Міські легенди та прикмети воєнного часу: чим лякають одеситів у п'ятницю, 13 

Сьогодні п'ятниця, 13-те, і, побачивши таку дату в календарі, багато хто мимоволі морщиться або про всяк випадок стукає по дереву страх перед цим числом навіть отримав власну наукову назву параскаведекатріафобія.

Які прикмети, забобони та міфи долають містян? Деякі, втім, слава Ісусу, у прикмети не вірять, і нічого їх не долає. У яких випадках плюють через ліве плече, або в умовах повномасштабного вторгнення відразу запускають банкою помідор у дрон? Теж, до речі, ніби як міф. Не менш живучі чутки про щурів або тарганів, що передчувають обстріли, таємні перевірки біометрії та мітки на дахах весь цей фольклор військового і вирішив зібрати наш штатний фахівець з містики, аномалій та іншої чортівні Дмитро Жогов. Шукав цей сорт перлин народної мудрості в пунктах незламності, приймальнях депутатів, чергах до поліклініки, автобусах у годину пік та інших безблагодатних місцях.

МИШІ, ЩУРИ ТА ТАРАКАНИ «ВІДЧУВАЮТЬ» ВІЙНУ

— У першій парадній, на другому поверсі, щур вискочив з унітазу! — розповідав мені знайомий після початку повномасштабної війни. — У мене відразу все і впало! Я згадав, як про таке говорили діди. Щури метушаться значить, до війни.

Про те, що таргани і миші тікають з квартир перед обстрілом, теж є стійка чутка. Я так і уявляю цих переселенців перед дверима сусідів:

«Ми самі не місцеві. З 27-ї. Обов'язково до них цієї ночі шахед залетить. Пустіть на постій».

Це старий міф. Хто дивився останню екранізацію «На західному фронті без змін»?

Пам'ятаєте, як там почався великий вихід окопних щурів перед наступом французьких монстрів танків Сен-Шамон. Вони відчули, як величезні махини рухаються до їхніх позицій, раніше, ніж це почули і побачили солдати.>Про те, що тварини відчувають землетрус або іншу біду, говорять давно. Пліній писав, що перша згадка про це в Європі стосується катастрофічного землетрусу 373 року в Греції. За п'ять днів до цього, за словами історика, щури, змії та ласки масово покинули місто на подив його мешканців. А потім як грюкнуло.

Так що так: тварини краще чують. Краще бачать.

У людини за тисячі років виробився рефлекс. Щури та миші тікають з дому значить, і нам час речі пакувати. Правда, в нашому випадку щур заліз у будинок. Точніше, в унітаз. А звідки він тікав так запитати у нього і не додумалися.

ЛЮДИ В ФОРМІ, ЯКІ ПЕРЕВІРЯЮТЬ БІОМЕТРІЮ

Я боюся заходити в домовий чат. Так сусідів начебто не чути й добре. Але треба. Знайшов у дворі дитячу рукавичку і вирішив пошукати господаря. Зайшов. А там як у вулик до скажених бджіл вліз.

— Хто курив на майданчику?!
— Який нелюдь припаркував машину на моє місце?!
— Хто вгамує собак, щоб вони не гавкали на шахедів?! Вони їх приманюють!
— А світло є? 
— Сам приїжджай і подивися!

І раптом серед цього галасу оголошення. Нібито від МВС:

«Шановні громадяни, доводимо до вашого відома попередження про небезпеку: Група людей ходить по квартирах, видаючи себе за співробітників органів внутрішніх справ. Вони заявляють про намір зробити вашу фотографію / зняти відбиток пальця «в рамках якоїсь схеми». При собі мають ноутбук, біометричний пристрій і список мешканців. Двері не відкривати! У будинок не пускати!!»

Сюжет старий і циклічний. Історії про «перепис, біометрію, ̶а̶н̶а̶л̶ь̶н̶ы̶й̶ ̶з̶о̶н̶д̶, обхід квартир» гуляють по чатах десятиліттями. Це змішання реального і вигаданого. Так, шахраї під виглядом служб існують. Навіть вбивці були — на кшталт «Мосгазу». Але держава не збирає біометрію поквартирно.

Обожнюю у наших людей почуття власної значущості. Один мій знайомий не заходив у жодні соцмережі, не надавав свої дані, весь час боявся, що їх вкрадуть і «державного масштабу» таємниця про те, що він неодружений вахтер на складі канцелярського приладдя, опиниться в жадібних руках ФСБ, ЦРУ або СБУ. Будь-який агент спецслужби помер би від нападу невимовної нудьги, дізнавшись подробиці його життя. Чергує дві доби на три. Вдома вирішує сканворди, лікує геморой салом з чистотілом. І найкрамольніше, що він у своєму житті зробив, пописав у пильний фікус директора на вахті.

Визнати, що ти нікому не цікавий, психологічно важко. Простіше повірити, що ти «потенційна ціль».

Ну і треба визнати: у нас столітній страх перед непроханим начальством. Німець чи американець і не зрозуміє, у чому тут справа. Ну прийшли. Чого хочете? А дзвінок непроханих гостей нервує пострадянську людину. Особливо якщо він довгий. «Начальницький». Так НКВСівці в 37-му дзвонили. Відчув, що фігня.

ЧЕТВЕРОЮРОДНИЙ ПЛЕМІННИК З КРЕМЛЯ ТАЄМНО ПОВІДОМИВ …

Сусідка на вухо розповіла, що її племінний дідусь сказав, що його четвертий дядько працює у Буданова (варіанти: він шпигун у Кремлі, заступник міністра оборони Білоусова), і він попередив, що цієї ночі (вдень, на світанку?) буде обстріл нашого міста. Краще піти в катакомби.

Треба сказати, що у світі ці чутки добре відомі й називаються приблизно так: «Це сталося з другом мого друга». Про них навіть пишуть наукові дисертації та праці.

Ще у 2020 році, коли епідемія COVID-19 почала серйозно вражати США, широко поширилася чутка: «Протягом 48–72 годин президент оголосить про введення обов'язкового двотижневого карантину для всієї країни».

Причому ті, хто поширював ці чутки, знали про це з перевірених джерел. Військові, які були присутні на секретній нараді у президента. Офіціант, який приніс президенту булочку з кавою в той момент, коли він давав вказівки телефоном, — і так далі.

Коли люди не повністю задоволені офіційними каналами зв'язку такими як урядові повідомлення та основні засоби масової інформації, — процвітають чутки. Чим більше секретності, тим більше чуток. Десь бабахнуло. Земля затремтіла — і ми вже з тривогою вдивляємося в чорнильну темряву: що ж там сталося? А навіть якщо знаєш — треба мовчати. Тут-то і виникають звістки від друга мого друга.

Але якщо так подумати, то офіціант у Кремлі цілком може мати одеські корені. Тож, можливо, варто попередити родича.

ЯК ЧОЛОВІК ЗАПУСКАВ ДРОН

Війна завжди породжує один і той же набір чуток змінюються тільки декорації. У 1914-му в Британії всі точно знали, що країна кишить німецькими шпигунами (насправді їх було не так вже й багато). Вони посилають на батьківщину поштових голубів з доповідями, отруюють воду і подають сигнали підводним човнам. У їх пошуках брали участь всі аж до Черчилля, якому на якірній стоянці біля Лох-Еве примарився ворожий прожектор на даху особняка.

Тоді ж ходили розповіді про розп'ятого німцями солдата, про «фабрики трупів», де тіла полеглих переробляли на гліцерин, жир і корм для свиней, і про російських солдатів, які таємно прибули до Англії «зі снігом на чоботях» настільки поспішно відправлених на фронт, що вони не встигли його струсити. Звучало абсурдно, а тому в це вірили і в Британії, і в Німеччині.

Минуло сто років і те саме повторилося. Тільки замість голубів і прожекторів з'явилися…

Мітки на дахах… Після початку повномасштабного вторгнення пройшла чутка про диверсантів і «навідників», які малюють або ліплять наклейки з дивними знаками. Почався галас. Знаки бачили всюди. На трасах. На дахах. У дворах. Підозру викликало і світло з вікон. Занадто яскраве. Занадто фіолетове. Ага! Подають сигнали.

Наш сусід був упевнений, що малюнки наносять вночі фосфоресціюючою фарбою. Він вирішив простежити за нічними диверсантами за допомогою дрона. Всіх у домовому чаті попередив, що випускає дрон, щоб стежити за шпигунами. Але, мабуть, не всі прочитали. Дрон збили. Чим не знаю. Він впав кудись у щілину між гаражами, і бідолаха з ранку діставав його звідти.

Потім, як зазвичай, з'ясувалося, що значна частина «міток» — це зовсім не диверсанти. «Приціли» виявилися геодезичною розміткою, а фіолетове світло для «навідників» звичайними фітолампами у тих, хто надто любить свої фікуси. Легенда про мітки прожила в масовій свідомості недовго. Люди зрозуміли, що ракети не наводяться за знаками на дорогах.

Але — немає диму без вогню. Z-етник, нацист і пропагандист Ігор Мангушев (вже утилізований) говорив:
«Хрести, завантаження телефонів швидкої допомоги фальшивими викликами, атаки ботів — все це справа наших рук. Треба влаштувати максимальний хаос: щоб «швидка» приїжджала за фальшивими даними, а не туди, де вона дійсно потрібна; щоб служба порятунку теж не могла виконувати свої функції».

Отже, мітки для ракет це ІПСО, російська провокація. Вигадка. Яка, як не дивно, зіграла і позитивну роль: вона змусила бути насторожі і поліцію, і нас самих.

ЯКЩО Б МИ ЗНАЛИ, ЩО ЦЕ ТАКЕ, А МИ НЕ ЗНАЄМО, ЩО ЦЕ ТАКЕ!

Але чого ми всі про сиву старовину. Невже немає міфології, прикмет і легенд, що ростуть прямо зараз? Звичайно є. Незрозумілі групи у фейсбуці. З десятками тисяч підписників. З розчулюючими фотографіями, під якими люди виливають соплі і сльози. Вони настільки дивні, що від них просто несе «ефектом зловісної долини».

Коротше, як на мене, ця група для перевірки: розумово ти відсталий чи ні. Пояснюю. Заходиш і що ти бачиш? Старенька з села: вивчає китайську мову і пече ластівчині гнізда. І все це у свої 115 років. Лайкніть, якщо вона вам подобається.

А ось який майстерний мужик. Зробив з дерева картину «Сад насолод» Босха. І треба ж ніхто його не похвалить за роботу. Лайк терміново. Що, не вірите? Ось ж фотографії, всі підтверджують.

А ось два близнюки служать в ЗСУ в Україні. Їм з'явився лик Богоматері на млинці. І ніхто навіть не дивується цьому чуду. Якщо придивитися, Midjourney намалював одному близнюку шість пальців, іншому чотири.

Якщо ти зайдеш в цю групу, подивишся на картинки і розчулишся, а то ще й напишеш:
«Які чудові трійнята вирізали з дерева ікону Рубльова «Трійцю», і все це — у двомісячному віці», — то у мене погані новини для тебе.

Зрозуміло, що кожен, хто лайкнув цю херню від ШІ, потенційний лох. Його можна розводити на номер кредитної картки, на вибір мудака президентом, на гасло «мышебратья». Перепис дурнів комусь потрібен. Він ведеться акуратно і неспішно.

Центр протидії дезінформації (є така організація в Україні) придивився і вигукнув: «Подібні публікації часто поширюються ботами, їх мета викликати емоції і спонукати людей реагувати. Таким чином ці зображення отримують тисячі взаємодій від реальних користувачів, що сприяє швидкому просуванню сторінок. Ці сторінки в соцмережах можуть використовуватися Росією в інформаційній війні проти України».. Коротко кажучи, це може бути й Рашка. А може і ні.

Тобто якби ми знали, що це таке, а ми не знаємо, що це таке.

Я подивився на кількість лайків в бобра, який вигриз з дерева Ісуса, зітхнув і додав: а у нас під Одесою є бобр-атеїст. Він вигриз з дерева Чарльза Дарвіна і відіслав їм відповідну картинку.

ПРОДАЖ ЕЛЕКТРИКИ

Якби я складав хіт-парад чуток воєнного часу, цьому безумовно віддав би перше місце.

— Поки ми тут заряджаємося, наші міністри продають електрику в Молдову, — заявила тітка з тріумфально виряченими очима в Пункті незламності.

Те саме мені говорила перукарка, водій таксі і ще десятки людей. І як тут після скандалу з Міндічем не повірити.

Я зазвичай відповідаю так: розумієш, тітонько, це все одно, що стати біля річки, яка тече до Румунії, і кричати, що ми їм воду і рибу продаємо. У нас загальноєвропейська мережа. Електрику в мішок на кордоні не складеш. Вона тече туди, потім повертається назад це рух мережею, а не торгівля. Торгівля враховується окремо, офіційно. Якби міністри реально продавали світло, поки люди сидять без нього, був би такий міжнародний скандал, що про це кричали б усі від ЄС до Вашингтона.

Тітка замовкла, але з погляду було видно: думка про продану електроенергію, як і раніше, зігріває їй душу.

Тим, хто не вірить, можна запропонувати «вкласти пальці в рани» і перевірити самому. Ось офіційний ресурс європейської енергосистеми ENTSO-E.  Україна приєдналася до європейської мережі у 2022 році. Якщо хочеться переконатися, чи є комерційний експорт, потрібно вибрати Україну і дивитися показник Scheduled Commercial Exchange. А дані у вкладці Cross-Border Physical Flow показують фізичні перетоки — той самий «потік» мережею, а не продаж.

Чутки будуть жити вічно. Я впевнений, що і ця стаття здатна породити чутку: раз «Думська» заговорила про те, що не треба довіряти чуткам, значить, це точно правда і влада щось приховує.

Вірте, будь ласка, на здоров'я. Головне не нашкодьте собі та оточенню. Бо якщо ви машинально обходите стороною «чортові ворота», роздвоєні опори ЛЕП, по второваній у снігу доріжці це ще нормально. Але якщо ви починаєте бігати та кричати на всіх, щоб туди ніхто не ходив, тому що «це дорога в пекло», тоді на вас чекають качка, галоперидол і некрасива медсестра.

Якщо ми якісь чутки й міфи пропустили дописуйте, не соромтеся.

Автор спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов