Принциповий фінансист і покровитель молоді: як банкір XIX століття будував економіку Одеси та підтримував місто (з циклу «Німецька Одеса»)

У XIX столітті німецький слід в Одесі був помітний не лише в торгівлі, промисловості та архітектурі. Німці працювали лікарями, інженерами, підприємцями, викладачами, брали участь у розвитку міського самоврядування, освіти та культури.

Новий матеріал із серії «Одеські німці» присвячений підприємцю Євгену Шульцу — одному з помітних громадських діячів Одеси останньої чверті XIX - початку XX століття. Він був банкіром, очолював Одеський біржовий комітет, обирався гласним міської думи (виборним членом зборів із вирішальним голосом, свого роду сучасним депутатом, — Ред.) і займався благодійністю. При цьому Шульц не обмежувався власним бізнесом, а активно брав участь у житті міста.

Майбутній банкір народився в Ризі в липні 1829 року. Там він закінчив комерційне училище, а працювати почав у 16 років — влаштувався до торгового дому Цукербеккера. Після цього працював в інших торгових домах.

Точна дата приїзду Шульца до Одеси невідома. У 1860 році він став компаньйоном одного з найбільших міських торгових домів — «Аріст Мас і К°». З цією компанією була пов'язана значна частина його ділової кар'єри: він представляв її аж до ліквідації в 1901 році.

У ділових колах Одеси Шульца вважали компетентним і принциповим фінансистом і неодноразово обирали гласним міської думи. Він працював, зокрема, у фінансовій комісії та загалом понад тридцять років брав участь у міському самоврядуванні.

Професійні знання та авторитет банкіра цінували далеко за межами Одеси. Його запрошували до столиці на наради, присвячені фінансовим та торгово-промисловим питанням.

Він був членом Одеського біржового комітету (вищий орган товарної біржі), а в 1886 році став його головою. Роботу Шульца високо цінували в ділових колах: сучасники відзначали його коректність, доброзичливість, об'єктивність і гуманність.

При цьому він не прагнув отримувати особисту вигоду зі свого становища: протягом життя відмовлявся від оплачуваних посад у банках, хоча мав для цього і авторитет, і можливості.

Наш герой брав участь і в інших міських проєктах: входив до виконавчого комітету з будівництва нового міського театру (Оперного), працював у комісії облікового банку (обліковував векселі) та був членом Комітету торгівлі та мануфактур.

ГРОМАДСЬКІ СПРАВИ ТА БЛАГОДІЙНІСТЬ

У 1876 році Шульц став почесним опікуном ради міських жіночих гімназій, а через три роки — Другої гімназії. Також він був членом благодійних товариств і підтримував євангелічну лікарню.

Крім того, допомагав поповнювати шкільний фонд євангелічно-лютеранської громади, до якої належав сам, і заснував стипендію для найбідніших вихованців міського комерційного училища. Її призначали учневі, який добре навчався та відрізнявся зразковою поведінкою.

Такий підхід дозволяв не просто допомагати нужденним, а давати молодим людям можливість здобути освіту й самостійно влаштувати своє життя.

Будучи членом німецької громади, він брав участь у її житті та зробив значний внесок у будівництво нового євангелічно-реформатського храму на вулиці Пастера, парафіянином якого став і сам.

Його дружиною була Олена Бок, дочка прусського консула в Одесі. Про німецькі дипломатичні представництва ми писали тут. У подружжя народилося шестеро дітей — син Герман і п'ять дочок. Син став лікарем, а наймолодша дочка Надіна (Надія) вийшла заміж за Аріста Арістовича Масса, онука відомого одеського підприємця та банкіра Аріста Юхимовича Масса.

З ім'ям Шульца пов'язані кілька одеських будинків. Серед них - будинок на вулиці Гоголя, 11, який і дав назву вулиці, адже саме тут мешкав великий письменник. Сімейною резиденцією Шульців був сусідній будинок Шемякіна.

ОСТАННІ РОКИ ТА ПАМ'ЯТЬ

До глибокої старості Євген Шульц залишався активним учасником суспільного життя. Однак після перелому ноги, коли йому було вже 75 років, був змушений відійти від справ.

Його смерть у 1909 році стала значною подією для Одеси: біржовий комітет скликав екстрене засідання, щоб вшанувати пам'ять, а в день похорону біржові операції було призупинено. Підприємця поховали в сімейному склепі на Старому християнському кладовищі.

Він залишив після себе значний капітал, маєток і кілька великих одеських будинків. Але його внесок у життя міста не вичерпувався майном. Його історія — ще один приклад того, який внесок німецька громада зробила в економічне та суспільне життя Одеси.

Під час підготовки матеріалу використано дослідження Ельвіри Германівни Плеської-Зебольд — історикині, дослідниці місцевої історії, зокрема матеріали її науково-популярної праці «Одеські німці. 1803-1920».