Перелом? Сили оборони стабілізували фронт, виносять російську логістику, а українських ракет бояться вже на Уралі (колонка)

За останній місяць ситуація на фронтах змінилася настільки, що можна говорити якщо не про перелом у російсько-українській війні, то як мінімум про серйозні проблеми для агресора.

Увечері п'ятниці стало відомо про великий успіх Сил оборони: вони серйозно просунулися в Дніпропетровській області — звільнено територію в районі Новоселівки, зачищаються від ворога землі біля Вороного, Сичневого, Піддубного, Товстого, Новохатського та Зеленого Гаю. Противника вибили з 46 квадратних кілометрів, чого не траплялося вже давно.

При цьому просування росіян, які все ще намагаються атакувати на різних ділянках, у травні становило приблизно 0,1 кв. км щодня. Цей показник постійно знижується: у січні, наприклад, було майже 8 кв. км. Іншими словами, весняний натиск путінців згас, так і не розпочавшись. Немає навіть натяків на прориви хоча б тактичного рівня, а українським позиціям на жодній з ділянок не загрожує навіть часткове оточення.

Лінія бойового зіткнення стабілізувалася, війна остаточно набула позиційного характеру — повторення 1917 року. Будь-яка спроба противника організувати щось масштабне виливається в колосальні втрати для нього самого — будь-якого значного успіху. Меми про Малу Токмачку поширюються в мережі цілком заслужено.

З одного боку, це результат ідіотизму окупантів: перманентна наступальна операція (а рф проводить саме таку, не зупиняючись, попри втрати та провали) — щось небачене й божевільне з погляду військової науки. Це безглузде витрачання сил і засобів заради двох-трьох полів, кількох лісосмуг і сіл, стертих із лиця землі.

З іншого боку — це наслідок кардинального перегляду підходів до оборони, на який пішли (не від хорошого життя, треба визнати) наші Збройні сили. Вкотре вони, не маючи сил переграти противника кількісно (у людях, техніці, снарядах), витягують ситуацію шляхом асиметричних рішень.

І це вже не просто хмари дронів: зрештою, ворог теж навчився створювати хмари. Ідеться про новаторство у сфері зв'язку, управління та горизонтальної взаємодії підрозділів. Попри все, українська армія на передовій залишається децентралізованою, гнучкою системою, яка пластично змінюється, реагуючи на виклики. З'явилася корпусна ланка — і вона відразу ж взяла на себе значну частину так званого «мідлстрайку», знищуючи російську логістику в радіусі 100+ кілометрів. Особливо дістається дорогам, що зв'язують тимчасово окупований Крим з фронтом і росією. У підсумку ворог змушений відтягувати вглиб практично все: склади, пункти дислокації особового складу, а подекуди — і зовсім відступати.

І тут спрацьовує ланцюгова реакція. Розвантажуються Сили безпілотних систем, які отримали можливість зосередитися на «дипстрайках» — ударах по глибокому тилу та довготривалому, системному впливі на ворожу економіку. У п'ятницю ракетну небезпеку вперше оголосили аж у Тюменській області…

Кількість переходить у якість. В України виникла самопідтримувальна система оборони. Так, вона все ще залежить від припливу мобілізованого особового складу, але вже не так критично. Дешеві дрони, що збираються в гаражах і підвалах, у поєднанні з передовими програмними рішеннями та тактичними новинками дали нам цей шанс.

Ні, це все-таки ще не перелом. Зруйнувати оборонні лінії ворога і миттєво повернути захоплене ми поки що не можемо.

Але це вже й не поразка. Нас не перемогли та не переможуть. А значить, перемагаємо ми. Просто тому, що їхньою метою було взяти все, а нашою — вистояти. Ми вистояли.

Все буде. Буде Україна! Слава Україні!

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»