Приєднати хоч що-небудь: навіщо Путіну Придністров`я і як регіон може стати новою гарячою точкою в Європі?  

Нагадаємо, на 28 лютого в Тирасполі заплановано з'їзд депутатів усіх рівнів. Судячи з усього, вони ухвалять звернення до російського диктатора путіна з проханням включити Придністров'я до складу рф на підставі результатів «референдуму» 18-річної давності.

Спроба витягнути з-під столу результати «плебісциту» 2006 року, що пахне нафталіном, може призвести до дуже серйозних наслідків. Якщо анексія відбудеться, то Україні доведеться значно посилити угруповання, яке зараз прикриває цю ділянку. Можливо, це і є однією з цілей задуманих росією, але більшість військових експертів сходиться на думці, що військового удару по Україні з цього боку очікувати не слід.

Прикордонна провокація придністровців і росіян не обіцяє їм нічого, крім удару у відповідь Сил оборони, який буде нищівним — аж до взяття Тирасполя.

Тим часом щодо Молдови така загроза цілком реальна. Не виключено, що Москва виношує плани невеликої швидкої війни, покликаної посадити в Кишиневі маріонетковий уряд.

Спробуємо уявити собі, якою може бути така операція.

Сили, якими володіє Тирасполь, невеликі, якщо порівнювати з українськими, але їх цілком достатньо для успішних дій проти молдавської армії. До 2014 року контингент російських військ у «ПМР» не перевищував 500 осіб, сьогодні ця цифра зросла до 1700, однак треба розуміти, що це контрактники, набрані з місцевих жителів. Усе, що в них є російського — паспорти нерезидента рф.   

Чисельність армії власне невизнаного Придністров'я сягає приблизно 7,5 тисяч осіб. На озброєнні в неї кілька десятків танків Т-64 і Т-72, іншої бронетехніки, однак невідомо, яка кількість реально перебуває на ходу. Є також великокаліберна ствольна артилерія і РСЗВ. До плюсів можна віднесли практично невичерпний запас снарядів та інших боєприпасів, що з радянських часів перебуває на складах колишньої 14-ї армії в селищі Ковбасне.

Що стосується авіації, то ще наприкінці 1990-х на тираспольському аеродромі базувалося кілька «вертушок», що залишилися там від 14-ї армії. Ще 20 років тому «крокодили» (Мі-24) і «вісімки» (Мі-8) регулярно з'являлися над столицею невизнаної держави, відпрацьовуючи навчальні завдання. Однак зараз навряд чи хоча б один борт зможе піднятися в повітря з огляду на відсутність запасних частин, підготовлених льотчиків та обслуговуючого персоналу.

Збройні сили Республіки Молдова вдвічі менші за придністровські. Позаблоковий статус закріплено в конституції, країна повсюдно заявляє про свій нейтралітет, проте бере участь у великих навчаннях НАТО, зокрема в щорічних україно-американських маневрах «Сі-Бриз».

На 2022 рік сухопутні сили РМ складалися з трьох бригад і двох окремих батальйонів, підкріплених невеликою кількістю артилерії та легкої радянської бронетехніки. Їхня чисельність не перевищувала 5 тисяч військовослужбовців. Останніми роками країни НАТО поставляли позашляховики HMMWV і деяку кількість сучасних бронетранспортерів. Є також кілька вертольотів Мі-8Т і Мі-17.

Операція зі зміни влади в Молдові може звестися до блокування столиці з усіх напрямків за підтримки проросійськи налаштованих місцевих жителів — такі, на жаль, тут є. Опитування показують, що до Євросоюзу прагне не більше 60 відсотків молдаван, а 30 відсотків ностальгують за СРСР і виступають за тісніші відносини з росією.

З півдня Кишинів можуть оточити збройні формування Гагаузької автономії, керівництво якої завжди було в опозиції до офіційного Кишинева.

Від північних регіонів столицю Молдови можуть відрізати збройні формування Придністров'я, переправившись по мостах через Дністер у районі Дубоссар і в містечку Вадул-луй-Воде. Вони також здатні перерізати кілька автотрас з боку Румунії, щоб остаточно блокувати Кишинів із західного напрямку. Взяттям кишинівського аеропорту займеться колона бронетехніки, що йде з Бендер.

Загалом, невелике за чисельністю угруповання військ Придністров'я має реальні шанси наробити багато галасу в Молдові. Цікаво, як на це відреагує Румунія і ЄС - висловлять глибоку стурбованість, запропонують провести переговори?

Автор — Олексій Сухий