Бомба для Москви: 14-річний одесит вивчає квантову механіку, мріє про Нобелівку та вірить у перемогу

Бідне нинішнє покоління. Вони не вчилися через ковід. Потім п'ять років війни. Блекаути. Дистанційне навчання. Занурення в свої телефони. Гей! Що ти там дивишся? Знову TikTok? Квадробери! Анімешники. Половину з них батьки вивезли до Європи. Загублене покоління. Чесно кажучи, такі думки охоплювали й нашого Дмитра Жогова, штатного фахівця з диваків.

Привід передумати знайшовся в стінах Південноукраїнського педагогічного університету. Там 14-річному Олегу Лаговському офіційно вручили сертифікат про успішне закінчення курсу квантової механіки, який він прослухав онлайн разом зі студентами. Восьмикласник здав залік на 90 балів зі 100, поки його однолітки вивчали класичну силу тертя. Тепер однокласники чекають від нього «бомбу для Москви».

ДИТИНСТВО ШЕЛДОНА

Є такий серіал про малолітнього Шелдона Купера (вигаданого майбутнього Нобелівського лауреата). Він серйозно займається фізикою, і його возять на лекції в університет. Малюк Шелдон у серіалі — комедійний персонаж. Він часто зарозумілий, погано розуміє емоції людей, постійно конфліктує з оточенням і впевнений, що розумніший за всіх.

Наш одеський хлопець Олег Лаговський — не такий!

Йому 14 років. Він учень ліцею 67. І він геній. Причому не задирака. Хлопчина з дзвінким голосом. З живими очима, якими з цікавістю оглядає все навколо. Він розмовляє розумно. І може сперечатися щодо наукового підґрунтя в улюбленому фільмі. Ми ось зійшлися з приводу «Інтерстеллара». Він регоче над жартами. І він навчається разом зі студентами вишу.

Цього тижня йому вручили сертифікат про успішне освоєння курсу з квантової механіки в навчально-науковому інституті природничо-математичних наук, інформатики та менеджменту нашого Педуніверситету.

У мене палають вуха. Я погуглив, що вивчає квантова механіка, і натрапив на знамениту фразу нобелівського лауреата з фізики Річарда Фейнмана:

«Якщо вам здається, що ви розумієте квантову механіку, значить, ви її не розумієте».

І я залишив усілякі спроби. У восьмому класі школярі вивчають класичну фізику: силу, тиск, електрику. А Олегу цього було замало. Чому підліток не мріє стати блогером, футболістом, музикантом, актором, програмістом. Чому фізика?

«Я бачу, як горить багаття, і думаю: а чому саме такий колір? На подібні питання може відповісти саме фізика зі своїми атомами та квантовими частинками. Моя улюблена книга — «Фейнманівські лекції з фізики», шостий том. Там зібрані квантова механіка та теоретична фізика».

Мда, з таким співрозмовником можна говорити тільки про фізику! Цікаво, про що б він запитав будь-якого вченого в історії людства, ну і кого б вибрав для свого єдиного запитання.

«Напевно, це був би Ервін Шредінгер. Або Нільс Бор. І, напевно, питання було б якимось концептуальним. Швидше за все, щось про зв'язок кратності виродження станів атома з ентропією системи та її симетрією».

Я тихо підбираю щелепу, що впала. І відчуваю себе безнадійним тупицею.

СТУДЕНТ ВОСЬМОГО КЛАСУ

«Він сам попросив мене знайти якісь контакти в університеті, щоб йому дозволили тихо підключатися і слухати лекції професора з фізики», — розповідає мама Олега Ірина.

Так вийшло, що лекції проходили онлайн. Студенти сиділи з вимкненими камерами. І, отже, на Олега не звертали уваги. І ось, залік позаду, а довгоочікуваний сертифікат у руках.

«Таке відчуття, ніби гора з плечей звалилася. Стало набагато менше відповідальності. Але одночасно з'явилася й цікавість, погляд у майбутнє: сесію здав, можна рухатися далі».

Навчання вів професор кафедри прикладної математики та інформатики, доктор фізико-математичних наук Олександр Гохман.

За один семестр Олег встиг пройти теми, від яких у більшості дорослих почала б диміти голова: хвильові та корпускулярні властивості частинок, основи квантової механіки, рівняння Шредінгера, будова атома водню, квантове тунелювання і навіть основи опису багатоелектронних систем.

За підсумками навчання восьмикласник успішно склав залік і отримав 90 балів зі 100 — оцінка А.

БОМБА ДЛЯ МОСКВИ

Олега не назвеш ботаном. Хлопець із задоволенням займається альпінізмом і малюванням. З однокласниками проблем немає.

«Наді мною трохи жартують, що я фізик і підірву Росію, коли зроблю бомбу. Але всі ставляться до цього позитивно», — зі сміхом розповідає хлопчик.

Батько Олега з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем на фронт.

Про переїзд за кордон у цій родині не думали.

«Ми патріоти України», — пояснює свій вибір Ірина.

— Уявімо, що ми зустрічаємося знову через двадцять років, — вже планую майбутнє інтервю я. — Який заголовок про себе ти хотів би прочитати в газеті через двадцять років?

— Звичайно, є така мрія, яку казково важко здійснити, — відповідає Олег, трохи подумавши, — «Перший український лауреат Нобелівської премії з фізики».

Ох, я теж на це чекаю, Олег.

Я бачу, що тоді буде мирне небо. Скрізь літатимуть дрони й розноситимуть піцу. У відкритих кафе сидітимуть голограми великих вчених і вестимуть жваві бесіди з астрофізиками. А робот буде офіціантом.

І десь у кутку за столиком сидітиме дорослий Олег Лаговський. Можливо, вже професор. І сперечатиметься з кимось про квантову механіку так само захоплено, як сьогодні сперечається про «Інтерстеллар».

Автор — спеціальний кореспондент «Думський» Дмитро Жогов