Вкрадена дочка божевільної родини: одесити перенесли героїв «Сільви» на двадцять років уперед

Перші покази нової вистави «Божевільна родина» пройшли з великим успіхом в Одеському академічному театрі музичної комедії імені Михайла Водяного. Афіша повідомляє про прем’єру оперети Імре Кальмана з такою назвою, але насправді тут скоріше можна говорити про жанр ревю.

Режисерський дует Володимира Фролова та Гали Реут (вона також є авторкою лібрето) об’єднав музичні номери з десяти кальманівських оперет чітким сюжетом, запозиченим у «Сільви» («Королеви чардашу»).

Від моменту, коли побралися аристократ Едвін із актрисою Сільвою, промайнуло двадцять років. Сільва продовжує грати в театрі, Едвін підтримує кохану дружину фінансово та морально, і лише одне питання затьмарює їхнє подружнє щастя: куди поділася донечка, вкрадена невідомим лиходієм? Лауреатка міжнародних конкурсів вокалістів Лілія Духновська та заслужений артист України Олександр Щесняк грають цю пару двох сердець.

Дует заслуженої артистки України Наталії Ткачук та лауреата міжнародних конкурсів вокалістів Ярослава Селедцова в образах покоївки Івони, яка мріє про сцену, та шляхетного юнака Боні-молодшого (або Боні М, так, ви здогадалися, це син Боні та Стассі з «Сільви») неперевершено співає та танцює, навіть виконує степ. Якщо ви не здогадалися, хто ж ця вкрадена донечка Сільви, подумайте про те, що талант нерідко передається у спадок. А ще треба знати, що Наталія Ткачук під час репетиційного періоду гастролювала з театром опери та балету Європою, менше з тим, встигла вивчити складну роль!

Коли Івона, яка пробилася на сцену театру, виконує арію Віолетти з «Фіалки Монмартру», варто також згадати про те, що артистці на зорі її кар’єри європейські спеціалісти казали: «Ваші високі ноти коштують мільйони». З мільйонами, самі розумієте, не дуже складається, а ноти на висоті. Така Івона має не з піпідастром по вітальнях пурхати, а сяяти у кращих театрах світу.

Театральний імпресаріо зі стажем Феррі Керекеш (народний артист України Володимир Фролов), як і раніше, сповнений творчих планів. Так само його серце належить матусі Едвіна, графині Цецілії, в минулому актрисі Ціліке (народна артистка України Наталя Завгородня). Якщо вона вчергове вийде заміж не за чергового аристократа, а за нього, в родині все стане на свої місця. І як не обожеволіти родині, де в кожному поколінні народжується примадонна?! З біса гарна, примхлива? Таку жінку легше зустріти в театрі, аніж удома, зате як із нею цікаво…

Цей дует нагадує про часи, коли Одеса сприймала солістів театру музкомедії як членів власної родини, варто було назвати імена «Міша», «Мара», «Люся», і всі розуміли, про кого йдеться. Традиції досі живі, як і кохання Цецілії та Феррі. Колишніх Королев чардашу не буває, і знов лунають старі хіти з новими текстами…

«Нам наснився сон, дивний сон, в якому всі герої оперет Імре Кальмана — одна родина, театральна, в гарному сенсі, божевільна», — зізнаються автори вистави. У фіналі всі діючі особи вклоняються портрету композитора, чиї твори вже понад сто років годують мільйони артистів (яке щастя, що в молодості Кальман переграв руку і не став піаністом-віртуозом, присвятив себе створенню власної музики).

Пряний коктейль, насичений угорським та циганським мелосом, пропонує публіці оркестр театру під орудою диригента Юрія Літовка, заслужено приймали оплески на свою адресу хормейстер Сергій Савенко та балетмейстер Віталій Кузнецов. Щодо сценографії: тут також сімейна історія. Вистава «Божевільна родина» присвячується 100-річчю від дня народження заслуженого художника України Михайла Івницького.

Михайло Борисович 30 років був головним художником Одеського театру музкомедії, в колективі його за мудрість шанобливо називали Ребе. Він створив художнє оформлення понад 50 вистав («Моя чарівна леді», «Скрипаль на даху», «Летюча миша», «Весілля Кречинського», «Біла акація», «Бал на честь Короля» тощо). Всі декорації митця мають свої неповторні риси, їх пам’ятають та із задоволенням використовують знову і знову. Не стала виключенням і «Божевільна родина»: підіймається завіса, бачиш ці легкі колони з мотузок (Ребе завжди дбав про те, аби артистам ніщо не заважало показувати свою майстерність на сцені), і ніби з рідною людиною зустрічаєшся…

Костюми художниці Олени Леснікової та світло Олени Корольової збагачують виставу барвами (а пишні веселкові спіднички балету, здається, з «Карнавалу на Французькому бульварі», такі скарби не списують та не перешивають).

Як сприйматимуть «Божевільну родину» глядачі, які не мають в анамнезі подібного досвіду, подібних спогадів? Чудово сприйматимуть, це буде касовою назвою, з такими примадоннами та їхніми супутниками, як казали у старій добрій «Сільві», «успіх забезпечено».

Авторка – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського