Півстоліття у творчості. В одеській бібліотеці показали картини кавалера Ордена Фаберже  

Виставка Степана Мацюка, приурочена до 50-річчя творчої діяльності автора, відкрилася в Центральній міській бібліотеці імені Івана Франка. Оригінальні картини і карбування — один бік медалі, насправді художник цей у найширшому спектрі працює.

Наприклад, 2010 року проявив себе в сучасному мистецтві, взявши участь в арт-проекті галереї «Аурум» під назвою — «МАНІфест». Тоді Степан Васильович зобразив товстуна, розіп'ятого на своїх грошах, і стодоларову купюру з ликом Христа і девізом «Бог завжди і всюди». Вийшло концептуально! А набагато раніше, у середині сімдесятих, став професійно займатися ікебаною, проводив виставки букетів, зібраних у різних стилях цього стародавнього японського мистецтва.

Основний заробіток, однак, приносило модне на той час карбування. Працював Мацюк на фабриці народних промислів, керував бригадою з десять осіб. Бригада до крамниць постачала партії своїх творів, та ще й встигала робити так звану «халтуру». За дві чеканки можна було отримати сто рублів.

У 1978-му Степан Мацюк захопився ювелірною справою, працював із золотом, сріблом, міддю, нефритом, яшмою і склом, став брати участь у міжнародних виставках. Що стосується індивідуальних замовлень — тут все вкрито мороком, каже майстер, потрібно дотримуватися секретності! Дуже шкода, цікаво дізнатися подробиці… Хай там як, а Мацюк удостоєний низки нагород Міжнародного Фонду Карла Фаберже, найвищою з яких є Орден Фаберже, вручений йому 2019 року у зв'язку з 70-річчям і за багаторічний внесок у ювелірне мистецтво.

Була в біографії нашого героя і сторінка, пов'язана з арт-дилерством, допомагав у дев'яностих американським колекціонерам ставати володарями картин художників з усього колишнього Союзу. Дружив з художником Валентином Хрущем, був вхожий до будинку Маргарити Жаркової, де проводилися квартирні виставки. Представлені зараз у бібліотеці роботи Степан Васильович, за його власними словами, зберігає вдома, вздовж стін, запакованими в чохли. Протягом місяця вони прикрашатимуть читальний зал.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова