Парфумер та волонтер. Одесит допомагає армії, створюючи художні фото     

Галерея «Ніка» (Успенська, 36) відкрила фотовиставку «Моя душа – Одеса», де, зокрема, можна побачити знімки, зроблені у березні на морському узбережжі, замінованому, незвичному. І серед апокаліптичного ландшафту – жива істота, кішка, за долю якої глядач починає хвилюватися (з кішкою все добре, за цей час вона стала мамою дев’ятьох кошенят). Автор Дмитро Милютін кошти з продажу своїх робіт передасть на підтримку армії та на підтримку митців у рамках проекту «АРТ РУХ Україна».

Після закінчення академії харчових технологій наш герой керував відділом оптових продажів парфумерії класу «люкс» у великій компанії. В 2010-му Дмитро відкрив власний магазин Moluar, де представлені колекційні рідкісні та вінтажні парфуми. Сьогодні він є експертом гільдії парфумерів України. А художньою фотографією захопився у 2015 році та вже провів дві «персоналки». Багато хто називає його парфумером, але сам він підкреслює: «Я колекціонер ароматів».

«В професії фотографа вбачаю друге покликання та безмежне натхнення, — зізнається автор. – Намагаюсь реалізуватися у різних напрямках та видах фотографії. В основному – це пейзажна, абстрактна, портретна фотографія та предметна фотозйомка. Ні дня без фотографії. Намагаюсь закарбувати все, що «чіпляє» серце: гра світла та тіні, атмосфера, настрій… Найбільше полюбляю предметну фотографію парфумерних флаконів, тому що в ній переплітаються два моїх захоплення. В парфумерії я знаходжу новий настрій, а за допомогою фотографії я фіксую та передаю цей настрій моїм друзям та клієнтам. Візуальний образ допомагає зрозуміти суть предмету, його внутрішню енергію та задум майстра».

«Звичайно ж, тут і фото військового часу, і знімки суто сюрреалістичного плану, і пейзажі, котрі дуже цікаві самі по собі, — каже відомий фотохудожник Олег Куцький. – Тут є і фотографії, які цікаві з точки зору взаємодії двох поверхонь, наприклад, моря та повітря. Вони могли б стати основою окремої експозиції. Уміння бачити не кожному дається. Коли людина не вміє бачити, вона сфотографує кота, проте ось таку річ, яку навіть ВВС потягло в Діми, на головну сторінку, не зробить. Це результат свідомого творчого процесу, а не випадку. Фотографує море, пісок, степ, до нас ніби доноситься запах полину. Очевидячки, його захоплення парфумерією відображається на фотографії, що відчутно доносить запахи».

«Я викладаю фотожурналістику, і своїм студентам пояснюю: існують закони фотокомпозиції, — до розмови долучається фотохудожник Олег Владимирський. – Повинен бути рівний горизонт, повинні бути позначені центр та природні кордони кадру. Ви, Дімо, вірогідно, зараз почули це від мене вперше. Але всі ваші знімки прекрасно зроблені за всіма канонами фотокомпозиції. Тільки на одному фото у вас злегка завалений горизонт. Насправді, ви знімаєте як професіонал, з чим я вас і хочу привітати».

«Народившись в Одесі, важко не любити море та воду, — зазначає Дмитро. – І я люблю від усієї душі все, що з цим пов’язано. Тихі штилі й бурні шторми, тумани та яскраві, сонячні дні… Море прекрасне будь-якої пори року. З притаманною мені цікавістю я вивчаю його, а вдаючись до винахідливості, я намагаюсь розгледіти його трішки по-іншому, з інших сторін та ракурсів, інколи перетворюючи реальність на абстракцію, де за допомогою фантазії у воді можливо побачити вогонь, а у вогні – вітер…».  

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова