Чи зможе Труханов зібрати більшість у міській раді? Як ненаукова фантастика перетворилася на один із можливих сценаріїв

Політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш зазвичай аналізує події, що вже відбулися в місті. Його сьогоднішній матеріал — про майбутнє, коротка розповідь про те, якою буде сесія міськради 28 жовтня.

І про те, як можливість ексмера Геннадія Труханова зібрати більшість у міськраді, що ще вчора здавалася чимось на кшталт ненаукової фантастики, стала, хай і не найімовірнішим, але можливим результатом цього засідання.

ПЕРЕДМОВА

Ексмер Геннадій Труханов уже взяв міську виборчу комісію під повний контроль. Йому більше не потрібні ані «слуги», ані «Європейська Солідарність», ані хто-небудь ще. Маючи рішення партії, він може виводити й призначати депутатів. Десять голосів у комісії, які підтримуватимуть потрібні йому рішення, — запорука успіху.

Звісно, міську виборчу комісію, яка бунтує проти владної вертикалі, можна було б розпустити. Повноваження на це є. Але ця вертикаль — не моноліт. Там безліч течій, і єдиної думки ані щодо ситуації загалом, ані, тим більше, щодо долі міської виборчої комісії немає.

А ось пред'явити членам комісії по суті нічого. Так, ухвалюючи рішення про відкликання «недовірених» депутатів, міська ТВК десь помилилася, десь порушила рішення суду, десь вигнала із засідання депутата міськради від «Слуги народу» Олександра Славського. Але комісію простіше розпустити за бездіяльність, а зробити це за конкретні дії значно складніше.

Головний союзник Труханова в цій історії — закон. Він написаний для партій, а не для депутатів, яких ці партії вирішили відкликати. У минулому скликанні провернути таке було набагато складніше. Зараз ситуація інша: імперативний мандат у сьогоднішньому вигляді повністю на боці політичних сил.

РОЗДІЛ 1. СЦЕНАРІЇ СЕСІЇ 28 ЖОВТНЯ

Депутати збираються в залі, лунає гімн, сесія відкривається. І тут з'являється заступник голови міської виборчої комісії Альберт Байжанов із ветеранами, пов'язаними з Вадимом Шипуліним.

Байжанов оголошує рішення міськвиборчкому про сім нових депутатів від «Довіряй ділам». Як саме він це зробить — через мікрофон, що працює (він «раптово» може опинитися в чиїхось руках), колонку, мегафон чи просто криком, — не так важливо.

Секретар міськради Ігор Коваль виглядає приголомшеним. Перший віце-мер Олександр Філатов намагається щось організувати, але навколо вже утворилося коло військових і ветеранів, з якими ніхто не хоче зв'язуватися, і, головне, не розуміє, навіщо взагалі в це лізти.

Поруч із людьми в пікселі стоять кілька депутатів «Довіряй ділам», наприклад Олег Етнарович, Ірина Куценко чи Марія Поправка. Їм взагалі нічого робити не потрібно.

- Хочу нагадати, що все це незаконно, оскільки на руках є ухвала суду, яка забороняє комісії все це, - вступає в гру голова юридичного департаменту Ірина Поповська.

- Це рішення забороняє нам (виборчкому), а не вам, — посміхаючись, відповідає Байжанов. — Те, як ми ухвалили своє рішення, — наша справа. Це рішення оголошено на сесії, а отже, вони — депутати.

Коваль поступається, засідання триває. Нові депутати отримують картки, «Довіряй ділам» тріумфує. Сесія проходить гладко, голосуються всі необхідні питання.

Але є й інший сценарій. Сесію знову зривають. І тут уже неважливо: Байжанову не дали слова, після чого «довіряйці», як робили вже неодноразово, просто не реєструються; або виступ був, але новачкам не дають картки; або мінують будівлю — хто знає, що може статися…

У підсумку ми повертаємося до того ж, з чого почали.

РОЗДІЛ 2. ТРУХАНОВ МОЖЕ ЗІБРАТИ БІЛЬШІСТЬ — ЦЕ ВЖЕ НЕ ФАНТАСТИКА

Однак якщо Труханов все-таки знайде ще сім голосів, це не просто посилить «Довіряй ділам», а може кардинально змінити розклад сил у міськраді.

Отже, порахуємо. Усього в міськраді 64 депутати. Проста більшість — 33. Зібрати стільки голосів Труханов може порівняно легко. Після появи новачків у нього є 20 депутатів. Ще 10 голосів можуть дати колишні депутати ОПЗЖ із групи Олександра Авдєєва, які вже підтримували ексмера. Є й троє позафракційних: Володимир Корнієнко, Лілія Леонідова та Олександр Едельман. Начебто математично все сходиться. Але насправді не все так просто: ці троє мають реально з'явитися в залі. Краще підстрахуватися й залучити ще кількох людей — наприклад, «слуг народу», незадоволених своїм становищем, які можуть ситуативно приєднатися до нової більшості.

Проміжна мета Труханова — усунути формального наступника, в.о. мера, яким став секретар міськради Ігор Коваль, та першого віце-мера Олександра Філатова. Навіть якщо на якійсь сесії вдасться назбирати голоси за відставку секретаря, у в.о. мера є додатковий бонус — право вето. А ось подолати вето можна вже лише 2/3 голосів. А це - 43 депутати.

І ось тут у розрахунках можуть з'явитися десять голосів «Європейської Солідарності». Повторю ще раз: немає гарантії, що саме так і буде, проте сам факт формування оновленої фракції «ДД» із 20 депутатів відкриває перед Трухановим цю перспективу. З розряду ненаукової фантастики така більшість стає цілком імовірною.

Такий союз навряд чи перетвориться на стійку більшість (а тим більше на 2/3). Готовність підтримати окреме рішення не означає спільне голосування за все підряд.

ПІСЛЯМОВА

Одеська політика трималася не тільки на голосах, а й на домовленостях. Учасники могли конфліктувати, торгуватися й боротися за вплив, однак негласні правила дозволяли їм знаходити спільну мову.

Тепер ці правила порушені. Бліцкриг може обернутися проблемами не тільки для супротивників колишнього мера, але й для нього самого. Труханов здатний виграти кілька голосувань, але якщо разом із цим зруйнує колишні домовленості, то може програти набагато більше — аж до майбутнього «Довіряй ділам».

Так, тактично він зміцнив свої позиції, отримав додаткові важелі впливу на міськраду та повністю підпорядкував собі виборчком. Але він програє у довгостроковій перспективі.

Наступний ризик — вже для всього міста — полягає у зростанні ймовірності розпуску міськради. Якщо політичне протистояння триватиме й міськрада не працюватиме нормально, Київ отримає залізобетонну підставу для її розпуску. Так, це непросто, знадобиться рішення парламенту. Але це стає дедалі більш імовірним, причому причина буде не надуманою, а цілком реальною.

Автор — політичний оглядач Володимир Імуш