Портрет чоловіка в корсеті. Одеситка малює нестандартних хлопців  

Виставка малюнків «Святкова повсякденність» відкрилася  в майстерні-галереї Oreshek (Буніна, 12). До 13 жовтня тут можна побачити твори одеської мисткині, яка працює під псевдонімом Victoria Palma.

Для Вікторії (це її справжнє ім’я), як і для будь-якого художника, мистецтво є засобом пізнання світу, зазначив відомий одеський живописець Сергій Бєлік. Вона відмінно малює, й око кожного глядача в першу чергу зупиняється на серії чоловічих портретів в корсетах та мереживі (пеніси, однак, напоказ). Є філософські роботи з серцем, що бʼється в розхристаній грудній клітці, є м’яка еротика та нестандартні типажі, про котрих художниця охоче розповідає.

«Намальований олівцем лицар – «Нарцис» із проекту «Соціальна мережа», — каже Вікторія. – Багато хто з наших жінок шукає собі супутника в віртуальному світі, потрапляючи в певну пастку. Готуючись до цього проекту, я під ніком переписувалася з різними чоловіками, мені були цікаві їхні тексти та образи. При цьому я однозначно розуміла, що один з них малює в тюрмі, намалювала його з кількою в руці та назвала «Квітнем», оскільки це було квітневе листування. А «Травень» — такий весь із себе педант, вся його натура проявилася в листуванні, і мені захотілося намалювати, захистити таким чином жінок, котрі довіряють словам, не проникаючи до суті. Думаю окремо показати всю «Соціальну мережу», а тут представлені роботи, об’єднані передусім тим, що це графіка».

Практично всі малюнки створені за два останні роки, доповнені буквально чотирма аркушами 2016-17 років, є автопортрет 2020 року.

«Розкадровка моїх сюжетів не містить лінійності, а є фіксацією спостережень, — зізнається художниця. — Для мене повсякденність – це мої спостереження, те, що мене сповнює й надихає. Моя техніка, моя пластика більш чи менш однорідні, я насправді почуваюся вічною ученицею та скромна. Мені подобається заглиблюватися, я люблю цей світ. Мистецтво дає захист та продовжує молодість. Хочу ще займатися кіно, писати сценарії».

Цікаво було б побачити фільм з акторами в корсетах! Не можна сказати, нібито Вікторія втілює свій ідеал чоловіка: «Поки я його ще не втілила, та й немає у мене такого ідеалу, є тільки образи. В житті такий ідеал є, але в творчості це не відбивається. Частіше у мене виникають знеособлені персонажі. А на корсети мене надихає чоловічий балет, колективи з різних країн світу, де танцівники виступають у костюмах та партіях балерин. Це дуже цікаво: корсети на них виглядають куртуазніше, ніж на жінках! Я тут виступаю в якості фетишиста, вуайєриста, милуюся пластикою тіла, танцями (колись я теж танцювала), милуюся анатомією, тим, як ця анатомія прикрашена. Малюнок, творчість в цілому якраз і мають прикрашати. Академічне зображення стає цікавим тоді, коли його митець може незвичайно вбрати, своєрідно подати».

Дійсно, куртуазні танцівники часом дають такий приголомшливий ідеал жінки, моделі жіночої поведінки, вишуканості! А реальні баби часто запускають себе, речуть суцільні вульгарності та матюки. Гендерна мерехтливість входить у моду! Нічого страшного в цьому нема, вважає Вікторія, кожний має право вибору, і починати краще з розглядання картин відповідного змісту.

«У мене є робота під назвою «Еволюція бінарності», там показано це примірювання та невизначеність, миготять образи від бомжа до нарциса, — посміхається мисткиня. — І там нема повсякденної, середньостатистичної людини, я хочу, аби вона була з нами й дивилася на «оце ось», на цю еволюцію збоку: потрібна вона йому, не потрібна».

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова