Беззубий «злочинець»: чи небезпечний для України російський винищувач Су-57?

Кілька днів тому британська розвідка повідомила про застосування повітряно-космічними силами рф проти України новітніх російських винищувачів п'ятого покоління Су-57.

За інформацією британців, місії почалися ще влітку 2022 року, але обмежувалися прольотом над територією рф із запуском ракет великої дальності типу «повітря-поверхня».

«Думська» вирішила розібратися, чим нам загрожує застосування цієї розрекламованої російської диво-зброї.

Висновки британських експертів ґрунтуються на супутникових знімках авіабази 929-го льотно-випробувального центру, що в містечку Ахтубинськ Астраханської області. На стоянках цього аеродрому 25 грудня 2022 року помічено п'ять таких винищувачів. Саме звідси «сухі» здійснювали рейди до українських кордонів.

Треба сказати, що найперші повідомлення про використання Су-57 з'явилися набагато раніше — ще у квітні 2022-го. Тоді «сушки» завдали ударів по об'єктах у Кіровоградській області та одеському порту ракетами Х-59.

Однак, щоб зрозуміти, на що здатен цей літак, треба трохи заглибитися в історію.

Перший політ російського літака п'ятого покоління за програмою ПАК ФА (Перспективний Авіаційний Комплекс Фронтової Авіації) типу Т-50, який згодом став Су-57, відбувся наприкінці січня 2010 року. За п'ять років було побудовано десять передсерійних екземплярів для льотних випробувань. Незважаючи на те, що міноборони рф неодноразово, з 2016 року, заявляло про початок серійного виробництва «злочинців» (за класифікацією НАТО, Su-57 Felon — «кримінальний злочинець»), перший літак надійшов у війська лише на початку 2018-го.

Бажаючи показати свій товар обличчям, росіяни відразу ж відправили свіжу «сушку» в сирійське небо. Повідомляється, що пара Су-57 наприкінці лютого 2018 року прибула на авіабазу Хмеймім, однак звідти було зроблено всього десять вильотів.

Відсутність реальних загроз з боку сучасних засобів ППО в Сирії не обіцяла цим машинам жодних неприємностей, тому застосування їх там було явною показухою, покликаною запевнити потенційних покупців — ВПС Індії, Китаю, Алжиру та інших країн, що російські літаки п'ятого покоління нібито ефективні в бойових умовах.

Однак кількість вильотів свідчить про зворотне — про проблеми з експлуатацією та обслуговуванням цих бортів.

Інші джерела стверджують, що 2018 року до Сирії потрапили передсерійні екземпляри, а перший літак було прийнято до складу ПКС лише 2020-го.

Події, пов'язані з технічним станом Т-50, почалися ще з моменту перших публічних показів цієї техніки. Їх було багато. Основною проблемою стали нові двигуни АЛ-41Ф1. Кілька пожеж спалахнуло на авіаційних виставках у 2011, 2014 і 2015 роках, і це тільки те, що потрапило в пресу. А 24 грудня 2019 року сталася справжня катастрофа. У тайзі, за 111 кілометрів від аеродрому Дзьомги, що в Хабаровському краї, розбився перший серійний примірник Су-57, що проходить заводські випробування. Його бортовий номер 01 «синій». Льотчику вдалося врятуватися. Хай там що, враховуючи малу кількість побудованих бортів, падіння першого літака, побудованого для ПКС, свідчить багато про що.

Незважаючи на російську браваду, регулярне застосування «злочинців» на театрі бойових дій в Україні сьогодні викликає великі сумніви, а поодинокі пуски ракет над територією рф ніяк не впливають на загальну картину. Західні аналітики також критично ставляться до бойових якостей цих літальних апаратів. На їхню думку, Су-57 був і залишається російським прототипом літака п'ятого покоління, не готовим до серійного виробництва, на відміну від американських F-22 і F-35, яких вже побудовано 187 та 890 екземплярів відповідно.

Фахівці також зазначають, що літак погано опрацьований технологічно і його застосування не має переваг перед Су-35С, який добре зарекомендував себе як винищувач покоління 4++. Вони сходяться на думці, що, загалом, ці літаки мають схожі бойові характеристики.

Говорячи про технології виробництва, можна пригадати скрін відео випробувань, де добре видно крило Су-57 з отворами під шурупи, що підтверджують висновки іноземців і ставлять під сумнів глянцеві технічні характеристики.

У будь-якому разі, мова може йти лише про точкове, дуже обережне і нерегулярне застосування цих новітніх літаків.

До речі, про ракети. Концепція п'ятого покоління передбачає малу радіолокаційну помітність машин. З огляду на це, все бойове навантаження має бути розміщене не на підкрильових вузлах підвіски, а у відсіках усередині фюзеляжу літака.

Згідно з російськими даними, таке розміщення бойового навантаження пов'язане з серйозними труднощами — лише кілька зразків російського авіаційного озброєння можна помістити у відсіки Су-57. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що найсучасніший російський винищувач схожий на голуба миру: засоби ураження, якими він може скористатися для атаки, поки що є тільки на папері і в численних рекламних проспектах.

Спеціально для цього типу літаків російський ВПК розробив ракету Х-59МК2, що стала згодом Х-69, однак виробляють їх лише одиничними екземплярами. Крім того, характеристики ракет так і не зуміли довести до заданих значень.

Хоча програмою передбачено будівництво 76 бортів, повітряно-космічні сили країни-агресора не поспішають замовляти таку кількість машин. На сьогодні є всього п'ять літаків, які можна застосовувати в бойових діях, але вони ніяк не впливають на боєздатність російської авіації. Су-57 намагаються довести до розуму і дуже обережно використовують у війні проти України, побоюючись втрат цих іміджевих літаків.

Автор Сергій Смоленцев, фото автора