Синиця з «Джавеліном», пес Патрон і бойові бджоли: майстриня з Одещини в`яже патріотичні іграшки для дітей-переселенців  

Чи доречно творити, коли навколо руйнується світ? Чи потрібно це комусь? Цими питаннями довго мучилася героїня нашого матеріалу — в'язальниця з 40-річним досвідом Світлана Кольцова.

Спершу велика війна все-таки змусила її поставити улюблену справу на паузу, але трохи згодом стала приводом повернутися у творчість, адже вона приносить людям радість — а саме її зараз багатьом не вистачає…

Сьогодні майстриня створює патріотичні в'язані іграшки, керує творчим гуртком, які відвідують діти із півночі Одещини та маленькі вимушені переселенці. «Думська» поспілкувалася з цією незвичайною жінкою родом із тимчасово окупованої Феодосії.

Світлана згадує, що взяла до рук спиці років у вісім. Перші уроки в'язання маленька дівчинка отримала від улюбленої бабусі, та так захопилася процесом, що не може зупинитися донині. Жінка вже два роки веде в'язальний гурток у Балті та робить іграшки на замовлення. Коли почалася повномасштабна війна, наша героїня майже півроку не могла зібратися з силами: петлі не виходили, а пряжа плуталася.

«Мої діти з онуком тоді були в Ірпені, і поки вони не евакуювалися, я нічим не могла займатися. При цьому я весь час думала, як я можу бути корисною. І ось одного разу мені мої колишні учні розповіли, як їм зараз допомагає в'язання, як вони заряджаються радістю і позитивом, коли в'яжуть, і я зрозуміла, що це може бути способом позбутися негативних думок», — розповідає майстриня.

Жінка відновила уроки. На майстер-класи стали приходити діти з сімей переселенців, а також люди з інвалідністю. Тепер усі вони осягають ази в'язання, починаючи з набору петель і закінчуючи створенням повноцінних виробів зі складними, хитромудрими візерунками.

Не дивно, що найпопулярнішою темою у в'язанні стала патріотична. Учні створюють іграшки в синьо-жовтих кольорах, а ті, хто досвідченіший, в'яжуть тематичні українські іграшки. Так, наприклад, у лінійці виробів від Світлани Кольцової з'явилися бойові українські бджоли.

«Це бджілка, яка в мирний час носить розкішний віночок і нюхає квіти, а у воєнний — надягає каску і летить атакувати ворога», — пояснює вона.

Поряд із зайченятами і кроликами, яких найчастіше замовляли майстрині в її інтернет-магазинчику до великої війни, з'явилися українські дівчата у вишиванках, брелочки з маками, янголята і навіть легендарний пес Патрон. Одна з останніх іграшок Світлани — в'язана синиця-захисниця, озброєна «Джавеліном».

Такі іграшки, переконує майстриня, створюються не просто заради забави. В'язання, за її словами, має магічну силу і терапевтичний ефект. По-перше, процес занурює людину в медитативний стан, а готова іграшка може стати добрим талісманом.

Світлана знає, що говорить, адже за спиною в неї дві освіти — вона вчителька молодших класів і психологиня. А сьогодні вивчає вплив кольору і форми на людину та розробляє авторську методику зі створення лікувальних іграшок.

«Я намагаюся робити іграшки, які приносять не лише радість, а й практичну користь — розвивають моторику, логіку, сенсорику. Моя мрія — поєднати психологію і педагогіку та створювати іграшки з терапевтичним ефектом. Адже кожна іграшка несе свою енергетику», — впевнена жінка.

Окрім роботи в центрі, Світлана встигає займатися волонтерством — в'яже і відправляє захисникам на фронт шкарпетки, жилетки та балаклави. А влітку разом зі ще 350 українськими майстринями взяла участь у всеукраїнському конкурсі зі створення найбільшого в'язаного українського прапора. Прапор розмірами 30 на 20 метрів увійшов до книги рекордів України. А оскільки виріб створювали із сотень невеличких пледів, то після фіксації рекорду їх розшили і віддали в дитячі будинки.

Авторка — Надія Маркевич