Пальма Бісмарка та оливи Гетсиманського саду: одеський будинок-музей Реріха показав краєвиди Ізраїлю  

Дійсно, види Мегіддо у виконанні Людмили Беренштейн зовсім не наводять на роздуми проб Армагеддонську битву, це тепер тихий та комфортний туристичний маршрут, а історичні руїни залишаються тлом.

Оскільки більшу частину території Землі Обітованної складає пустеля, озеленення там справа рук людських. Зате китайські троянди виростають на висоту двоповерхового будинку, фікус релігіозний, він же священний (Ficus religiosa Linnaeus) також досягає значних розмірів.

Земля сама по собі в Ізраїлі живописна, містить червону глину. Червона черепиця місцевого виробництва красується на покрівлях багатьох будинків Назарету. А там, де потрібно було підсушити болотяну місцевість, саджали евкаліпти, вони висосують зайву вологу та дезинфікують простір.

Людмила Беренштейн написала квітучий мигдаль посеред галявинки, вкритої жовтими квітами – таке видовище триває недовго, сонце скоро випалює галявинку.

«Вісім стародавніх олив, які з часів Христа і до сих пір ростуть у Гетсиманському саду, складають величезне враження, — підходить до одного з малюнків Олена Григорівна. – Кора та віття нагадують переплетіння м’язистих людських тіл, там стільки образів… А ось заповідник Пальмахім, де живуть під охороною держави черепашки, які безперешкодно мандрують до Середземного моря. Пальма Бісмарка – эфектна, срібляста, подивіться, як вміло мисткиня використовує біле поле листа. Ось пустеля Негев, яка весною вкривається дикоростучими ірисами, анемонами. Виноградник Ейн Керема, де Христос зустрівся з Іоанном Хрестителем, а сьогодні тут сидять закохані, виноград повзе у височіь, немов створюючи над ними шатро…»

Коли художниця у 1991 році приїхала до Ізраїлю, у неї було дуже тяжке матеріальне становище. Поки Людмила не виростила своїх дочок, про творчість, радощі доторку до природи думати їй було складно. Проте з часом все налагодилось, і тепер вона стала членом Спілки професійних художників Ізраїлю, Спілки художників міста Рішон-ле-Ціон, проводить виставки в Ізраїлі, Сербії, Хорватії, її роботи знаходяться в музеях та приватних галереях низки країн.

Графіка вражаючої якості, художниця свого часу оформлювала книги у видавництві «Туркменістан», ілюструвала журнали, а кожний ілюстратор за умовою прекрасний графік. І живопис Людмили за якістю не поступається малюнкам, в залі виставки немов здійснюєш подорож до дивовижної країни, багато в чому несхожу на нашу.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва