Пасивні «слуги», активна ОПЗЖ, а Труханову боляче, але може бути вигідно: яким був цей рік у політиці Одеси

Рік, що перевернув стіл одеської політики, минає, настає рік, який загрожує тотальним перезавантаженням по всій країні. Наш політичний оглядач Володимир Імуш згадує події 2025-го й аналізує їхні наслідки.

Як завжди, все складніше, ніж здається. Учорашній крах Геннадія Труханова вже не виглядає таким нищівним, а останні, (хоч і неформальні) соціологічні дослідження показують, що часом болісний процес приносить більше користі, ніж може здатися.

ВІДСТАВКА ПЕРЕД ВИБОРАМИ: ТРУХАНОВУ БОЛЯЧЕ, АЛЕ ВИГІДНО?

У 2025 році, що минає, завершилася найдовша в новітній історії Одеси каденція міського голови. Протриматися в цьому кріслі 12 років без перерви не вдавалося досі нікому. Та й із перервою, чесно кажучи, не вдавалося. За цей час Геннадія Труханова «звільняли» мінімум разів 10. І кожен кулуари гуділи: «Зараз уже точно». Однак Капітану якимось дивом вдавалося пройти між крапельок. Приголомшливе, мабуть, навіть звіряче чуття і незмінна удача допомагали Труханову оминути і обидві «одеські справи», і «Краян», і багато-багато чого іншого.

Саме тому позбавлення громадянства та посаді й стало таким шоком. Причому перший час здавалося, що це повна капітуляція. Політичного майбутнього у Труханова просто немає. Команда розбіжиться, сам він поїде. Переможні реляції в стані супротивників закінчилися з появою результатів перших негласних соціологічних досліджень.

Це був шок. Якби вибори мера відбулися до кінця року, Труханов переміг би ще в першому турі. Мало того, у його найближчого конкурента — близько 20% голосів, тобто відрив більш ніж удвічі.

Тут є кілька факторів. Перший — звільнення перед цим, найважчим, напевно, за всю війну опалювальним сезоном. Не те щоб ми вірили, що він міг поліпшити ситуацію. Однак «за Труханова такого не було» звучить дедалі частіше.

Другою причиною можна сміливо назвати провал комунікації представників Зеленського. До речі, у того ж Труханова в цьому все не ідеально, але на порядок краще.

Для майбутніх виборів ця зима без Труханова йому самому набагато вигідніша, хоч би як парадоксально це звучало. Хоча якщо говорити про якісь людські почуття (якщо до політиків це взагалі можна застосувати) — це боляче. Боляче, але може стати вигідно.

Команда майже миттєво розділилася на три майже рівні частини. Ті, хто, як і раніше, скажімо так, у контакті з Капітаном. Ті, хто під час останньої сесії міськради показово «бузили», але загалом конфліктувати з нинішньою владою не мають наміру. Є й ті, хто продовжує працювати в мерії або біля неї, а отже, має проявити максимальну гнучкість. Їх навіть така псевдоактивність лякає. Загалом фракція в міськраді тримається напрочуд добре. Багато в чому завдяки Олегу Етнаровичу, який буквально «зшиває» різношерсту команду воєдино.

А ось в обласних зборах усе не так райдужно. Та частина «ДД», яка і раніше орієнтувалася більше на Гриневецького, на останній сесії просто лягла під коаліцію «слуг» і ОПЗЖ. Це і врятувало голову облради Григорія Діденка, який би не зібрав останню сесію без довіряйців… По принципових голосуваннях було лише 43 голоси (рівно половина +1, ммінімальна перевагаза). Погоду зробили саме ці 7-8 голосів «ДД».

ОДЕСЬКІ «СЛУГИ»: НА НУЛЬ ДІЛИТИ НЕ МОЖНА

При цьому «слуги», що в обласній, що в міській раді, від зміни влади в місті ніяк не виграли. Це дивно. Фактично «слуга» Ігор Коваль став в. о. мера, а його фракція… дала ще одну тріщину.

Але ні, не дивно. На нуль ділити не можна. Команда Зеленського ніколи не була не те щоб монолітною — керованою. Та ж остання сесія міськради показала, що тепер там три центри впливу. Три окремих угруповання на фракцію з 10 осіб. Посилився з усієї цієї компанії тільки сам Ігор Коваль. Але при цьому він примудрився посваритися з частиною «слуг».

У кулуарах дуже активно обговорюють, що як тільки підуть військові адміністрації, Коваль втратить абсолютно всі позиції. Мало того, обговорюють, хто б міг зайняти його місце. Крім того, його вплив на процеси в місті, навіть зараз вкрай обмежений.

В облраді у ЗеКоманди все стабільно. Це клуб бізнесменів, які поки тримаються разом. Поки вони партія влади. Кого з усієї цієї строкатої команди візьмуть у новий проєкт Зеленського — велике питання.

БІЛО-БЛАКИТНИЙ РЕВАНШ ОПЗЖ НЕМИНУЧИЙ?

І поки всі «партії влади» розколюються на все менші фрагменти, заборонена ОПЗЖ чекає на вибори. Одещина залишається єдиним великим біло-блакитним регіоном, де ОПЗЖ — фактично партія влади (все завдяки альянсам зі «слугами»), а отже, має вплив і ресурси. Та частина політсили, яка орієнтується на Юрія Бойка, активно готується до кампанії в області.

Інша група (Столара) почала легенько зондувати область. Центром для цієї партії обрали Харків, проте Одесу розглядають як важливу частину структури.

У місті ОПЗЖисти розгорнуть активну медійну компанію. Будуть мірятися між собою, та й з тими ж «довіряйцями», хто з них Пушкіна більше любить. Тут важливий момент — чи допустять до виборів проросійських тією чи іншою мірою персонажів, наприклад Артема Дмитрука. Особливо це стосується Бессарабії, ватність якої просто зашкалює.

Все та ж негласна соціологія показує, що в області мінімум 10% симпатиків росії. Багато в чому завдяки півдню регіону.

«ЄС» ПІДТРИМАЛА КОНКУРЕНТА І ВИГРАЛА

Готується до виборів і «ЄС». Олексій Гончаренко, на якого зав'язана і міська, і обласна організації, нарощує позиції на всій українській арені. Він нарочито показує, що Одеса йому нецікава. Крім того, «Євросолідарність» стала єдиною великою силою («ДД» ми до уваги не беремо — це все ж таки місцевий проєкт), яка публічно виступила проти знищення місцевого самоврядування і де-факто відставки Труханова. І це з огляду на те, що Петро Обухов залишається, мабуть, єдиним медійним опонентом колишнього мера, який продовжує системну роботу в місті. При цьому партія явно не втратила ні симпатиків у політичному середовищі, ні голосів виборців.

Наступний рік обіцяє нам тотальне перезавантаження влади: президентської, парламентської, місцевої. Відставка Труханова змішала карти всім гравцям, ситуація в місті та й в області змінилася докорінно. Кожному тепер доводиться вибудовувати абсолютно нові відносини. З усіма. А уявіть, коли таке буде не тільки на рівні однієї з 26 областей. І не тільки на рівні регіонів…

Автор — політичний оглядач «Думської»» Володимир Імуш