На милицях з невеликим рюкзаком та прапором України. Ми зустріли ветерана Олександра Швецова, коли він йшов вздовж Київської траси. Крок за кроком чоловік долає відстань від Одеси до Карпат. Цей похід ветеран влаштував, щоби зібрати гроші на машини для передової.
«Зараз дуже необхідні два автомобілі для моїх побратимів – це два пікапи, один пікап на херсонський напрямок, один на донецький і мікроавтобус під Білорусь. Я не говоритиму, для яких цілей, але він там дійсно дуже потрібний», — розповідає Олександр.
Він підрахував, що від Одеси до Яремчі близько 800 кілометрів, це приблизно мільйон кроків. І якщо за кожен донатитимуть по гривні, він зможе зібрати необхідну суму. А якщо люди жертвуватимуть більше, це скоротить його шлях.
«Суть у тому, що я всю дистанцію 800 кілометрів, можливо, і не пройду, бо мені допомагають люди зменшити цю дистанцію. Наприклад, хтось задонатить 10 гривень, це 10 кроків і на 10 кроків моя дистанція поменшала. Вже зібрано близько 230, можливо 250, тисяч гривень, це вже на 250 кілометрів менше», — розповідає мандрівник.
Олександр стартував від одеського пляжу 4 жовтня та здолав уже понад 50 кілометрів.
«У перший день я подолав 15 кілометрів, на другий день це було 12 кілометрів, учора – близько дев'яти кілометрів, сьогодні я, напевно, трохи менше пройду. Бо треба трохи давати відпочивати нозі, щоб не завалити весь маршрут», – каже наш герой.
Ночує Олександр у своєму авто, яке до місця ночівлі підганяють знайомі, теж ветерани.
«У кожному населеному пункті є якісь ветерани, побратими, які мені допомагають підігнати автомобіль, — пояснює Олександр. У мене є спальник, каремат, я складаю сидіння там уночі. А вранці встаю, фіксуюсь на телефон, викладаю в соцмережі та йду далі».
Водії, які зустрічаються на його шляху, підбадьорюють мандрівника та частують смаколиками. Весь шлях чоловік знімає на камеру та викладає на своїй сторінці у Facebook.
2014-го Олександр Швецов отримав тяжке поранення і йому ампутували ліву ногу. Цим походом він прагне показати приклад іншим ветеранам, які зазнали важких травм на війні, що життя на цьому не закінчується. Ну і допомогти тим, хто виборює нашу свободу на самому передку.
Авторка — Анастасія Суха