Чужа Леся? В Одесі конкурс на пам'ятник обернувся плагіатним скандалом, а учасники скаржаться на дискримінацію  

Проєкт пам'ятника Лесі Українці, який нещодавно визнали найкращим на муніципальному конкурсі, підозріло нагадує скульптуру поетеси (або її копію) 1971 року, встановлену в київському музеї. Процес самого конкурсу приховували від громадськості, а учасники були в нерівних умовах.

Кореспондент «Думської» відвідав відкриття виставки, де побачив усі проєкти і наслухався кулуарних скарг на якість робіт (ці перешіптування, щоправда, так і не переросли в публічну критику).

Скандал почав потроху розгоратися відразу після оголошення результатів. І справа не тільки в тому, що багато хто вважав вибір журі не найвдалішим. Громадські діячі обурилися несподіваною секретністю вибору переможця. Наталія Делієва заявила, що, можливо, думка громади і збіглася б з рішенням журі, але громаду просто не запитали.

«14 січня я була в департаменті архітектури, цікавилася, як просувається конкурс. Тоді мене запевнили: перед визначенням переможців всі пропозиції будуть оприлюднені і громада матиме можливість ознайомитися з ними та висловити свою думку. На жаль, цього не сталося. Я не розумію, з якої причини — рішення прийнято за нас і без нас», — написала Наталія. Членами комісії, нагадаємо, стали 12 осіб з різних сфер: в основному скульптори і чиновники, або і ті, й інші одночасно. Список можна переглянути тут.

^{Зліва направо: Леся Українка з музею, конкурсна та з однойменної площі}

Згодом скандал набирав обертів. Переможців запідозрили у запозиченні ідеї або навіть у плагіаті. І ми вирішили перевірити цю версію. У Національному музеї літератури України «Думська» знайшла невелику скульптуру (або її копію) поетеси авторства Галини Кальченко («Стояла я і слухала весну»). Вона ж створила відому статую Українки в Києві. І якщо порівнювати «Лесю-проєкт» з тією, що стоїть на однойменній площі в Києві, схожість не така очевидна. Але варто звернутися до музейної, яка є також і в каталогах Галини Кальченко — все змінюється.

^{Музейна Леся Галини Кальченко «Стояла я і слухала весну»}

Скажемо відразу, експертизи, яка б підтвердила плагіат, немає, а в журі всі звинувачення відкидають. Як заявив «Думській» відповідальний секретар конкурсу, фахівець відділу аналітики та супроводу контролю за використанням і охороною земель комунальної установи «Муніципальна служба земельних ресурсів Одеської міської ради» Юрій Четаков, журі на перших етапах своєї роботи провело експертизу плагіату.

«Потім я сам поставив питання штучному інтелекту, і він перевірив усі роботи, усі пам'ятники Лесі Українці, плагіату знову не було. Можна говорити що завгодно, портретна схожість — це теж плагіат? Поза, положення рук - немає такої скульптури, немає плагіату. Всі ці розмови сіють ображені люди, їх образили, і вони шукають погане в інших», — запевняє Четаков.

Один з учасників відбору Микола Чепельов у творче крадіжництво в даному випадку не вірить. При цьому звертає увагу, що у конкурсу як такого були набагато серйозніші проблеми.

За його словами, коли мова йде про монументи загальноміського рівня, то вибір проєкту, його розробка і втілення проходить за досить добре прописаними процедурами. Вони відповідають світовим стандартам і передбачають комунікацію громадськості та влади як замовника. Крім того, за словами архітектора, учасники були спочатку в нерівних умовах, тому що не всі завдання, які треба вирішити, були формально прописані. І кожен по-своєму, вдало-невдало, аматорськи-професійно, але роблять. Це вже журі вирішує, хто хороший, хто поганий. Тут не було рівного підходу до всіх учасників. Тобто завдання мало ставитися однаковим для всіх. А говорити, що конкурс на пам'ятник, а потім висувати претензію, що немає проєкту на весь сквер… Тільки що я почув: «а чому сквер не зробили, чому тут сцени не було, а тут ще чогось не було». Тому що того, чого не було в конкурсному завданні, не було і в проєкті».

Подивитися на проєкти учасників ще два тижні можна в бібліотеці Грушевського на Троїцькій. Після цього буде офіційна доповідь виконкому, який затвердить або не затвердить підсумки конкурсу. А значить, вирішить долю премій. Перша — 140 тис. грн, друга — 105 тис. грн і третя — 70 тис. грн .

Після цього необхідно буде знайти на нього гроші, судячи з усього, позабюджетні. Крім того, треба подбати і про благоустрій однойменного скверу, а це знову проєкт і самі роботи.До слова, ще одним скандалом стало опублікування імен переможців: конкурс мав залишатися анонімним. Однак інформація про те, що перше місце присудили проєкту відомого скульптора Миколи Білика та архітекторів Андрія Коструби, Марії Матушенко та Олександра Вовка, стала публічною. На другому місці скульптори Віктор Липовко та Олександра Рубан, а також архітектори Андрій Даниленко та Катерина Липовко. Бронза у Анастасії Козмінської, відомої як Настя Мане, та архітекторів Миколи Чепелєва і Миколи Волкова.

Нам не вдалося поговорити з авторами проєкту-переможця, але ми готові оприлюднити їхню відповідь на звинувачення в плагіаті. Також «Думська» запросила коментар мерії і чекає на відповідь.

Нагадаємо, рішення про встановлення пам'ятника українській поетесі мерія прийняла ще 17 квітня 2025 року. У серпні виконавчий комітет міськради оголосив про проведення конкурсу, щоб вибрати не тільки монумент, але і кращий варіант благоустрою території навколо нього.

Конкурс тривав до 30 січня. У ньому брали участь професійні архітектори, скульптори, дизайнери та студенти профільних вищих навчальних закладів. Всього надійшло 12 проєктних пропозицій.