Про голосування в ООН, ядерну зброю та вибори в Ізраїлі (колонка редактора)

Другий день в українському інтернеті обговорюють новини з Нью-Йорку — мовляв, Україна проголосувала в ООН за «антиізраїльську резолюцію».

Це голосування вже викликало хвилю нищівної критики українських дипломатів з різних боків. Так, патріотично налаштовані українці обурені тим, що наша країна проголосувала в унісон з країною-агресором. Головний рабин України заявляє, що це голосування за «ядерне роззброєння Ізраїля» значно погіршить стосунки між нашими країнами. Деякі журналісти стають в позу та питають: «Скільки зброї та допомоги нам поставили країни-автори резолюції?»

Як не дивно, питання «скільки зброї нам поставив Ізраїль» у них чомусь не виникає.

І що цікаво: мало хто бачив текст цієї резолюції. Мало хто знає, чому її називають антиізраїльською. Мало хто може пояснити, за що насправді проголосували представники 152 країн (при лише п'яти «проти»). Я спробую.

ЗА ЩО ГОЛОСУВАЛИ

Почнемо з того, що 28 жовтня відбулося голосування не Генеральної асамблеї, а Першого комітету. Цей допоміжний орган ООН займається, серед іншого, попереднім обговоренням та затвердженням документів.

Проєкт, що затвердили, має назву «Ризик розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході».

В питаннях, що стосуються обмеження та заборони ядерної зброї, Україна має особливий статус. Ми - єдина держава в історії людства, яка повністю відмовилася від ядерного арсеналу і позбавилася його під міжнародним контролем. Ми приєдналися до договору про її нерозповсюдження. Ми поставили усі свої ядерні об'єкти під контроль МАГАТЕ і незмінно, десятиріччями, дотримуємося чіткої позиції в цьому питанні.

Чи було рішення України 1994 року правильним — окреме питання. Факт залишається фактом: тема, яку обговорював Перший комітет, не лише «близькосхідна», але й наша, українська.

Дехто питає: «Чому б не проголосувати проти, або утриматися? Нам що, шкода?»

Наразі питання ядерної зброї — для нас принципове. Ворог постійно звинувачує Україну в тому, що ми начебто розробляємо та виготовляємо зброю масового знищення. Проте і у 2014-м, і після початку масштабного вторгнення наша позиція залишається непохитною: ядерна зброя має бути заборонена, а Україна повертати собі ядерний статус не буде.

Що найбільш важливо: сьогодні така чітка позиція — це величезна наша сила, яка дозволила зібрати на нашому боці весь цивілізований світ. Або майже весь. Якщо ми цю позицію змінимо — це може зменшити і моральну, і гуманітарну, і військову підтримку з боку союзників. Це може призвести до катастрофи, і не лише дипломатичної.

ЩО ТЕПЕР ЗМІНИТЬСЯ

Резолюції про ризик розповсюдження ядерної зброї на Близькому Сході ООН традиційно приймає кожен рік, починаючи з 1994-го. Наприклад, їх ухвалювали 12 грудня 2019-го, 7 грудня 2020-го, 6 грудня 2021-го, і ці резолюції в прямому сенсі скопійовані одна з одної. Для порівняння можете подивитися минулорічну та позаминулорічну і впевнитися — різниця хіба, що в номерах та датах їх ухвалення.

Ба більше, результати голосування і розподіл голосів за, проти і тих, хто утримався, теж напрочуд стабільний. У 2019 році — 152-6-24, у 2020 — 153-6-25, у 2021-му — 157-6-24. Як бачите, проти стабільно було шість країн. Цього року голосування в Генасамблеї ще не було, але в Першому комітеті сталася сенсація: Австралія, яка завжди була «проти», цього року утрималася — і це вважають фундаментальним зрушенням позиції цієї країни щодо ядерної зброї.  

Як би там не було, ООН з року в рік висловлює глибоке занепокоєння (без лапок) щодо цього питання, і я не маю сумнівів, що висловиться і в цьому грудні з прогнозованим результатом. Тому ухвалення цієї резолюції не змінить у цьому питанні нічого — хіба що збільшить увагу до ядерної програми Ірану.

ЧОМУ ЦЯ РЕЗОЛЮЦІЯ «АНТИІЗРАЇЛЬСЬКА»

Чому цю резолюцію називають «антиізраїльською»?

В тексті документа цю державу згадують двічі. У вступній частині констатують беззаперечний факт, що Ізраїль — єдина країна регіону, яка не приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї.

Друга згадка — у пунктах 5 і 6 резолюції. Генеральна асамблея «підтверджує важливість приєднання Ізраїлю до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та постановки всіх своїх ядерних об'єктів під всеосяжні гарантії Міжнародного агентства з атомної енергії для досягнення мети загального приєднання до Договору на Близькому Сході».

Резолюція закликає Ізраїль не робити те, що він завжди заперечує, і не володіти тим, що, за заявою цієї держави, у нього немає. При цьому резолюція ні до чого не зобов'язує, не встановлює санкцій, не передбачає запровадження міжнародного контролю на ядерних об'єктах всупереч волі Ізраїлю. Документ «підтверджує важливість» приєднання Ізраїлю до договору, до якого Україна приєдналася і дотримується бездоганно — і його букви, і духу.

Вважати таку резолюцію «антиізраїльською» можна лише в одному випадку — якщо ця країна дійсно розробляє та виготовляє ядерну зброю. Проте держава Ізраїль наявність у неї зброї масового знищення завжди заперечувала, і заперечує досі.

Так, вважається, що ця країна має декілька десятків ядерних боєголовок. Так чи не так - не знаю. Цілком припускаю, що це правда. Більш того, припускаю, що володіння цією зброєю принципово важливо для існування цієї країни. Але якщо це так - це означає, що стурбованість сусідів Ізраїлю з цього питання має підстави. Притому сусідів, які аж ніяк не є ворогами цієї країни.

ХТО ІНІЦІЮВАВ

Давайте подивимося, хто ініціював резолюцію цього року. Ізраїльська газета Jerusalrm Post згадує 5 країн-членів ООН: Єгипет, Бахрейн, Йорданію, Марокко та Об'єднані Арабські Емірати. Всі ці країни зараз підтримують цілком нормальні стосунки з Ізраїлем — від мирного договору до повноцінних дипломатичних відносин.

Більш того! Всі перелічені країни, крім ОАЕ, є «головними союзниками США поза НАТО». Тобто мають статус, який Україна поки що марно намагається отримати. Емірати такого статусу не мають, проте їх стосунки з США теж дуже щільні та «особливі».

Так, саме так: «антиізраїльську» резолюцію, проти якої голосують Сполучені Штати, ініціюють саме їх ключові союзники. Серед них є й країни, які отримують озброєння з Ізраїлю.

СОЮЗНИКИ, А НЕ ПОСІПАКИ

Чому вони так діють? Тому що в стосунках з США вони є спільниками, а не міньйонами. І вони мають власні інтереси, які можуть відрізнятися від інтересів США.

Наявність поблизу їх кордонів «незадекларованої» ядерної зброї — це дійсно загроза і причина стурбованості для них - навіть у випадку, що такою зброєю володіє країна, з якою вони мають цілком нормальні стосунки. Тому що радіоактивне забруднення не бачить кордонів і не розбирає, з ким був підписаний мирний договір, а з ким ні.

Так, ці держави багато років захищають в такий спосіб власні інтереси. І те, що Сполучені Штати за ці резолюції не голосують, жодним чином не впливає на відносини.

ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ

Так, Україна зараз знаходиться у дуже складній ситуації. Але Україна має власні інтереси, і захищає в першу чергу їх, а не чиїсь інші.

Наша дипломатична боротьба, яка спирається в тому числі на тверду позицію щодо ядерної зброї, призвела до того, що на нашому боці зараз більш ніж 50 держав. Це одна з найпотужніших коаліцій у світовій історії, яку можна порівняти хіба що з антигітлерівською.

На жаль, серед цих країн наразі немає Ізраїлю.

Так, українська держава і суспільство наразі відчуває колосальну підтримку з боку єврейського народу. Ізраїльські добровольці, волонтери, гуманітарні організації підтримують нас в нашій боротьбі. Що стосується єврейської спільноти України — особисто я вважаю її взірцем справжнього патріотизму та ставлення до своєї країни у важкий час.

Проте власне Держава Ізраїль в особі уряду не допомагає нам зараз нічим — ані зброєю, ані санкціями. При тому наші бійці регулярно збивають російські безпілотники, виготовлені за ізраїльськими ліцензіями, та знаходять ізраїльську оптику та електроніку в інших російських дронах.  

Чи хоче Україна бачити Ізраїль серед своїх союзників? Звісно, так. Чи варто заради цього бодай на міліметр змінювати свою принципову позицію щодо ядерної зброї? Впевнений, що ні. 

ЧИ МОГЛО БУТИ ІНАКШЕ

Чи змінилося б ставлення до нас з боку Ізраїля, якби Україна вперше у своїй історії відмовилася від чіткого курсу на нерозповсюдження ядерної зброї і, наприклад, утрималася щодо цього проєкту?

Я дуже в цьому сумніваюся. В останні роки Україну дуже важко звинуватити у недружньому ставленні до Ізраїлю. Позаминулого року Україна на прохання цієї країни вийшла з реально антиізраїльського «палестинського» комітету ООН. Минулого року Рада ухвалила окремий закон щодо протидії антисемітизму.

Ці дії набагато важливіші та вагоміші, ніж голосування за резолюцію про глибоку стурбованість, ставлення Ізраїлю до України на краще аж ніяк не змінили. Уряд Яіра Лапіда неодноразово відхиляв прохання українського уряду про допомогу і недвозначно повідомляв про свій «нейтралітет». І що важливо: це створює напруженість між ізраїльським суспільством та владою.

ФАКТОР ВИБОРІВ

Звісно, стосунки громадян та уряду Ізраїля — це вже їх проблеми, але є одне «але». Першого листопада в країні чергові вибори. І незадоволеність людей курсом уряду стосовно України може вже завтра перетворитися на цілком відчутні голоси на виборах, яких не дорахується влада.

Саме тому це суто технічне голосування, яке нічого не вирішує, за резолюцію, яка нічого не змінює, викликало такий гучний скандал. 152 країни проголосували «за», і лише голос України викликав таку увагу і такий розголос!

Ситуація для ізраїльської влади просто чудова — фактично вони малюють собі індульгенцію. Якщо тепер виборець запитає: «Чому ви не надавали військову допомогу ці вісім місяців?» — завжди можна відповісти: «Тому що 28 жовтня 2022 року в Першому комітеті Україна проголосувала «за«!»

Тому те, що в Ізраїлі зараз «киплять від обурення» від голосування України — це фактор внутрішньополітичний, і це цілком очікуваний результат в першу чергу дій уряду Ізраїля. А обурені голоси з України, які хейтять нашу позицію в ООН - лише на руку поточному ізраїльському уряду, який протягом восьми місяців не підтримав нас у нашій боротьбі, і зараз змушений виправдовуватися за це перед своїми виборцями.

Автор — Сергій Дібров, заступник головного редактора «Думської»