Найсумніша Гуморина: за чаєм із факіром про бензин у роті, шрами та друзів, які не повернуться

Ми вже давно не чекаємо від 1 квітня гуморного духу та нестримних веселощів, але цього року день видався зовсім похмурим. Проте наш Дмитро Жогов — майстер знаходити щось позитивне там, де інші бачать лише безнадію. Він вирушив на Молдаванку в гості до людини-легенди, чиє життя саме по собі — каскадерський трюк.

На моїй пам'яті ще не було в Одесі такого важкого 1 квітня. Гул барабанів і свистків давно в минулому. Були Гуморини сірі, були тривожні, були веселі й галасливі, але таких — мовчазних — не було.

Це день скорботи за загиблими від обстрілів. А ще ми ховаємо режисера Віллена Новака і «Комара» — Володю Комарова з «Масок». Похмуро і холодно. А тут ще викладач Музичко каркає над нашим цвинтарем, як ворон: «Ах-ха, москваротий вирушив на концерт Кобзона!»

Це він про Володьку так. Ти що, зовсім здурів? «Комар» мовчав у всіх фільмах! Вони ж міми! Був би Музичко звичайним інтернет-маргіналом, я б не звернув уваги. Але ж він історик в університеті, він дітей навчає.

Похмуро. І огидно.

Я вирушив до Женьки Факіра — випити міцного чаю і згадати Комарика.

«Я ж їздив у різні міста на гастролі з Комариком. Агоп'ян, Комарик — в одній бригаді. А Жора і Боря — в іншій. Щоб встигати всюди, куди запрошують, вони поділилися. Ну і я встигав і туди, і туди. Володя був хорошим чоловіком. Нешкідливим», — каже Женька зітхаючи й ковтаючи чай.

ХТО ТАКИЙ ФАКІР-НІНДЗЯ

Не знаєте Женьку? Це він йшов у колоні на Гуморині, а над ним несли гасло: «Факір був п'яний, і бабу розпиляли!»

Його візитка — це окремий жанр: факір, йог, каскадер, дресирувальник, майстер бойових мистецтв, артист оригінального жанру Євген Антонов — приборкувач вогню, повелитель рептилій, маестро гострих відчуттів та екстремальних шоу для дітей і дорослих.

Він видихає вогонь і засовує його собі в горло. Він ходить по вугіллю, битому склу, стрибає через кільце шабель, робить ще сотню зубодробильних трюків і небезпечних фокусів. Коли йому заважають виступати, він безжалісний. Без проблем може скинути чувака з пірса, щоб той не заважав і «під вогонь» не ліз.

У Женьки всередині сидить стиснута пружина. Іноді його затримували з реквізитом — нунчаками та мечами. Шили «холодну зброю». Прямо у відділенні Женька дерся по стінах аж до стелі, доводячи, що він ніндзя. Вірили. Відпускали.

На вигляд він страшний: невеликий зріст, рубці на обличчі, щербина на носі й колючі очі. На руках — татуювання. Нові перекрили старі, «погані». У нього троє дітей, не треба їм це бачити.

Останній раз забрали його до райвідділу під час виборів у 2014 році.

«Я прийшов у своєму костюмі, у циліндрі на виборчу дільницю (у нього є й костюм аристократа. З жабо). Менти збудилися. Відвезли. А в райвідділі відпустили. Мене там уже знають».

Ще раз затримували його, коли він йшов після виступів у костюмі Зорро. Факіру ніби подобається потрапляти в халепи.

ЯК ЖЕНЬКА — ФАКІР ВИСТУПАВ ПЕРЕД ПРЕЗИДЕНТАМИ

Ха, думаєте, Женька такий собі пурець з Молдаванки, який виступає на корпоративах? А ось і ні.

«Кучма, коли до нас сюди приїжджав у Будинок прийомів, мене покликали. Правда, вогнем на нього не дихав. Там же охорона! Все моє спорядження перетрусили, переглянули, сто разів дізналися, що буде, як буде. Столи буквою П стояли. Вхід між ними зробили. А мені відразу охорона сказала: ось за цю межу не заступай, тільки переступиш, ми стріляємо. Перед Кравчуком у Києві виступав. Але його я не бачив. Сказали, що він у залі сидить. Дивиться».

КОМУНА — ПАЛАЦ

Живе він у комуні-гуртожитку, облупленій і «страшній, як моє життя». Я був тут десять років тому. Озирнувся. Онімів. І вигукнув: Хочете подивитися, чи можна жити як король у цих умовах? Так ви побачите!

Поруч із загальним туалетом і душовою Женьчина квартира з царськими різьбленими дверима та старовинними меблями з вишитими вензелями виглядає як корона з фальшивими рубінами в костюмерній.

Двері він знайшов викинутими. Притягнув, поставив. Два відра фарби з них зчистив, поки візерунок проступив.

У нього кімната з колонами, каріатидами та німфами. Женьчина бурхлива фантазія та енергія не вщухають. Він повністю переобладнав свою квартиру. Зробив у стінах ніші та поставив туди статуї. Зробив камін, у якому смажить шашлики. А потім розмахнувся на другий поверх. Проклав сходи на горище — там облаштував кухню, ще майстерню, кімнату для доньки та кімнату для сина.

Тут циркові афіші, реквізит, костюми — все в купі. Здається, що Гудіні висипав над цією квартирою вміст своїх магічних скринь. Та так і залишив. Женька ще підробляє реставратором. Лагодить, перетягує антикварні меблі.

ДЖАФАР І ДЕВ'ЯТЬ ЖИТТІВ

Женька постарів. Він тепер не відчайдушний одеський хлопчина. Тепер його типаж — чорний маг Джафар. Або монах-схимник. Якщо раптом надумаєте знімати фільм про ченця-кунгфуїста, якого загальне беззаконня змушує змінити підрясник на кімоно, — телефонуйте за номерами, вказаними у візитці.

Женька працює факіром, акробатом, ніндзя вже тридцять років.

«У мене все перебито, переламано, все, все. Руки, ноги, пальці, ключиці, — розповідає він. — У мене 15 струсів мозку. Зареєстрованих. Тріщина лобової кістки. Трепанація черепа. Один раз пів морди спалив собі, бензином. Але це ще в молодості, коли не був навчений. Гас закінчився, а шоу має тривати».

Якось раз взяв замість гасу бензин. Один раз плюнув вогнем — вдало. Вчасно відвернувся. Потім вгору плюнув, і вогонь впав на обличчя.

«І пів морди, як у Термінатора! Шкіри немає, а всі жили, вилиці — все це видно, всі ці зв'язки. Ось таке було. Ну, слава Богу, шрамів немає, зажило, як у собаки».

А потім, у 2019 році, у День Конституції виступав на святі. А якраз мрячив легкий дощик. І трава під ногами була мокра. Женька встановив кільце з ножами. «Смертельний трюк».

І коли відштовхувався від землі, «отримав прискорення», як він каже. Послизнувся. Трюк виконав, але коли приземлявся, сильно вдарився спиною об землю. Через те що не всі глядачі встигли сфотографувати, він ще й повторив свій подвиг.

І всі неприємності по-новому. У підсумку — сильний забій хребта. Потім почався спондиліт. Це як Женька просто каже: почали кістки плавитися в кістки. Температура за 40. Болі пекельні. Швидка за швидкою приїжджає, але кажуть: ми не довеземо його. Але не помер.

За нього взявся лікар, якому не доводилося працювати з артистами такого жанру або каскадерами. Зайнявся Женькою з професійного інтересу.

— Я, каже, ще трикутних хребців не бачив. Що треба було робити з хребтом? Його ж у тебе, вважай, немає!

Спочатку Женю до нього принесли. Але через десять днів він почав кульгати з паличкою. Мені здається, у нього, як у кішки, 9 життів.

«Ну, значить, Бог милував, — каже Женька задумливо. — Значить, у нього щодо мене якийсь план є, який треба здійснити».

У Женьки троє дітей. І у наймолодшого діабет першого типу. Зараз сім'я бореться за те, щоб якось зменшити добову потребу в інсуліні. Простими словами, щоб дитину менше кололи.

ТЦК Женька не боїться. Сам побитий, переламаний, і документи про відстрочку є.

ЗВІР

Женька жорсткий. Іноді жорстокий. Але бачили б, як він перетворюється, розмовляючи зі своїми кішками. Він ласкавий. Привітний. Я такої інтонації щодо людей не пам'ятаю.

До дев'яти котів у різний час жило у нього. І одна собачка. І папуга. А у доньки — кролик.
І триметровий пітон Зося.

Женька з великим захопленням розповідає моторошну історію про… втечу рептилії.

«Це було якраз 25 років тому на 7-му кілометрі. Я стрибаю в кільце (з ножами), відпрацьовую зі змією (Женька засовує голову змії собі в рот і всіляко бореться з нею). Кладу її в мішок, але зав'язувати у мене немає часу. Мішок віддаю напарнику, кажу — зав'яжеш. Або він не почув, або відморозився. Він приходить і кладе її в мікроавтобус, а в мікроавтобусі хлопці сидять ззаду і дивляться кіно.

І тут я закінчую, приходжу в мікроавтобус збирати реквізит. Дивлюся — немає Зосі. Я кажу: а де змія? Вони кажуть, що не знають. Ми починаємо її шукати. Балет, що виступав, як тільки почув, що змія зникла, вискочив на стільці й каже: «Ми не підемо працювати». Охорона ринку нічого кращого не придумала, як оголосити в гучномовець: «В артистів втекла змія».

Звісно, всі на ринку в паніці. Команда шокована, але шукати продовжує. І тут хтось каже: а що це за хвостик стирчить? Виявилося, що ніякої втечі й не було! У мікроавтобусі Зося залізла під торпеду й загорнулася на пічці. Потім автобус довелося розбирати, щоб змію дістати.

ШОУ МАСТ ГО УОН?

А ще немає грошей. Зовсім немає. Колись Женька виступав гоголем на першоквітневому параді. І давав по три вистави на день. На розхват був. Тепер одна вистава на рік, лається він.

Ось тобі й свята в місті, на які так нарікають. Насправді ніхто нічого не святкує. У клубах гуляє молодь, та й тільки.

Сім'я Женьки зараз на плечах дружини. Вона шиє модельні сукні. На те й живуть.

Багато артистів, колись улюбленці публіки, зараз виживають на пенсію в 3,5 тисячі гривень. Хтось «каструлить», хтось голодує. Якийсь Музичко запитає: а чому не підуть вахтерами?

Я запитав про це Женьку. На обличчі Джафара — здивування. Він? Маг і візир — вахтером?

«Ні, ну я можу посидіти пару днів…» — невпевнено каже він.

Не треба, Жень. Я знаю, що тобі буде нудно сидіти на місці. Упевнений: якщо завтра подзвоню і скажу, що потрібно дихнути вогнем на повну потужність — ти крякнеш і відповіси: «Працюємо». Поки що ще скажеш. Але таких свят у перспективі немає.

Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов, фото Валентини Бакаєвої та зі сторінки Євгена Антонова/facebook, головне зображення до матеріалу — афіша до фільму «Цирк на дроті»