Від тонкої лірики до сороміцьких лимериків: завершилися читання Meridian Odesa (фото, відео)

Добігли кінця поетичні читання Meridian Odesa в Міжнародному культурному центрі UNION. Три дні поспіль тривав літературний фестиваль, що відбувся завдяки підтримці Українського інституту книги та Фонду імені Роберта Боша.

Презентація поетичної збірки Зої Казанжи «Марта й інші жінки» пройшла напрочуд зворушливо, як і має бути, коли йдеться про жіночі страждання під час війни, а місію берегині роду ніхто не відміняв, навпаки… Її «русалки південного міста» демонструють незламність.

… Криком кричать сирени,

Жінки сміються в небо,

Гойдаються на гарячих хвилях,

Ховають дітей під стіни укріпленого узбережжя,

Намащують ноги кремом,

Правдиво лукавлять у слухавки:

«Та я у безпеці, милий,

У нас майже мирне місто.

Як довго ти будеш навчатись?

Ти точно мені не брешеш?

Ти точно навчаєшся, милий?»

Брехня во спасіння і є спасіння.

«Людина так налаштована, що якщо вона не думає, що попереду буде щось добре, то просто треба лягати й вмирати, — зазначила пані Зоя. – Одна мудра жінка сказала мені: «Не думай, що ти крута феміністка, насправді ти берегиня. Подивись, ти весь час готуєш їжу і намагаєшся нагодувати когось». Мене дуже це рятувало, коли на початку війни я перебувала між Румунією і Україною. У Румунії я заборонила всім подружкам готувати, сама фігачила каструлями. Це щось ментальне, воно раптом з’являється в тобі, спосіб виживання, який закладено десь генетично. Творчістю може бути все, що завгодно, приготування їжі в тому числі».

Ліричну частину підтримали поетичні читання Ярини Чорногуз, володарки Шевченківської премії з літератури (2024) за збірку «[dasein: оборона присутності]».

Презентація майбутньої поетичної збірки Ірини Цілик «Тонкий лід» познайомила з доробком авторки за останні вісім років. У цих віршах є вагома трагічна частина, адже досліджуються теми особистих і суспільних травм.

На іншому полюсі фестивального буття, як і життя в цілому, опинилася чоловіча поезія, презентована, наприклад, у поетичній збірці Дмитра Лазуткіна «Будемо жити вічно».

А культовий поет Юрій Іздрик на своєму творчому вечорі говорив не лише про нову збірку «Колекція», яку видав у 2023 році у видавництві Meridian Czernowitz. Хедлайнер фестивалю вилив душу, відверто продемонструвавши себе як лірика й циніка, адже завершив читання сороміцькими лимериками про класиків української літератури.

Поетичні читання не цуралися й прози. Дуже цікавою виявилася також презентація книжок Олександра Михеда «Живі. Зрозуміти українську літературу» та «Позивний для Йова» (у цій книзі зафіксовані перші 13 місяців повномасштабного вторгнення з власного досвіту та досвіду родини, друзів).

Він розповів, що книжку зробив разом із батьком, доктором філологічних наук Павлом Володимировичем Михедом, який з дитинства підносив автору книжки українських письменників.

«Була дуже чітка умова: спочатку вивчаєш вірш, потім граєш на приставці. Моє знайомство з українською літературою пов’язане з цим ігровим елементом, тому що зазвичай годину — дві вивчаєш вірш, потім хвилин сорок граєш у якийсь «Мортал Комбат», — згадує Олександр Михед. — Думаючи про те, як поговорити про українську літературу, я зрозумів, що мені хочеться говорити з батьком про неї. Він літературознавець, один з найбільших в країні спеціалістів по Гоголю, з іншого боку, він є фактичним очевидцем другої половини ХХ століття. Мені хотілося, щоб він говорив не так про літературу, а більше про життя. Чим стаєш сам старший, тим більше цінність історій, які розказували нам батьки».

Неабиякий успіх мав літературний вечір Ігоря Померанцева та Олександра Бойченка «Поет і перекладач про ґрунт, вино, ефір та еротику», а Олександр також провів власний творчий вечір «За мить до…», де читав написане до війни, зараз не пишеться…

Звісно, документальна проза Мирослава Лаюка, зібрана у книжці «Бахмут», викликала велике зацікавлення, а бесіда, яку модерував поет Андрій Любка, зачепила й проблеми репортерської етики, адже автор не наважується публікувати все, що зараз стає йому відомим у поїздках на фронт.

З Одеси поетичні читання помандрують до Миколаєва, Херсону та Запоріжжя у дещо скороченому форматі, тож одеситам дуже пощастило познайомитися з програмою у повному обсязі.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва