Готуйтесь до об’їздів в районі Пересипу: естакаду в одеському порту закривають на ремонт (відео)
Естакаду, що веде до Одеського порту, закриють щонайменше до кінця року.
Через це зміниться схема руху вулицями, прилеглими до Пересипського мосту, повідомили в мерії.
З 18 серпня по 1 вересня буде перекритий Газовий провулок — у межах Приморської вулиці.
Водночас на цей період відновлюється рух транспорту по Приморській у напрямку Чорноморського Козацтва, який раніше був закритий.
Також на вулиці Одарія тимчасово запровадять двосторонній рух, аби забезпечити об’їзд перекритої ділянки.
З 11 серпня по 31 грудня вантажний транспорт зможе їхати вулицею Приморською — від Чорноморського Козацтва до Військового узвозу. Там облаштують окрему смугу для лівого повороту вантажівок в порт.
Щоб уникнути заторів, Адміністрація морських портів запровадить систему диспетчеризації для ефективного регулювання транспортного потоку.
Що стосується громадського транспорту, то на ділянці Приморської тролейбус 10, автобуси 110 і 190 працюють без змін. Також у зв’язку з відновленням руху узвозом Віталія Блажка до штатного графіка повертаються маршрути 105, 121, 145, 146, 168, 240, 242 та 250.
Нагадаємо, раніше «Думська» писала, що накапітальний ремонт третьої черги транспортної естакади вОдеському порту витратять майже мільярд гривень.
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Олег Кий “Хороші” росіяни. Міф, за який платять Українці. Хто сказав, що більшість — це «хороші» росіяни? Це кажуть російські опозиціонери, це повторюють закордонні політики — вкладаючи в цю формулу слова «добро» і «більшість» у контексті народу, який веде війну на знищення проти сусідньої країни. Вони самі й роздмухують цей міф. Це ті, хто роками наполегливо переконував світ, що Путін — випадковість, що він не уособлює “велич російського духу”. Це ті, хто вчасно виїхав, озирнувшись лише для того, щоби прихопити паспорт і звичку повчати старими імперськими наративами з еміграції. Це ті, хто розповідає про «біль за Україну», тримаючи в руках триколор і тужачи за розпадом імперії. Це ті, хто волає про необхідність миру, але плаче, коли горять російські склади з боєприпасами. Це — щільна, лицемірна ілюзія. Димова завіса, покликана виправдати злочинну байдужість більшості. Та істина значно простіша й жорсткіша: “доброї більшості” не існує. І ніколи не існувало. Візьмемо суху арифметику. За 3, 5 роки повномасштабного вторгнення — кілька мільйонів росіян воювали, воюють і будуть воювати проти України. Додайте тих росіян хто воював з 2014 року. Це ті, хто стріляв в українських солдатів і цивільних. Хто катував у підвалах, ґвалтував, грабував, вивозив і знищував усе, не рахуючись із волею тих, до кого прийшли в дім, у село, у місто, у країну. До них слід додати їхні родини і близьких друзів, ще мільйонів десять-пʼятнадцять. Додаймо стільки ж клерків і чиновників, ще тих, хто готує зброю, шиє одяг, годує, забезпечує, ремонтує, транспортує, пакує і волонтерить “на фронт”. Бухгалтерів, які проводять платежі для цієї машини смерті. ФОПів і підприємців, які беруть держпідряди на військову продукцію, «бо треба виживати». Технологів, які проєктують ракети й іншу техніку і всіх хто її робить. Учителів, які зомбують дітей. IT-фахівців, які створюють інфраструктуру для інформаційної війни. Тих, хто модерують атаки на українські міста, ніби це гра. Хто кодує платформи, де Україну називають «ошибкой», а українців — «нацистами». Мільйони тих, хто мовчить, посилаючись на «неполітичність». Пасивні. Ті, хто живе і радіє в країні-агресорці. Щасливо усміхається, бо «далеко», бо «політика — бруд», бо «а що я можу зробити?» А тепер — ще глибше. Ті, хто каже: «війна — це помилка, але президент — молодець». Хто пише про «неоднозначність». Хто емігрував, але жаліє не Україну, а «страдающих мобіков». Хто не визнає російську символіку токсичною. Хто за кордоном виходить на «антивоєнні» мітинги з триколором — і не розуміє, що цей прапор і є символ війни. А як щодо тих, хто десятиліттями сміявся з української мови, культури, свободи? Хто підтримував окупацію Криму? Вони ж не віддадуть — бо «не бутерброд». Їх — десятки мільйонів. Саме на них Путін і спирається. А ті, хто мовчали, коли горів Маріуполь і сотні українських міст? Прокинулись лише тоді, коли вибухи почали лунати у російських містах? Це — теж «хороші»? Чи ті, хто досі вірить, що кордони можна “обговорити”, що компенсації — “перебір”, бо “і нам же буде тяжко”? А тепер головне: Хай кожен росіянин зазирне у власну душу і думки. І якщо знайде там хоч один момент, хоч один період мовчання, один лайк, один крок, одну копійку податку чи допомоги, одне “не все так однозначно” — він мусить визнати: він причетний, значить поганий. І тоді лишається поставити єдине запитання: Скільки “хороших” залишиться, якщо додати всі ці мільйони? Правильно: нуль. Твердий, рішучий, безжальний нуль. Можливо, дві чи три тисячі — це винятки. Але не “більшість”. Росія — це не Путін. Росія — це ті, хто створили умови для Путіна. І досі живуть так, щоб було зручно не бачити чужого болю. Навіть поряд з власними трупами. Вони не бунтують. Не палять військкомати сотнями. Не відмовляються від оплати податків. Не воюють на боці справедливості — на боці України. Бо їм вигідно — бути шизофреніками в імперії імітації. Імітувати біль. Імітувати покаяння. Імітувати опір. А ми маємо платити кров’ю — за цю імітацію? Ні. Покаяння починається з прийняття, що винні всі росіяни. Без виправдань! І всі разом мають платити — без винятків, без умовностей, без зауважень. Почати з правди: визнати провину. А потім — діяти. Віддати все для допомоги Україні. Не вибірково: тут дамо на гуманітарку, а от на зброю — «ні, бо ми ж не підтримуємо війну і то наші хлопці». Ні. Якщо ви хочете спокутувати провину — допомагайте Україні перемогти. Не словами. Грошима. Зброєю. Дронами. Танками. Ракетами. А ще — йдіть воювати. Так, буквально. Бийте тих, кого ви самі годували десятиліттями: своїми голосами, очима, руками, податками, мовчанням. Не можете? Тоді мовчіть. Ви — поганий росіянин! І не смійте називати себе «хорошими». Цей ярлик анульований. Вами самими. І логікою цих фактів. Ваша “правда” згоріла у Бучі. Ваша “справедливість” розбита в Маріуполі. Ваші “пояснення” втоплені в Із
«Ваша правда згоріла у Бучі. Ваша справедливість розбита в Маріуполі. Ваші пояснення втоплені в Ізюмі, Харкові, Гостомелі, Дніпрі, Сумах, Кривому Розі, Києві Щодня. З кожною ракетою. З кожним дроновим ударом. З кожним убитим українським немовлям.»
Ги, « Адміністрація морських портів запровадить систему диспетчеризації для ефективного регулювання транспортного потоку.» — а шлагбаум поставлять, щоб брати по 600 грн???
Задержанный в США российский танкер связан с экс-депутатом Одесского горсовета
Танкер Marinera связан с молдавским олигархом-беглецом Иланом Шором и украинским экс-депутатом Одесского горсовета от ОПЗЖ Виктором Баранским. Об этом говорится в расследовании проекта «Настоящее Время» и «Радио Свобода».
Во время российской атаки было повреждено два судна: один моряк погиб
Одно из суден шло под флагом Сент-Китс и Невис в порт Черноморска. Из-за попадания ударного дрона один член экипажа получил ранения. Ему оказывается медицинская помощь.
В одесском СИЗО своя «черная» экономика: наркотики, поборы, тюремный общак и платная «гарантия безопасности» за десятки тысяч долларов
Посторонние люди годами спокойно заезжают на территорию изолятора, барыги торгуют «солями» и телефонами, а реальная власть у смотрящих, а не у администрации. Даже пожизненный срок и уголовные дела не мешают криминальным лидерам контролировать потоки денег и наркотиков.