Особливості національного натюрморту. Одеситам показали канібальський живопис (фото, відео)

Виставку одесского митця Дениса Недолуженка «Український натюрморт» відкрили в майстерні-галереї Oreshek (Буніна, 12). За трактовкою автора «український натюрморт, це як голандський, але з деякими національними особливостями».

В даному разі жанр ніхто не назве «тихим життям» (штіль лебен), але «мертвою натурою» (натюр морт) – з повними на те засадами. Черепи, фрагменти кінцівок, людські остовизакомпоновані, неначе накриті для диявольського бенкету столи.

«Натюрморт – це жанр мистецтва, який зображає звичайні, повсякденні речі, — пишеться в анотації до виставки. — У найбільш відомому, голландському натюрморті завжди присутні красиві квіти, чисті драпіювання та «розкидані» фрукти. У сучасних реаліях українці стали звикати до війни. Тому у «Українському натюрморті» звичайні речі  - це бруд, кров та жорстокість. Український натюрморт, в розумінні автора, це як антипод голландському натюрморту, з його спокійними сюжетами. Художник ставив перед собою декілька задач: по-перше, привернути увагу жителів території, яка досить далеко від лінії фронту, до того що війна йде, вона брудна і кривава, те, що тут прямо зараз не падають снаряди і не відриваються кінцівки, не означає, що війни нема; по-друге, використовуючи візуальну мову натюрморту, писати літопис війни. Жанр натюрморту був спеціально обраний як максимально зрозумілий середньостатистичному громадянину незалежно від віку, статі чи культури».

Не хочеться розчаровувати Дениса Недолуженка, але «середньостатистичний  громадянин» навіть в Одесі сьогодні радше стурбований війною, ніж канібальським живописом. Багато хто ховає своїх близьких, загиблих на війні, інші живуть в такому постійному адреналіні, що точно не лякатимуться намальованого черепа. Важко уявити собі й колекціонерів, зацікавлених у подібних картинах.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова