Робимо вам нерви: після загибелі дідуся від російської ракети одеситка перейшла на українську мову та прагне українізувати всю Одесу
0
Повномасштабне вторгнення російських окупантів, ракетні обстріли, численні звірства та воєнні злочини пришвидчили те, чого так боялись та бояться російські керманичі — підвищення національної свідомості українців.
Одеситка Катерина Мусієнко до повномасштабного вторгнення спілкувалась виключно російською мовою. Але 3 квітня 2022 року змінило все. Дідусь дівчини, Володимир Михайлович Цибрій, який працював в охороні біля нафтосховища, загинув в цей день від російської ракети. Після цього дівчина не тільки сама перейшла на українську мову, але й заснувала громадську організацію «Робимо вам нерви», метою якої є створення комфортного українськомовного середовища в Одесі.
«Думська» поспілкувалася с дівчиною, як вона сама себе підписує «одеситка з одним с».
«Думська». Ти можеш згадати, що робила 24 лютого?
Катерина Мусієнко. 24-го лютого я була в Києві. Прокинулася від вибуху в Жулянах. Машини, аварійки, сигналізація. Я прочитала в новинах, що висадився десант у Фонтанці в Одесі. У мене тут батьки живуть недалеко, і я одразу зрозуміла, що це фейк. Я вирішила, що просто щось вибухнуло і лягла спати. Зранку подивилася звернення Президента, він оголосив воєнний стан, і зрозуміла, що це все насправді. Але нікуди не поспішала, сиділа вдома у Києві і чекала, що ми переможемо.
«Д». До повномасштабного вторгнення ти спілкувалась виключно російською мовою?
К. М. Так, і при цьому я була досить агресивною російськомовною спікеркою. З українськомовними я завжди принципово говорила російською. Казала: «Я слухала колискову цією мовою, мені зізнавалися в коханні російською, я не буду переходити на вашу мову». До людей, які спілкувалися суржиком, я теж ставилась досить зверхньо: «Ви не можете спілкуватися ні російською, ні українською, то говоріть нормально, оберіть, чого ви хочете». На той момент у мене був українськомовний хлопець, якого я змушувала перейти зі мною на російську. Зараз я вже усвідомлюю, наскільки була неправа. Власне, у мене по життю така агресивна позиція, але в той момент вона була радикально неправильною, наскільки це взагалі могло бути.
«Д». Що остаточно спонукало тебе перейти на українську?
К. М. У моїй сім’ї є загиблі на цій війні. На початку квітня мій дідусь загинув від вибуху на нафтобазі в Одесі. На той момент у мене вже був настільки емоційно переповнений стан, що я не плакала, у мене не було жалю, не було скорботи, нічого. Лише відраза та ненависть до всього, що має щось спільне з російським. І не лише з їхньою культурою, але і з мовою. Тому я стала радикально ставитися не тільки до себе, але й до свого оточення. В один день я почистила усе, що з цим було пов’язано: люди, які це захищали, які ще, напевно, мали змогу змінитися. Настільки радикально змінився погляд у день, коли росіяни вбили дідуся, що мені просто не захотілося слухати виправдання.
«Д». А твій дідусь і сім’я російськомовні?
К. М. Мої дідусі і бабусі — усі суржикомовні, тому що вони живуть в Одесі, але всі родом з Одещини. Коли приїхали у місто, звичайно, були зросійщені. Але, як тільки я перейшла на українську мову, вони почали дуже підтримувати. Хоча мої батьки російськомовні, майже все життя спілкувались і вчилися російською, їм важко перейти, але у спілкуванні зі мною вони намагаються. В Одесі важко перемкнутися, тому що люди бояться, що зацькують, будуть сміятися, що ти погано говориш, але зараз мої батьки змінюються разом зі мною. І це мене дуже тішить. Цікаво, що вся моя родина до того на сімейних застіллях спілкувались українською. Це я можу усвідомити лише зараз. Раніше для мене це лунало як сільські балачки, але зараз я усвідомлюю, що культура існувала, вона кричала про себе у побуті, а ми її просто не чули.
«Д». Чи складно для тебе було перейти на українську?
К. М. Мені знадобилося близько двох місяців, щоб повністю перейти на українську. Починала з примітивних казок, потім ускладнювала й ускладнювала. Зараз я перейшла на правопис до 1933 року і дотримуюся його і в письмовій, і в усній формі. Ще в мене був такий лайфгак. Якщо я казала будь-яке російське слово, то, вибачте, плювала, і в громадських місцях мені від цього було настільки соромно, що довелося цієї звички (розмовляти російською — Ред.) позбутися, не дивлячись на будь-які перешкоди.
А ще допомогло те, що півроку я була в Румунії. Півроку я була там і працювала. Там я зустріла нового хлопця, українця, і захотіла з ним збудувати стосунки в Україні. Тому що в Румунії ти завжди в іноземному оточенні, у тебе є друзі, які за тебе переймаються, переживають, але ти знаходишся в іншому інфопросторі. Люди тебе ніколи не зрозуміють. Ти їм кажеш якісь базові речі, які кожен українець зрозуміє: ненависть до росіян, до цієї нації усі ці емоції непрощення, помсти — вони цього не розуміють і кажуть — вони ж звичайні люди, вони під пропагандою. І ти з одного боку хочеш їх зрозуміти, бо вони не бачили й не відчували те, що бачили і відчували ми, а з іншого — тобі хочеться людину, яка тобі скаже: «Так, я тебе підтримую». І це не буде телефоном, це будуть обійми, це буде тепло, українське плече. Тому я і мій хлопець повернулися в Київ. Я чекала, коли закінчиться мій піврічний контракт на роботу. Півроку я страждала. Я їздила в Одесу кожен місяць, просто, щоб побачитися з рідними. Тут я маю підтримку, взаєморозуміння і тому я повернулася, щоб бути в українському інфопросторі.
«Д». Розкажи, будь ласка, про громадську організацію.
К. М. Це націоналістична громадська організація «Робимо вам нерви». ЇЇ місія – створення комфортного націєцентричного середовища в Одесі. Це почалося з одного мого поста про те, чому Пушкіна не варто толерувати в Одесі, чому пам’ятники мають бути знесені, а вулиці — перейменовані. Я почала копатися в історії, почала людей в сторіз переконувати переходити на українську, наводити аргументи, намагатися обґрунтувати свою позицію. Люди почали на це реагувати дуже позитивно. Деякі відписувалися, кричали нехороші слова, так звані гейтери, але я намагалася втрачати цих людей, і з часом моя діяльність набирала обертів. І в той момент я зрозуміла, що мої амбіції і плани не сходяться з однією мною. Себто, для того, щоб реалізувати задуми, мені потрібна компанія, група людей, організація. Я раніше була дуже далека від юридичної справи, від політичної справи, не знала, що таке громадська організація, не знала, за яким принципом вона працює. Я розмістила форму в Інтернеті: «Якщо ви хочете підтримати мене, то зробімо, і люди почали масово підтримувати». Зараз ми маємо 22 активних члени (і членкині) у мене в підпорядкуванні і 900 підписників в «Інстаграмі», 4,5 тисячі в «Тік Тоці». Я дуже рада, що одесити з кожним днем цю аудиторію підживлюють й ідуть з нами в ногу.
«Д». Що саме ви робите?
К. М. Напрямків работи у нас багато, але зараз ми вирішили зосередитися на першочерговому і пріоритетному для нас – це захист української мови як державної в Одесі. Ми почали із захисту в усіх установах та закладах, які перераховані в мовному законодавстві, і тісно співпрацюємо з представницею мовного омбудсмена на Півдні Ярославою Вітко-Присяжнюк. Вона нам з цим дуже допомагає: із просуванням роликів, зі зніманням, вона нас постійно підтримує інформаційно. Основна діяльність зараз: ми ходимо по закладах, перевіряємо установи до і після, тобто, ми не відпускаємо їх, тому що державна система є, але по факту вона дуже погано працює. Це бюрократія, це три місяці роботи, не факт, що знайдуть того листа на пошті, а ми просто сміливі люди, які зібралися й контролюють це власноруч.
Я взагалі хочу, щоб цей громадський рух став масовим. У нас на меті зараз створити масовий рух, який би перевів на українську мову публічний простір, а наступним етапом – побут. Не насильницьки, звичайно, а показуючи важливість цього питання, обґрунтовуючи його. Ми не бачимо достатньо соціальної реклами на телебаченні, яка б показувала важливість цього питання, тому будемо робити це власноруч за допомогою грантів або меценатів, можливо за допомогою нашої міської влади.
«Д». Чому важливо переходити на українську мову, як в публічному просторі, так і в побуті?
К. М. Я хочу почати з кінця. Чому важливо спілкуватися в побуті українською мовою? Почнемо з того, що вона живе і розвивається тільки, існуючи в побуті. Якщо ми зводимо мову до канцеляризму, тільки в публічному просторі на офіційних посадах, вона вимирає, вимирає її рух і її розвиток. Якщо українською мовою не будуть спілкуватися наші діти, то мова загине. Весь наш рух просто не має сенсу в такому разі. Навіть якщо люди перейдуть у публічному просторі на спілкування українською, ця мова існуватиме як офіційний стиль і це буде просто зобов'язанням при вході в заклад. Але для того, щоб мова існувала і виконувала свою головну роль – передачу від покоління в покоління генетичну інформацію — ми маємо спілкуватися нею в побуті. Ми маємо читати ті ж колискові, які використовують як аргумент російськомовні, для наших дітей, щоб вони плекалися нашою історією. Тому що в чужій мові закодована чужа історія. Тому я вважаю, що це дуже важливо. Лише розмовляючи у побуті, ми продовжуємо нашу історію і мову в наступному поколінні. А як вона може розвиватися у побуті, якщо вона не розвинена в публічному просторі. Якщо моя дитина українськомовна приходить у навчальний заклад і їй кажуть «Здравствуйте», вона каже «Не хворію». На жаль, сьогодні ми законодавчо захищені тільки в публічному просторі. І то, дуже слабко. Є недоліки в цьому законі. Набравши репутаційних висот, ми почнемо агітувати людей до переходу до рідної мови.
«Д». Що б ти порадила людині, яка хоче перейти на українську мову, але має якісь труднощі з цим?
К. М. Ми зараз якраз займаємося створенням платформи, де прагнемо обʼєднати всі патріотичні громадські організації Одещини, аби створити коло однодумців. Зараз, наприклад, є різноманітні курси з української мови. Там, де люди навчаються, але потім вони виходять і не мають підтримки на вулиці, у побуті, у сімʼї. Ми хочемо створити це коло, де ти матимеш ігри, дебати, лекції, курси, фестивалі, будь-що, де ти можеш прийти і бути впевненим у тому, що ти матимеш українськомовний простір.
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
0
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Добру справу зорганізувала смілива дівчина! Але ж, вона бачить свою роботу без насильства! Без примусу нічого не вийде, бо за 369 років підла московія ледь не знищила солов'їну мову!
Ніхто її цілеспрямовано не знищував. Не розвивали, це правда, бо навіщо було? Всі розумілися російською. Ті, що були зобов'язані, писали українською абияк, майже гугл-перекладом. От Мова й застаріла, стала слов'янським іврітом. Тепер немає іншого шляху, а доведеться дотримуватися єврейського досвіду, законодавчо відроджувати майже мертву мову. Навіть гірше — виколупувати її з ворожої.
Російські шовіністи забороняли українську мову і вбивали носіїв української мови, але нічого у них не вийшло. Українська мова жила, живе і вічно буде жити.
Заслуженный работник советской милиции, член КПСС с 1985-го года, почётный пропагандист любой власти — Гребенюк П.П!!!
Учился в советской украинской школе, где изучение мовы было обязательно со второго класса, но так-как сейчас в тренде совсем другое, рассказывает, что постоянно рисковал жизнью, учя украинскую
""Страшное время было в Одессе. За то что кто-то мог говорить на украинском языке, могли даже побить"
Основной моральный принцип: "Писидеть — не мешки ворочать! "
Я не знаю, скільки ще раке потрібно, щоб впало на кожного російськомовного в Одесі, Харкові, інших містах, щоб вони, нарешті, перестали хапатися за ту кляту російську мову та повернулися до мови своїх предків, яких було насильницьки зрусіщено.
Ні в якому разі, просто з більшою повагою відноситись до державної мови. І взагалі, не знати мови, якщо мешкаєш в Україні, навіть якщо у побуті спілкуєшся російською або іншою, це вже ознака низького IQ.
Знать и использовать это две большие разницы. И уверяю, неумение выучить до уровня свободного пользования может означать почтенный возраст. Со временем поймете, Линна.
Я много работал в сфере обучения людей и ответственно заявляю есть ПРЯМАЯ связь между возрастом человека и его способностью к обучению. Но вам молодой болтливой женщине конечно это известно лучше, ога
Так, зв'язок є, але вивчати мову ніколи за пізно, якщо у вас немає dementia, це я вам кажу, як людина, яка теж має відношення до педагогіки та психології, і теж була в цієї сфері. А також дякую за комплімент щодо віку, це забавно.))
ChandlerBing- до петра першого вся россія розмовляда на великій татарській мові, на мові своїх господарів. Саме тому на россійськом йазикє так багато всього татарського. Пора повертатись до предків. А чому би і ні?
У мене в роду українці, поляки і росіяни. На українську перейшов у 2005-му. Мій син — у 2014 — му. Навіщо було чекати до 2022 — го? Невже було незрозуміло чим це мало закінчитися?
Не розумію, невже це героїзм перейти на українську мову. Це повинно бути як правило, живеш в Україні, маєш спілкуватися на українській. В моєму оточенні всі перейшли на українську мову по умовчанню, без всякого пафосу.
язык при чем? пиндосы сбросили две атомные бомбы на ЯПонию. так. для эксперимента-просто проверить шо там у нас получилось? япошки запретили английский? англы 300лет колонизировали всю южную Азию.высосали все что можно-где там запретили английский? туфта все это-отвлечение внимания народа от главной проблемы-воровства и коррупции если вы такие нахрен мовные увольте из рядов ВСУ русскоязычных пацанов и посмотрим что получится вас то туда батогом не загонишь
Ты статью читал, идиот? «Русскоязычные пацаны», как и « русская культура, русский язык, на котором все держится» — обычные кремлевские нарративы. Русский шовинизм обычный.
опять понос. был конкретный вопрос-на фронтах 50% русскоязычных. я точно знаю. как с ними быть? пусть гибнут? пока истиные патриоты прячутся по диванам и срут в сетях украинскою
Сие называю поиском ведьм по-украински. Ну если захотели перейти на украинский, то переходите, на здоровье, кто ж им не даёт? Так нет же, еще других пытаются принудить. Цирк на дроти.
Тебя уже ткнули носом в то, что ты озвучиваешь кремлевские нарративы, " все держится на русскоязычнык, на "великой русской культуре", русско имперский поцреот шовинист.
Есть не совпадения. После обращения Президента Украины 24.02.2022 г. к народу она всё же убедилась, что в с. Фонтанка высадился российский десант. В Одессе взорвалась не нефтебаза, а нефтеперерабатывающий завод. При этом, погибших людей не было, т.к. он не работал. Значит, и её дедушка не погиб или погиб, но не там. Или просто умер от старости или хронических болезней. Она перешла на украинский язык после гибели своего дедушки, однако, утверждает, что, когда она перешла на украинский язык, то её поддержали её бабушки с дедушками. То есть её погибший дед воскрес и поддержал. Мама ей пела колыбельные песни на русском языке, а семейные застолья её родни проводились на украинском. От кого надо в ей в Одессе защищать украинский язык? Разве его кто-то запрещает? Простите, она к врачу — психиатру не обращалась? А надо.
Как хорошо вбросили говно на вентилятор.И полуп..оца пэцю не нужно подключать.Налетело ущербных.Нашли виновных- русский язык, русских классиков и памятники им же.Дол..боебы Скакание на майдане все мозги отшибло.
А чего бы сразу на английскую мову не перейти? Ещё дальше от всех этих кириллических символов и проклятоййи рассеи?!
Ветеринар Данилов же призывал и настаивал Англицкий второй государственный!
А то ведь 90% алфавитов русского и украинского совпадают? Это же зрада зрадная!!! Это же начнёшь читать газету на русском — и вдруг поймёшь что там написано?!
К сведению переводчицы. Не смотря на войну фашистской Германии с Украиной (тогда УССР) в период 2МВ, немецкий язык в Украине никто не запрещал. Наоборот, его с тех пор изучают в школах по настоящее время. К тому же, у нас нет Закона «О запрете русского языка». Её «украинизация всей Одессы», противоречат действующему законодательству Украины. Если это бред, то её надо лечить.
Так званий русський мір здох 24.02.2022. Конвульсії трупа ще будуть, але це нічого не змінить. Разом з нацистською россією здохне і русський йазик. На ньому на самій россії 60% населення вже зараз не розмовляє. Історичний процесс не зупинити.
«На той момент у мене був українськомовний хлопець, якого я змушувала перейти зі мною на російську.» Господи, ЗАЧЕМ? Может вы все угомонитесь и будете САМИ переходить на то, что считаете нужным и не нарушать чужие права? Не нравится украиноязычный хлопец? Не заводи отношений с ним. Это так сложно для разумения?
Рано чи пізно російська мова як спосіб спілкування просто відімре. Тому що користуватися нею в повсякденному спілкуванні стане так само огидно, як користуватися викруткою або пасатижами, якими маніяк-вбивця катував свої жертви. Це природний процес. Процес поступового розуміння суті проблеми. Хочеш бути спокійним за своє майбутнє — усунь усі спірні моменти свого існування в соціумі. Насамперед усунь усе, що тебе пов'язує з нацією вбивць і мародерів.
Немецкий язык после 2МВ умер? Около 130 миллиона человек говорят на немецком языке как родном или втором языке. Немецкий язык является самым распространенным языком в Европейском Союзе и официальным языком в семи странах. В 42 странах проживают 7, 5 млн. человек, которые относятся к германоязычному меньшинству. Рано или поздно на русском языке изменится идеология россии. И вы тоже тогда будете писать комментарии на русском.
Дуже скоро на россії так званий йазик помре і залишки россіян повернутся до своєї рідної татарської мови. Основна причина- не програш у війні. У них вже зараз проблеми в демографії. В мокшанських родинах лише одна дитина або взагалі нема. В неруських родинах від 5 до 15 дітей. Вже зараз на москві є класи в школах, в яких нема жодної мокши.
Мені здається, що ви не праві. Одним зі стовпів пропаганди РФ є твердження, що російськомовний — значить "русский". А це, своєю чергою, слугує для кремля вагомою причиною для виправдання нелюдської, у своїй жорстокості, агресії по відношенню до всіх, нібито гнобителів, носіїв "великого і могутнього". До речі, однією з чітко озвучених причин, так званої СВО і була якраз ось ця, описана мною вище. З приводу зміни ідеології. Ви, відверто кажучи, мене розсмішили. Ніякої зміни не буде. Якщо за багато століть на тій території нічого не змінилося ні у внутрішньому укладі, ні стосовно інших країн, то жодних причин чекати іншого розвитку подій не існує, просто виходячи з понять елементарної логіки. Ну а з моїми майбутніми коментарями російською — просто без коментарів:)
Демографічний перекос у кацапів почався давно. Причини, крім низької народжуваності, ще висока смертність чоловіків. Ще років 15 тому назад, розмовляв з москалем 35 років, так він мені розповів, що у них з класу, де було 15 хлопців в живих залишилось 4. Причини: наркотики, п'янство, вбивства. Тоді ще війни не було
«Власне, у мене по життю така агресивна позиція» «у мене був українськомовний хлопець, якого я змушувала»
Вот это и есть самое главное. Все остальные слова -- не важны.
Дело не в дедушке, не в войне и не в языке. Дело всего лишь в агрессивности одной серенькой девочки, которая ищет куда бы выплеснуть эту свою энергию, агрессию и желание принуждать (робити нерви) окружающих. Только и всего.
Озабоченные российской демографией лучше бы обратили свой взор на Украину Последняя перепись была 22 года назад; из когда-то 52-х миллионов к 2022-му оставалось, наверное, чуть больше половины; после февраля ещё миллионов пять свалило и большой вопрос сколько из них вернуться
Спойлер. Если вступим в ЕС, то уедут еще больше. Так же как эта проблема актуальна для любой страны ЕС со слабой экономикой. Ибо на кой ляс мне горбатиться дома за $300 на жадного дядю если я могу делать то же самое в условной Германии за пару тысяч? Маемо те шо маемо