Притча про вогник біля серця: в одеському Будинку Блещунова представили «Відображення невидимого»  

Виставку пуантилістичного живопису Геннадія Кіма «Відображення невидимого» відкрив Одесский муніципальний музей приватних колекцій імені О.В. Блещунова (Польська, 19) в своєму просторі «Квартира № 6».

Художник працює в стилі пуантилізму (від французького point – крапка). Багато хто називає його «українським Сера» за аналогією з французьким пуантилістом Жоржем Сера, помічають і вплив великого імпрессіоніста Клода Моне. Високі зразки диктують високі задачі.

Оптичний ефект змішування кольору безпосередньо на сітківці ока глядача вбачають одні, нагромадженння різнобарвних крапок – інші. Важливо дивитися, відчуваючи підтекст зображеного, те, що залишається поміж крапками. А якщо спробувати самому творити в такому ключі, стверджує Геннадій Кім, можна вирішити власні духовні та душевні проблеми.

«З паном Геннадієм ми вже створюємо другу виставку, — нагадала завідуюча виставковим відділом музею Марія Апрятова. – Першу робили у 2023 році, і за цей час митець неймовірно продуктивно працював, створивши серію за допомогою нового для себе матеріалу, але з тією самою потужною вірою у щось добре та світле. Мені дуже хотілося показати цю експозицію навесні, щоб відчуття світлої надії, розквіту природи передалося нашим відвідувачам».

Геннадій Кім – художник, богослов (служитель євангельської церкви у Саврані), педагог, арт-терапевт. Впоратися з такою важкою декоративною технікою, як акрил, він зміг.

«Хто коли-небудь брав до рук фарби, знає, як легко змішувати відтінки в олії, але проблематично в акрилі, — продовжує далі Марія. – Завдяки своєму професіоналізму пан Геннадій передає глибину кольору. Ця серія не просто про якісь етюди, краєвиди, хоча, безумовно, тут відчувається потужна пленерна школа. Деякі люди, які не полюбляють рано вставати, побачать вперше світанок саме на його роботах. Філософські, образні простори, частиною яких стає глядач. Для мене кожна картина як метафорична карта: ми не бачимо обличчя зображеної людини, але дивимося крізь неї на потоки світла, на промені, які грають на далекому плані. Ми бачимо, як цей вогник, що сяє біля серця, взаємодіє з нами».

Художник каже, що картинами намагається передавати той стан, у який занурюється, коли працює, і певні духовні цінності.

«Акрил дійсно своєрідний матеріал, але зміст залишився той самий. Два роки тому ми починали робити в цьому залі арт-терапію, продовжуватимемо цей досвід і тепер. Кожна картина як притча. Один з тих, з ким я займався тоді, за фахом соціальний працівник, навіть сказав, що це казко-терапія. Через колір, через картини я розмовляю з вами, а на майстер-класах по вихідних робитимемо невеличкі копії. Кожна точка – це реакція, відношення до оточуючого. Я постійно відчуваю радість, як і багато інших митців, тож ділитимуся цією радістю».

Залишається додати, що ознайомитися з «Відображенням невидимого» можна до 15 квітня.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва