Чому Зеленський відмовився від мирного плану (колонка редактора)

Мозаїка назріваючої мирної угоди почала складатися під час переговорів у Лондоні. Міжнародні ЗМІ розкривають ключові елементи: відмова України від вступу до НАТО, заморожування конфлікту на поточній лінії фронту і - найболючіше — визнання анексії Криму Сполученими Штатами. Ці умови більше нагадують не компроміс, а почесну капітуляцію. Проте вони могли б принести перепочинок: зупинити війну, наростити ВПК, реформувати армію і побудувати нову лінію оборони.

Однак 23 квітня 2025 року американська делегація несподівано покинула переговори в Лондоні. Це сталося після того, як Україна категорично відкинула один із ключових пунктів запропонованого плану — будь-яке визнання російської анексії Криму. Незабаром після цього президент Зеленський виступив в американських ліберальних медіа, повторивши: Україна не визнає анексію Криму, ні в якому вигляді.

То що ж ми маємо на сьогодні?

Фінансова та військова допомога США, закладена ще за часів адміністрації Байдена, все ще надходить. Триває обмін розвідданими, наскільки може, допомагає ЄС. Завдяки цій підтримці українська армія утримує оборону. Але у противника є козир, який нам поки що бити нічим — «м'ясні штурми». Росія готова втрачати десятки, а то й сотні солдатів, щоб просунутися на сотню метрів. Наш досвід контрнаступу влітку 2023 року показав: Україна не може дозволити собі наступати тією ж ціною. Отже, питання деокупації стає більше політичним, ніж військовим.

Згідно зі свіжим опитуванням КМІС, проведеним у лютому-березні 2025 року, 50% українців вважають: ніяких поступок, за жодних умов — навіть якщо це продовжить війну. Це означає, що для правлячої команди крок до навіть часткового визнання анексії Криму, нехай і через позицію союзників, був би політичним пострілом собі в ногу. Такий крок гарантовано призвів би до масового невдоволення, посилив би позиції опозиції та відкрив би скриньку Пандори з питаннями про санкції РНБО, переділ власності та політичні переслідування. Сьогодні, згідно з усіма опитуваннями, Зеленський упевнено зберігає шанси на переобрання. Однак залишається відкритим питання: як вчинить та половина українців, яка категорично проти будь-яких територіальних поступок? Чи встоїть рейтинг президента?

На цьому тлі стає зрозумілою логіка Банкової: продовжувати війну, загострювати відносини з Трампом і затягувати переговори — доти, доки закінчення війни не стане політично вигідним і не забезпечить переобрання.

Саме в цьому — можливо, цинічному, але прагматичному — підході і прихована відповідь на запитання, чому Україна відкинула запропонований «мир».

Автор — редактор «Думської» Юрій Басюк