На темному боці буває гарно. Одеситка малює «поганих дівчат»  

Ще один творчий дебют, а саме перша «персоналка» Анастасії Гоголь «Призма автора» відбувається в творчому просторі «Діалоги»  (Соборна площа, 2).

На виставці представлені 13 картини, які виконані в різних техніках. Настя закінчила художній коледж імені М.Б.Грекова, отримала добру школу, що не заважає їй мати власний почерк. Опанувала мистецтво вітражу, батику, цікаво працює в акварелі. Ретельно вивчала анатомію, і це відчувається в жіночих образах, намальованих сміливо, відверто. Ці жінки незалежні від чужої думки. Вони не побоюються виглядати розкішно, оголюватися, розпускати волосся, мати золоті прикраси та приймати темний бік власної душі, дружити з собою – «поганою дівчинкою».

Власне, всі моделі дуже схожі на саму мисткиню. Вони створені за останні чотири роки, за ними можна простежити, як змінювалося авторське бачення світу, жінки.

«Мені подобається малювати, тому що так я вивільнюю образи, які складаються в моїй голові, мені цікаво крок за кроком спостерігати, як моя робота набуває того вигляду, який я мала на увазі з самого початку, — каже Настя. —  Мені подобається, коли люди дивляться через свою призму сприйняття на мої роботи та знаходять там те, що їм відгукується. Звідси й назва «Призма автора», кожен глядач, крім мого сенсу, закладеного в картину, буде знаходити те, що перегукується з його світоглядом».

Робота «Сірість» дозволяє побачити дуже яскраву в плані зовнішності дівчину, але її обличчя ніби прикрите пеленою. За думкою автора, межі соціальних умовностей притлумлюють жіночу натуру. Що стосується власного тіньового боку, Настя поки ще знаходиться в процесі його прийняття. Творчість цьому допомагає, в картинах проявляється те, що не затребуване в суспільстві, яке очікує від жінки упокори. На одній з картин зміїна шкіра повзе з пліч красуні, оголюючи бездоганне тіло – що за фантастичний сюжет?

«Жінка повинна те, жінка повинна се, всім вона винна, — посміхається художниця. – Пригнічення жінок нікуди не ділося, воно продовжує існувати в тому чи іншому вигляді. Коли змія скидає шкіру, вона оновлюється, а жінці треба перезавантажуватися в творчості, подорожах. Своїй дочці Лізі я намагаюся навіювати, що вона може все, що вона красива, талановита, не знецінюю її спроби малювати. Цікаво, що почала вона з абстрактних плям, а тепер, в свої неповні п’ять років, малює динозаврів».

Одного разу Анастасія спалила свій малюнок, розвела попіл у воді та отриману напівпрозору фарбу додала в нову роботу. Ось так би і в житті, перетворити гіркоту розчарування в майбутній успіх, невдачу – в тріумф. Але це вже в новій серії, де обігрується тема серця, побачимо на наступній виставці.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Гіманова