Порожні рами, таємниці столітніх негативів і паралель із лікарнею: як у Одеському художньому День музеїв відзначають  

Міжнародний день музеїв відзначають у всьому світі 18 травня, а Одеський національний худмузей почав святкувати достроково в суботу.

На гостей чекали чотири експрес-лекції тривалістю лише 15 хвилин — і лише найцікавіше про музей та мистецтво.

Євген Баль веде гостей на оглядову екскурсію експозицією. На першому поверсі працює документальна виставка «Музейна історія». Основою виставкового проєкту стали фотонегативи 1920–1930-х років, зроблені працівниками музею. Тут можна побачити та порівняти виклики, які поставали перед директорами, наприклад, Олександром Ройтбурдом та Цві Емським-Могілевським. Цим виставковим проєктом декларується, що окрім класичних функцій музей виконує особливу роль, він є місцем пам'яті, частиною досвідів, що повʼязують покоління. Хтось з відвідувачів пошепки згадує: видатні філософи нерідко порівнюють музеї з лікарнями, адже всі ці установи мають за мету турботу й захист речей або людських тіл. До речі, в музею великі плани щодо інклюзивності. Доступ до всіх залів має бути налагоджено для усіх гостей, яким складно пересуватися, а комусь потрібен і сурдопереклад.

Чимало бачимо порожніх старовинних рам від полотен, що перебувають в евакуації. Це зараз така загальна тенденція українських виставкових просторів: рами без картин стали метафорою війни, маркером туги за музейними колекціями, чиє повернення стане ознакою відновлення мирного життя.

Трохи згодом пан Євген читає лекцію про історію одеського перформансу, починаючи від 80-90-х років, коли мистецьке середовище зазнало впливу іноземних перформерів. Навіть польський митець Єжи Онух завітав тоді до нас зі своїми проєктами, наприклад, випікав справжнісінький хліб у східній пічці-тандирі на території Одеської кіностудії. Але Одеса на той час вже була знайома з акціями Володимира Наумця, Сергія Ануфрієва, Леоніда Войцехова, Валентина Хруща, Ігоря Чацкіна та інших художників. Певної миті, наголошує Євген Баль, митці відійшли від створення артоб’єктів, які можна (хоча б теоретично) продати, і зацікавилися нон-профітним живим мистецтвом, сутність якого полягає в процесі.

А Юлія Томашевська нагадує про твори відомих мариністів Айвазовського, Головкова, Єгорова, Мацкевича, Гавдзинського з музейного зібрання. Ольга Дзерик – про Товариство красних мистецтв, яке ще у 1860-х роках мріяло створити в Одесі культурний простір з музеями, навчальними закладами, бібліотеками, виставками. Згадує пані Ольга й про Григорія Маразлі, міського голову та мецената, який придбав палац на Софіївській, згодом перетворивши його на музей.

У залі, де реалізується мерч із принтами творів з музейної колекції, зустрічаємо дітей, для яких працює безкоштовна зона колажування. Поки дорослі сумують за шедеврами, маленькі митці створюють щось нове.

Сьогодні, у неділю, День музеїв тут продовжуватиметься включно з майстер-класом олійного живопису, що його дасть митець та викладач Валік Лапшин, та екскурсією виставкою «Плеяди», яку проведе куратор Володимир Чигринець.

Також відкриється виставка дитячих малюнків, які зробили юні автори віком від 7 до 11 років з Одеси на тему «Музей єднає суспільство». Торік діти зображали «Музей в космосі», «Музей сучасних технологій», «Музей думок», декілька робіт було про музей на небесах, до якого приходять люди і янголи. Що тепер намалювали? Скоро дізнаємося.

Авторка – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського