Село в Одеській області перестане називатися на честь начальника розвідки Суворова, який володів кріпаками
Питання про перейменування села Курисове Березівського району Одеської області на Покровське розглянуть на завтрашній сесії депутати облради.
Проєкт відповідного звернення до Верховної Ради виніс на розгляд зборів її голова Ігор Діденко.
Раніше аналогічні рішення ухвалили сільська та районна ради, які ґрунтувалися на думці жителів населеного пункту, які висловилися на громадських слуханнях.
Село Курисове засноване наприкінці XVIII століття. Спочатку носило назву Курисове-Покровське, 1921 року було перейменоване на Петрівське, з 1937 року — Петрівка. У 2016 році село отримало назву Курисове.
Засновник села Іван Курис (1764-1836 рр.) — російський державний і військовий діяч; учасник російсько-турецьких воєн, соратник Олександра Суворова (був негласним керівником розвідувальної роботи в його штабі), згодом дійсний статський радник, новгородський віце-губернатор, оренбурзький цивільний губернатор, волинський губернатор. Поміщик-кріпосник.
Маєток Куриса в селі зберігся, хоча сильно постраждав від пожежі 1990 року. У 2014 році руїни викупив підприємець Валерій Кондратюк, який почав відновлювати палац.
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
"Засновник села Іван Курис (1764-1836 рр.) — російський державний і військовий діяч; учасник російсько-турецьких воєн, соратник Олександра Суворова (був негласним керівником розвідувальної роботи в його штабі), згодом дійсний статський радник, новгородський віце-губернатор, оренбурзький цивільний губернатор, волинський губернатор. Поміщик-кріпосник."
между ним и Суворовым установились многолетние приятельские отношения, что подтверждается многочисленными[9] обоюдными письмами. Де Рибас составил план штурма Измаила, одобренный Суворовым. За личное участие во взятии Измаила Суворов называл де Рибаса не иначе как «дунайским Героем», а Екатерина 25 марта 1791 года наградила его шпагой с бриллиантами и имением с 800 крестьянами в Полоцкой (Могилёвской) губернии потомственно. де Рибас, по поручению Суворова, составил общий план завоевания Константинополя, разработал инструкцию для создания и обучения десантных войск.
Іван Куріс — син козачого сотника з малоросійського роду Курісів. Почав службу рядовим у 1773 р. в Дніпровському піхотному полку. Послідовно зростав по службі, Куріс був капралом, квартирмейстером та в 1777 р. був переведений у вахмістри.
Куріс керував двома козачими полками та знаходився у справах проти турків в Молдові та за відзнаку був нагороджений орденом св. Володимира 4-го ступеню з бантом. У битві при Фокшанах знаходився при Чернігівському піхотному полку і за успішне відбиття атаки турецької кінноти був переведений в прем'єр-майори
Куріс був одружений двічі: спочатку на Уляні Ханенко (походила по материнській лінії від гетьмана Данила Апостола), а потім на Катерині Дуніній (пом. 1846), доньці генерал-аншефа Івана Дуніна-Барковського.
И вот теперь ответьте спокойно, без истерики, почему какой-то кацап Воронцов или франзуц Дюк имеют право иметь памятник в Одессе, а стопроцентный украинец Курис объявлен персоной нон-грата, сатрапом и крепостником? В чем тут логика?
Нихренасебе поворот…вот это "логика"…нифигасе приоритеты…а у Вас, случайно, не имеется совковый паспорт с национальностью украинец?..полянку в каком-нибудь парке, под бюстик, — не присматриваете?.. )) P.S. памятники ставят не по национальным признакам…
Я вот пытаюсь понять логику переименователей и сносителей. Почему пушкиных и курисов следует сносить, а воронцовых, дюков и хмельницких не следует. Каков алгоритм действий этих рационализаторов садово-парковой культуры?
