Співаюча княгиня та пташки-балерини. Одесити створили мюзикл про події української історії  

Прем'єра мюзиклу «Княгиня Ольга» відбулася значно раніше, вистава вже встигла побувати на гастролях в великих містах України. Але в Одесі її повторили на численні прохання глядачів, котрі не встигли на перший показ.

На сцені Одеського академічного театру музичної комедії імені Михайла Водяного – велична антрепризна постановка, присвячена одній з найяскравіших постатей в давній українській історії.

Артисти підібрані з різних театрів, а головну роль виконує естрадна співачка Юлія Нельсон, яка проживає кілька етапів становлення своєї героїні на наших очах. Спочатку це мила невинна дівчина Прекраса, під вінець вона йде вже під іменем Ольга (з волі князя Олега, що видав її за племінника свого Ігоря), а у фіналі сильна і мудра правителька приймає хрещення (з історичних джерел відомо, що хрестили її як Єлену). Віщим Олегом став Михайло Ігнатов, створивши образ владної, але разом із тим доброї до близьких людини («Князь не має зайвих знань» — це про нього).

Важливо наголосити: це відбувалося задовго до хрещення Київської Русі, поганські боги ще були в силі (до речі, не варто зневажливо ставитися до них і сьогодні). Хоча історію не вчать за творами мистецтва, тим більше мюзиклами, автори «Княгині Ольги» історичної канви дотримуються, і найсміливіше припущення стосується саме богині Морани (заслужена артистка України Ірина Ковальська), яка навіює Ользі бажання кривавої помсти. Втім, Морана лише спокушає, людина сама вирішує, коли мститися, коли зупинятися… Інфернальна богиня неабияк вдалася актрисі, такою ми чарівну Ірину ще не бачили, це уособлене зло, готове відтяти голову золотим серпом, розбурхувати біль удовиці, підштовхуючи її на нові й нові злочини.

До створення мюзиклу долучилися композитор Денис Аксьонов, авторка віршів Ольга Седова, режисер та художник-постановник Денис Рудий, хореографи Аліна Троянська та Геннадій Цвітков. Учасник шоу «Х-Фактор» Денис Рудий (він же виконує роль Ігоря) язичницьку богиню смерті вважає відповідальною за вчинки Ольги, посилює містичний бік сюжету. Вийшов гідний сценічний продукт, ефектний, видовищний, не позбавлений глибокого філософського змісту.

Помститися за смерть чоловіка Ігоря від рук древлян легендарна київська княгиня, як відомо з легенди, вирішила ще й таким чином: відпущені на волю пташки з прив’язаним до лапок палаючим трутом летіли під рідні стріхи, спричинивши велику пожежу Іскоростеню. Зрозуміло, у мюзиклі пташками стають балерини з полум’яними стрічками.

За задумом авторів мюзиклу, Ольга відмовляла князя Ігоря вимагати від древлян все нову й нову данину, їй не потрібне було хутро й бурштин. І можна зрозуміти князя Мала (Максим Вішталюк), який боронить свій народ від несправедливих зазіхань. Смерть Ігоря вирішена вражаюче: Мал змахує мечем, на Ігорі, якого тримають воїни за руки, раптом розпадається сорочка, ніби її розтято влучним ударом. Ігор падає навзнак… «То сказали боги всім народам підкоритись Рюрикову роду» — це все ж не про здирництво, але жінка, яка втратила коханого, міркує іншими категоріями, з душі лине чорнота, дай їй владу, вчинить страшне. І все ж таки настане мить, коли Ольга зупиниться і віджене від себе Морану…Сама мати, вона не мститиметься дітям та удовам. Робота над історичною виставою тривала понад сім років. Прем'єрний показ планувався до війни, але через повномасштабне вторгнення довелося відкласти. І тепер досить дорогий, добротно зроблений мюзикл, який вже увійшов до історії українського сценічного мистецтва, показують не так часто, паузи дозволяють зібрати повну залу. Тому радимо за першої-ліпшої нагоди, побачивши афіші «Княгині Ольги», подбати про квитки. Воно того варте.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського