По-сталінськи чи по-путінськи? Що відбувається з верхівкою окупаційної армії і чому Україні від цього ні холодно ні жарко (колонка)  

Військова верхівка нацистської росії увійшла в зону турбулентності. Жодного дня не минає без повідомлення про новий арешт або зміщення з посади високопоставленого воєначальника чи чиновника.

Почалося все з того, що Путін вирішив не включати до складу свого нового уряду Сергія Шойгу, який очолював міністерство оборони рф довгих 12 років. У принципі це очікувалося — за провал плану із захоплення Києва за три дні багато в чому відповідальний саме Шойгу. Далі почався розгром людей, так чи інакше пов'язаних з ексміністром, а заодно — начальником генштабу ЗС рф Герасимовим, який планував ці самі «три дні».

Заарештовано заступника міністра оборони Тимура Іванова, колишнього командувача 58-ї армії генерала Попова, заступника начальника генштабу генерал-лейтенанта Вадима Шамаріна (між іншим, за зв'язок відповідав, якщо ви розумієте, про що я), начальника управління департаменту міноборони із забезпечення державного оборонного замовлення Володимира Вертелецького. Знято з посади командувача 20-ї армії генерал-лейтенанта Сухраба Ахмедова.

Судячи з усього, арешти триватимуть. Генералів приймають особісти — військові контррозвідники ФСБ. Цей підрозділ російської таємної поліції завжди залишався в тіні та намагався не втручатися у високу політику, але завжди контролював армійських, збирав на них компромат. Формально вони мають виявляти ворожу агентуру у військовому середовищі, але, як показує практика, в основному займаються банальними репресіями, виконуючи замовлення високого керівництва. Судячи з усього, саме репресії зараз і відбуваються.  

Однак якого роду ці репресії? І як вони позначаться на перебігу російсько-української війни? Тут можливі варіанти.

Перший. Міністром оборони (нападу, агресії) рф став економіст. Значить, щось у них не так у плані військової економіки, попри позамежні витрати, про які ми можемо тільки мріяти. Значить, поставлено завдання якось упорядкувати цей механізм, поставити в стійло елементи наскрізь прогнилої системи та показово покарати тих, хто зарвався. Якщо так, то Україні краще не стане — навпаки. Якщо росіяни будуть менше красти, отже, більше грошей піде на зброю і підготовку. Значить, важче доведеться українцям на фронті.

Другий варіант — боротьба кланів. Тобто ніякої трансформації системи — все набагато простіше. Шойгу з Герасимовим не дали фюреру очікуваного ним результату, тому першого змістили, а другого збираються змістити. Одночасно зачищають людей, яких вони поставили на високі посади. Банально і примітивно. Але і в цьому випадку українцям не варто очікувати якихось додаткових можливостей. На місце відсторонених, звільнених і посаджених прийдуть нові начальники. Так, значна частина їх виявиться сервільними ідіотами (що добре), проте напевно будуть і талановиті висуванці.

Репресії 1937-1938 років у сталінському СРСР призвели саме до такого результату. Популярна теза про те, що «знищили верхівку армії», народилася за хрущовських часів. Тоді намагалися зробити ідолів зі страчених Тухачевського, Блюхера, Якіра та інших. Мовляв, не розстріляй ми їх, не було б 22 червня 1941 року. Ух, ми б Гітлеру показали!

Усе, звісно, не так. Чистка РСЧА, попри низку, справді, негативних наслідків, призвела до серйозного оновлення й омолодження командного складу, причому на ключових, як вважали тоді, рівнях — середньому і вищому. На перші місця висунулася низка талановитих воєначальників, які довели війну до переможного кінця.

Можна тисячу разів насміхатися над Жуковим, Малиновським, Рокоссовським, Конєвим та іншими, проклинати та вшановувати їх абияк, але ці люди командували величезними угрупованнями військ і домагалися перемог. Так, у класичному російському/радянському стилі, розкидаючись батальйонами, але перемог. У них були, як кажуть зараз, результати.

Нинішня чистка керівництва російської армії, на перший погляд, не дуже схожа на сталінський підхід. Жодного генерала ще не розстріляли й навіть на довічне не відправили. Проте повторюся, можливі варіанти.

Шойгу з Герасимовим придумали ідіотський план операції 24 лютого 2022 року. Люди, які прийдуть на їхні місця, можуть виявитися набагато розумнішими й ефективнішими.

Ми, українці, маємо бути готовими до всього. Ворог вчиться на своїх помилках, стає прозорливішим. Він працює зі своєю системою управління військами, постійно її вдосконалюючи.

Війна ще не закінчилася. І незважаючи ні на що, Україна обов'язково переможе!

Автор — Віктор Босняк, військовий оглядач «Думської»