Петанк замість важких думок: як одеські ветерани змагаються у грі з французького Провансу  

Головна алея Преображенського парку. На краю — невеликий прямокутний майданчик, розкреслений на п’ять полів. У сонячну суботу тут багатолюдно — місця вистачає не всім, тому частина команд розходиться по сусідніх доріжках. На щастя, після реконструкції їх теж засипали гравієм — для петанку вони підходять майже ідеально.

Як повідомляє кореспондент «Думської», тут зібралися ветерани російсько-української війни з усієї Одеської області. Загалом на турнір із старовинної французької гри приїхали 48 учасників — 16 команд з Одеси, Чорноморська та Південного. Хтось грає на протезах, багато хто продовжує відновлюватися після важких поранень.

Незважаючи на змагання, атмосфера майже сімейна — жарти, сміх, обійми. Хоча сам петанк виявляється досить азартною грою. Іноді від перемоги відділяють лічені міліметри, і тоді суддя дістає рулетку та вимірює відстань від металевих куль до маленького дерев’яного кошонету.

Правила на перший погляд прості: команди по черзі кидають металеві кулі, намагаючись покласти їх якомога ближче до кошонету. Кулі суперника можна вибивати, свої — підштовхувати. Гра триває до 13 очок.

Турнір проходить у рамках Всеукраїнської ветеранської ліги з петанку і має тренувальний характер. Змагання організували за підтримки одеського Veteran Hub. За словами віцепрезидента Федерації петанку України Євгена Рафальського, тут важливо не стільки пройти відбір на наступні змагання, скільки відчути їхню атмосферу та набратися досвіду.

Петанк виявився особливо підходящим для ветеранів завдяки тому, що не вимагає серйозних фізичних навантажень. Олександр із Південного вперше спробував грати близько півроку тому в Білгороді-Дністровському.

«Я мало рухаюся, не можу сильно навантажуватися, — розповідає ветеран. — А тут без напруги: стоїш собі, цілишся. Мені відразу сподобалося. Ось у нас хлопець на двох протезах — нормально кидає, нормально ходить. Взагалі молодець».

На майданчику практично зникає поділ за фізичними можливостями. В одній грі можуть зустрітися ветерани з ампутаціями, на протезах, у інвалідних візках і ті, чиї поранення зовні зовсім непомітні.

Одним із тих, хто почав розвивати петанк серед одеських ветеранів, став Олег Кошолапенко. Сам він уперше взяв металеві кулі в руки близько півтора року тому, а премудрості гри, сміється, освоював, зокрема, через YouTube.

«Найкрутіше те, що гра доступна для будь-кого — незалежно від віку та фізичного стану, — каже Олег. — Тут немає поділу: на інвалідних візках, з ампутаціями — усі грають разом, на одному майданчику й на рівних».

Але головним результатом таких турнірів він вважає навіть не очки та медалі.

«Для мене головне — посмішки хлопців і дівчат, які пройшли фронт і тривале лікування, — зізнається ветеран. — Я сам майже два роки провів у госпіталі й знаю ціну маленької посмішки. А коли вже чуєш сміх — для мене це краще за будь-яку медаль».

Серед учасників — і місцева команда «Одеські катали». У її складі грає Олексій, ветеран та учасник Invictus Games у Канаді. Петанком він захопився лише рік тому, а вже після кількох тренувань разом із командою вирушив на всеукраїнські змагання до Львова.

Для нього кілька годин із кулями на гравійному майданчику — насамперед можливість знову опинитися серед своїх.

«Це реабілітація, адаптація до соціального життя, посмішки, обійми — дуже багато позитиву, — каже Олексій. — Я не можу сказати, що після цього проблем більше немає — вони залишаються. Але на майданчику ти зовсім інший. Ти серед побратимів, у своєму колі, поруч зі своїми. Це дуже круто».