Сім місяців після потопу: мешканці Фонтану захлинаються у мулі, поки одеська мерія витрачає мільйони на проєкти

Страшний потоп, що забрав життя 9 одеситів, дав поштовх тектонічним змінам в одеській політиці. Геннадій Труханов втратив крісло, місцеве самоврядування фактично втратило більшість повноважень, міськрада перетворилася мало не на дорадчий орган.

При цьому там, де повінь принесла найбільше лиха, все ніби застигло в часі. Тут нічого не змінюється. Люди ходять по замкнутому колу бюрократії, а мерія лише через пів року вирішила розпиляти витратити 1,7 млн на проєкт зливової каналізації. Коли там почнуть реальні роботи — питання з області фантастики. Причому ненаукової.

«Думська» з'ясувала, як живе цей район сьогодні, чого чекають його мешканці і хто ж отримає бюджетні мільйони за проєктування поліпшення їхнього життя.

^{«Шлях води» і, ймовірно, майбутнього колектора, під час повені на топографічній карті та карті висот}

Рибальська балка — це природне річище стародавньої річки, яке не можна безкарно забудовувати, пояснює на пальцях геолог Сергій Кадурін. Завідувач кафедри геології, гідрогеології та інженерної геології університету Мечникова впевнений, що природа завжди візьме своє, і людина повинна пристосовуватися до неї, бо стихія виявиться сильнішою.

«Вода завжди рухається у напрямку до моря. Щоб розуміти ризики, потрібно знати кількість опадів на квадратний метр. У вересні ми побачили максимум. Коли така маса води рвоне вниз, швидкість потоку зростає — чиста фізика. Якщо людина вийшла і потрапила ногою в цей потік, її знесе і понесе вниз, вдарить об стіну. Людина загине», — пояснює Сергій Кадурін.

30 вересня 2025 року стихія забрала 9 життів, шість із них — в елітному районі на Фонтані. П'ятеро загиблих — сім'я переселенців із Херсонської області, включаючи восьмирічну дівчинку, — у провулку Ейзенштейна. Вони втекли від війни в надії на безпеку, але опинилися в пастці. Весь будинок був побудований спеціально для здачі в оренду: кілька рівнів, у кожного з яких окремий вихід на вулицю, але між собою вони ніяк не з'єднані. Коли вода піднялася, у мешканців нижнього ярусу не було можливості піднятися нагору всередині будівлі. Вибратися назовні вони теж не могли: двері просто заклинило колосальним тиском потоку, перетворивши цоколь на герметичну камеру.

Шостою жертвою в цьому районі стала Надія Мішей, вона майже дійшла до свого будинку, але її збило з ніг і понесло потоком води, схожим на гірський селевий потік.

^{Відео Сергія Волкова}

Ті, хто вижив, досі не можуть оговтатися від побаченого. Ветеран війни з росією Сергій Волков згадує, що на піку вода піднялася на 2,2 метра. Але знати цього заздалегідь він просто не міг. Він, як зазвичай, зібрався забрати дитину зі школи. Однак встиг пройти лише десяток метрів.

«Я йшов тут, коли ворота знесло потоком. Залізні стулки просто вирвало з м'ясом. Я впирався в паркан і стояв так хвилин десять, а вода прибувала. По ногах почали бити величезні камені, брили асфальту, які ніс потік. Це була справжня стіна води».

^{Сергій Волков і той самий паркан, який його врятував}

Того дня його телефон повністю промок і вимкнувся. Якийсь час чоловік був не на зв'язку, що завдало чимало клопоту його рідним. Але Сергію пощастило.

Сьогодні на колись упорядкованій вулиці — суцільне болото та імпровізований ставок. Асфальту немає ні тут, ні десь по сусідству. А Сергій буквально тоне в бюрократичному круговороті.

«Пишеш до військової адміністрації — перекидають на Філатова. Філатов — до Київської адміністрації. Київська адміністрація пише те саме, що й писала. І так по колу. Вони вимагають обстеження, кажуть, потрібен проєкт. За пів року тут не було нікого, крім сміттєвозів. Може нарешті, тепер, хоч проєкт почнуть робити», — обурюється ветеран.

Його сусід В'ячеслав Казанжі того вечора рятував сім'ю через вікно. Одна частина його будинку виходить на вулицю, яка розташована трохи вище — це і стало єдиним шляхом до порятунку.

«Ми просто втекли з дитиною та дружиною. Незрозуміло було, чим все закінчиться. Пізніше з'ясувалося, що бетонний паркан вище за течією, який буквально перетворився на греблю, не витримав, і вся ця маса ринула на нас. Тепер ми сподіваємося, що раз парканів більше немає, воді буде простіше протікати. Але це ж не рішення», — нарікає В'ячеслав.

^{В'ячеслав Казанжі}

Чоловік додає, що життя в їхньому провулку ніби застигло в часі. Чиновники навіть не намагаються розв'язати це питання.

Тим часом буквально за рогом від Ейзенштейна, на вулиці Художника Федорова Світлана перераховує шви на нозі. Вона постраждала від повені, але не тоді, а вже цієї весни. Її вулицю затопило. На місце приїхали комунальники. Жінка вийшла з ними поговорити, вже сутеніло і води було по щиколотку. Світлана провалилася у відкритий люк, який не був ніяк огороджений.

«Була восьма вечора, темно. Я підійшла запитати, чому вони зливають воду прямо у двори, а робітник просто махнув рукою в бік відкритої діри — мовляв, йди до начальника. Я зробила крок і провалилася. Мені пощастило, що я встигла зачепитися руками. Прямо жінка-кішка, — сміється Світлана. — Сама вилазила, поки хтось ззаду не підбіг допомогти».

Трохи нижче за течією, на самій Рибальській балці, місцевий житель Андрій показує на траншею, яка була тут, скільки він себе пам'ятає. Його родина колись зробила цей жолоб бетонним, щоб хоч якось скерувати потоки. Відразу після трагедії комунальники розчистили русло. Але за зиму і весну воно знову наполовину замулилося.

«Сказали, що ставитимуть бетонні жолоби. Бетонних жолобів не видно. Привезли один, поклали, але так криво, що частина, яка має бути вищою, насправді нижча. Тепер вода там просто стоятиме, вона ж вгору не потече», — розповідає Андрій.

Він уже третє покоління родини, яке тут живе. Першими в цьому будиночку оселилися його бабуся й дідусь. Хлопець роками спостерігає, як річку забудовують, а канава для дренажу стає все вужчою й вужчою. Десь сусід паркан будинку посунув, десь усе забито гілками. Результат один: дренажу тут немає.

«Раніше вода проходила під мостом і йшла далі. А тепер там перешкода. У 2016-му ми самі робили бетонні лотки, але їх замало для такого обсягу. Коли йде зливовий дощ, лоток переповнюється, вода б'є в нові споруди, накопичується і зносить усе на своєму шляху», — каже молодий чоловік.

«Там активно відбувається утворення яру, це нормальний процес. Все, що ви там покладете, асфальт, плитку, бетон, все це руйнується, річка вирізає рівноважний профіль до рівня моря. Закони фізики. Потрібно планувати дренаж, колектори з бетонних труб з перетином 1 метр, і таких труб треба з десяток. І важливо грамотно розрахувати рівень цих труб. Якщо покласти їх вище, то вода руйнуватиме і їх, якщо нижче — вони замулюються».

Мабуть, розуміючи, що щось йде не так, через пів року після трагедії, яка коштувала крісла Геннадію Труханову в мерії, нарешті хоча б «почали» рухатися в цьому напрямку розв'язання проблеми. Муніципальне управління капітального будівництва замовило проєкт реконструкції зливової каналізації за 1,7 млн грн. У вузьку балку хочуть втиснути колектор діаметром 1800 мм протяжністю близько кілометра. Проєктувальникам поставили надзвичайно складне завдання: прокласти трубу такого перетину там, де вже прокладені десятки приватних комунікацій. Роботи торкнуться буквально кожного метра землі: під знесення та перенесення потрапляють ділянки старого водопроводу, мережі газопостачання та наявна побутова каналізація.

Згідно з тендерною документацією, проєкт включає не тільки укладання труб, але й створення величезної приймальної камери з решітками на всю ширину проїжджої частини, яка повинна відсікати сміття та каміння. Після завершення підземних робіт мерія обіцяє «золоті гори»: повне відновлення дорожнього покриття, встановлення нових бордюрів, облаштування тротуарів та посів газонів. Однак у кошторисі на проєктування левову частку займають «геодезичні вишукування» та «розрахунки гідравлічних навантажень», які, на думку експертів, часто копіюються з проєктів десятирічної давності. Саме на цьому етапі, коли роботи існують лише на папері, і відбувається основний «розпил».

Переможцем тендеру стала компанія «Терра інжинірінг». Фірма є давнім фаворитом мерії: з 2014 року вона отримала від управління, департаментів та КП міськради підрядів на загальну суму близько 13 млн грн. Ба більше, юридична адреса фірми збігається з пропискою замовника тендеру — управління капітального будівництва. Журналісти багато писали про тісні зв'язки «Терра інжинірінг» з колишніми чиновниками обласного рівня. Компанія фактично є монополістом у проєктуванні одеських схилів і балок, отримуючи контракти навіть тоді, коли інші учасники пропонують нижчу ціну, але «зрізаються» на етапі кваліфікації.

Крім того, «Терра» згадувалася як ланка у схемах з переведення бюджетних коштів у готівку: через транзакції з підприємствами, що мають ознаки фіктивності, які нібито надавали консультаційні послуги. Особливу увагу привернула історія з топографічною зйомкою для одеських шкіл: фірма отримувала гроші за актуалізацію карт, але, за версією слідства, робота полягала у простому копіюванні даних з архівів.

Офіційно власниками значиться Юрій Ларкін та Алла Осмокеску, вчителька молодших класів з Ізмаїла.

^{вулиця Рибальська балка}

Джерела «Думської» запевняють: радіти тендеру на проєкт зарано. Адже це зовсім не гарантія, що через рік там почнуться реальні роботи.

«Це лише проєктування. На ньому добре пиляти, бо нереально довести факт завищення ціни. Розпилять бабло на кресленнях і скажуть — дайте мільярд на будівництво, грошей у бюджеті немає. У підсумку проєкт просто приберуть під сукно», — пояснює наш співрозмовник.

Трагедія на Балці коштувала Геннадію Труханову посади. По гарячих слідах було відкрито кримінальне провадження за частиною 3 ст. 367 КК України («службова недбалість, що спричинила загибель людини»). Справа пішла до Києва, до Головного слідчого управління Нацполіції. 28 жовтня підозри оголосили дев'ятьом чиновникам: меру Геннадію Труханову, його заступникам Анні Поздняковій та Валерію Силіну, директору департаменту міського господарства Леоніду Гребенюку, директору департаменту муніципальної безпеки Володимиру Харищаку, директору КП «Міські дороги» Вадиму Тодійчуку, керівнику структурного підрозділу 9 того ж КП Ігорю Поштаренку та двом головним інженерам Олександру Чистякову і Юрію Камишному.

Труханову призначили запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, але пізніше суд скасував його, залишивши лише особисте зобов'язання. У Позднякової також зараз особисте зобов'язання. Терміни обмежень Силіна не продовжували. Для Гребенюка та Харищака суд надав можливість вийти під заставу — 3 млн грн та 1,5 млн грн відповідно. Решта фігурантів перебувають під нічним домашнім арештом.

Поки слідство розбирається з чиновниками, на самій балці майже нічого не змінюється. Відповідь на питання, що буде, якщо новий зливовий дощ трапиться завтра, невтішна: трапиться те саме.

«Річка все одно виріже свій профіль до рівня моря, — резюмує Сергій Кадурін. Все, що ви там покладете зверху — асфальт, бетон — природа просто зірве. Фізику не обдуриш».

Автори — Алія Замчінська, Микита Горемика