Росія б’є по інфраструктурі й запускає міфи про продаж світла за кордон: арифметика стабілізаційних відключень (колонка)

Росія знову нищить українську енергетику. Однак разом з електростанціями, трансформаторами, та лініями передач вона атакує ще й в інформаційному просторі, намагаючись перекласти вину за свої злочини на українських енергетиків.

Три роки тому я розповідав, де шукати інформацію про стан речей в енергетиці, і як маніпулюють цифрами та громадською думкою. Схоже, варто повторити це ще раз.

Для початку — нагадаю певні моменти, які ви безсумнівно знаєте.

Головною і найбільш стабільною частиною української електрогенерації залишається (тьху, тьху, тьху) ядерна генерація. Проте вона має свої особливості.

По-перше, географія. Всі три українські АЕС, що працюють, Рівненська, Хмельницька та Південноукраїнська, знаходяться на Правобережжі. В інші області електрику треба передавати по магістральним ЛЕП через трансформатори, які зараз щоночі стають цілями для іскандерів та шахедів. Особливо гостро нестача пропускної спроможності відчувається у східних областях. Це одна з причин, чому на заході України світло є, а ближче до лінії фронту — значні проблеми.

По-друге, маневровість. Атомні реактори мають працювати в більш-менш стабільному режимі. Їх не можна «вмикати зранку та вимикати ввечері» — для цього є теплові електростанції, які зараз теж під щільним ворожим вогнем. Як наслідок — якщо вночі електрики більш-менш вистачає, то вдень, коли споживання зростає, доводиться влаштовувати обмеження та черги на вимкнення.

По-третє, балансування. Електрику не можна консервувати в промислових масштабах. Все, що виробляється, тобто генерується, треба одразу й спожити. Одного разу, у 2022 році, ворогу вдалося одночасною атакою по потужних трансформаторах відрізала станції від споживачів. Наслідок — автоматика безпеки заглушила реактори. Тоді кілька днів майже вся країна була без світла, тому що для повернення реактора до робочого режиму теж потрібен час.

І наостанок. Україна приєднана до європейської енергомережі. Це дуже добре: можливість отримання додаткових потужностей від західних сусідів суттєво допомагала нам в скрутні моменти. Крім того, це дозволяє використовувати українську енергомережу для послуг транзиту: якщо, припустимо, Польща захоче продати електрику в Молдову, це можна зробити через українську мережу, звісно, з оплатою послуг.

І ще одна важлива особливість обʼєднаної європейської енергомережі: вона абсолютно прозора. Всі дані про міждержавні потоки, їх напрямки та обсяги по всіх країнах доступна в режимі онлайн на сайті ENTSO-E.

Тепер, коли ви знадали про ці особливості, подивимося на мисльовірус, який намагається вживити у наші голови ворог: «Відключення світла — це не тому, що росія стріляє, атому, що нашу електрику у нас крадуть і продають за кордон». В Одесі в таких випадках найчастіше показують кудись в бік Молдови.

Таки речі легко можна перевірити на тому ж сайті ENTSO-E — тим більше там все подається там дуже наочно та зрозуміло.

Можна, наприклад, дивитися графіки. Ось як виглядає транзит електрики зі Словаччини до Румунії через українські ЛЕП, який був 14 листопада 2025 року:

Як бачите, ми обрали потоки через румунський (BZN | RO) та словацький (BZN | SK) кордони. На графіку дві смуги. Та, що нижче нуля — це приток, надходження енергії. Те, що нагорі — виток.

Транзит виглядає як дві схожі, майже симетричні відносно нуля криві. Якщо придивитись уважно, можна побачити, що кількість електрики, що надходила зі Словаччини кожну окрему годину, була зазвичай дещо більшою, ніж виток до Румунії. Особливо це помітно в критичні денні часи: так, в проміжку 13:00-14:00 прийшло 250 МВт-год, а вийшло 57.

Маніпулятор та пропагандист ані слова не скаже про словацький приток. Він покаже лише виток до Румунії і згадає якусь невідому цитату, наприклад:

УкрАїнський нарід у темряві змерзаєть,
А міндічі бабло лопатою згрібають…
(Тарас Шевченко, «Кобзар», 1840 р.)

Ну, або щось таке про «нестачу електрохарчування».

Крім транзиту, звісно, є ще експорт та імпорт. В цілому ці потоки змішуються, як вода у басейні з трубами зі шкільної задачі, і повна картина виявляється не настільки простою. Проте відповісти на питання «продають чи не продають електрику під час відключень», досить просто, якщо переглянути сумарні обсяги перетоків через усі кордони.

Зауважу одразу: я не вважаю експорт електрики зараз абсолютним злом. Якщо українська АЕС не може передати свою енергію до українського споживача через зруйновані трансформатори, то її не можна, а треба продавати за кордон, інакше буде гірше.

Тому ми повертаємося до графіка, вмикаємо дані по всіх потоках і дивимося, як електрика рухалася через кордони, наприклад, 10 листопада.

Окрім словацько-румунського транзиту ми бачимо, як цікаво працювали лінії на Молдову, Угорщину, Польщу. По них електрика переважно приходила в Україну, хоча в певні години був і зворотний напрямок.

Знов таки, маніпулятор не покаже вам всю картину. Він знов процитує класика:

Якби ви знали, паничі,
Що вчора, в темряві, вночі,
Сто мегават у нас забрали
І молдованам запродали!

- чи ще щось таке, зрадне. І що цікаво, буде майже правий, якщо винести за дужки його вибірковий зір.

Ну, добре. Якщо ситуація 10 листопада в принципі зрозуміло, то ось вам сумарні графіки за 14 листопада:

Тут вже складніше.

Проте сайт дозволяє вивести показники у формі таблиці, то можна порахувати сумарні притоки та витоки по годинах. Що ми бачимо?

Кількість електрики, які виходила за кордон 14 листопада, перевищувала кількість «притоку» лише протягом однієї години: з півночі до першої ночі експортували 109 МВт-год. Це — десята частина потужності одного енергоблока однієї української АЕС.

В усі інші години Україна по підсумку отримувала енергію від сусідів. Якщо вночі це були скоріше невеличкі технічні перетоки, то вдень, коли споживання збільшилося, і енергії не вистачало, за годину надходило по 300, 400, 500 мегаватів. Для розуміння: це перевищує максимальну потужність нашої Каховської ГЕС, яку знищили вороги.

Як бачите, шановні, кожен з вас має можливість досить легко отримати інформацію про те, куди утікає і звідки притікає електроенергія в Україні і зробити власні висновки. Так, це може потребувати певних зусиль — але краще їх зробити, ніж бути рупором ворожої пропаганди.

Так, звісно, є питання, чому росіяни руйнують нашу енергетику, чому трансформатори та енергообʼєкти не захищені, і в якому офшорі поділися гроші, що були виділені на їх укріплення.

Звісно, ці питання є, і дуже важливі. Але то вже інші питання.

Автор — Сергій Дібров