нідерландів тощо. У зв'язку зі сказаним вкрай дивує явно авантюрна витівка з так званою реставрацією й протиаварійними роботами, які заплановані Одеською обласною радою спільно з дирекцією КП «Фортеця».

Чому? Пам'ятки такого роду вимагають залучення маси різних фахівців у сфері археології, реставрації, архітектури, геології та історії. Проведення будь-яких робіт має бути багаторазово публічно обговорено за участю компетентних науковців — бажано тих, хто має досвід дослідження саме цього об'єкта.

Тепер по пунктах. Судячи з техзавдання, планується, зокрема, проведення комплексних земляних робіт на території пам'ятки археологія з метою організації системи водовідведення, причому має застосовуватися важка екскаваторна техніка. Однак такі роботи неможливі без попередніх охоронних археологічних розкопок, оскільки передбачається вторгнення в культурний шар. Однак, наскільки відомо, жодного договору з інститутом археології Національної академії наук України в облради (і підрядника) немає.

Техзавдання починається із земляних робіт

Читаємо далі: знесення земляного насипу під мостом біля Кілійських воріт, розбір стін, аркових конструкцій, кладок з подальшим їх свердлінням (!). Мова про кладки, датування яких вписується в першу половину — середину XV століття! Абсолютно незрозуміло, які підстави, з погляду закону, науки про реставрацію, зрештою, інтересів самого історичного вигляду пам'ятки мають автори цього документа на, наприклад, руйнування аркових склепінь платформи стародавнього мосту біля Кілійських воріт.

І таких питань безліч до кожного з пунктів техзавдання. Ще приклад. Планується створення тимчасового даху над вежею №30. Ця фраза свідчить про повну некомпетентність авторів проєкту. Вежі з таким номером у фортеці просто немає. На тому місці, яке мається на увазі, існує бастіон, збудований за пізніших турецьких часів, дах над яким був відсутній від самого початку. Навіщо ж він потрібен? Чи не готується розміщення на майданчику цього бастіону ресторанного комплексу, що вже намагалися зробити директори фортеці в минулому?

План фортеці з номерами веж

Абсолютно незрозуміло, навіщо створювати тимчасову покрівлю над вежею №3, тоді як аварійним є вже наявний дах башти Пушкіна — №20, ремонт якого не планується. Ті ж самі питання — до проєкту відтворення дахів над вежами цитаделі».   

Усе сказане не означає, що термінові протиаварійні роботи не потрібні. Ще й як потрібні! Інша річ, що займатися ними мають профільні фахівці з величезним досвідом роботи. На жаль, є всі підстави стверджувати, що в цьому разі ремонтувати унікальний об'єкт культурної спадщини будуть люди, яких на милю не можна до нього підпускати.

А взагалі, як вважає Красножон, багато проблем фортеці можна усунути, так би мовити, точково, без витрачання десятків мільйонів:

«Я згадував вежу №20, Пушкіна. Там готові перекриття, вона відкрита для експозиції. Потрібно лише закрити величезну дірку в її даху. Це від сили десятки тисяч гривень. Але, на жаль, схоже, цим людям (ідеться про керівництво облради, — Ред.) такі невеликі витрати при 150000% ефективності нецікаві, а цікава мінімальна ефективність на максимальні гроші».

Будемо сподіватися, що на нашу публікацію звернуть увагу в Міністерстві культури та інформаційної політики України, яке видало дозвіл на роботи.

Автор — Віктор Босняк