Побита блогерка, скривавлений багатій та самовбивця: одеситам показали драму про маріупольців у бомбосховищі

Прем’єра документальної пластичної драми «Відбій повітряної тривоги» відбулася у напівпідвальному приміщенні на Садовій, 13, де буквально днями виникла театральна лабораторія «Воля».

Автор сценарію, режисер та постановник пластики Стася Волошина збирала у Сіті історії, що їх розповіли жителі Маріуполю про пережите за перші три місяці війни. Звичайно, історії були опрацьовані для сценічної версії, проте у кожного персонажа є реальний прототип. Танець використовується не як спецефект, але як частина оповіді. Так, наприклад, ми розуміємо, що поміж двома героями раптово спалахнуло любовне почуття, що одна з героїнь (її грає Оксана Фахретдфнова) – душа загиблої під обстрілом молодої матері (тут особливо цікаво, персонаж привертає до себе увагу інших дійових осіб, неначе смикаючи за невидимі нитки).

Звуки повітряної тривоги та вибухів постійно розбурхують свідомість героїв та глядачів. Маша (Віра Корольченко) намагається навіть у бомбосховищі складати іспит онлайн та відповідати на дзвінки мами, котра живе у Новгородській області зі своїм розумінням суті того, що відбувається.

Поет Адонісій Грачевський (Ілля Попов) демонстративно себе подає, пише вірші за допомогою гусячого пера. «Бомжуватий чолов’яга», як його характеризує набридлива блогерка Таміла (Тетяна Касьянова), здається нам старим знайомим. Та це ж актор Марк Пан, котрого ми нещодавно бачили в іншій документальній виставі на цю ж-таки тему: «Бомбосховище: чи можливо вижити». Анастасія Нестор в ролі Улі, подружки поета, проходить шлях від переляканої вибухами дівчинки до розлюченої відьми, котрій у цьому житті вже нема чого втрачати…

Підприємця Черновського, який з’являється у крові та з немовлям, що помирає, на руках, грає Ігор Волосовський. Саме багатію судилося залишитися в живих після відбою, й трупи персонажів стають для нього гіршим покаранням, він, власник будівельного комплексу, зекономив на безпеці, а шикарна іномарка виявилася в умовах війни даремною. Важко сказати, наскільки велика його провина і чому б могли запобігти правильно використані гроші, але Черновський переймається усвідомленням того, що не зробив усього можливого.

Задрімати на виставі не вийде: все відбувається поблизу від публіки, блогерку, яка перейшла всі межі пристойності, натуралістично лупцюють до бутафорської крові, а потім просять у неї ж-таки пробачення, падаючи на коліна, один з героїв застрелиться у стані афекту, перед тим стрибаючи в дикому танці.  

«Відбій» лабораторія «Воля» планує показувати раз на два тижні, вже готується нова прем’єра за п’єсою Жана Ануя «Жайворонок». Пластика, екшн-сцени, фехтування допоможуть розкрити історію Жанни д’Арк. Дорослих та молодь запрошують для навчання, після якого можна долучитися до трупи театру. Акцент робиться на пластику, адже сама Стася вміє їздити верхи, володіє кількома бойовими мистецтвами і навіть має каскадерський досвід. Очікуємо від неї багато на що.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва