Серця трьох: політичне довголіття «Батьківщини» та особливості одеських функціонерів

Нещодавно партія «Батьківщина» відсвяткувала своє 25-річчя, і хоча останні роки були для цієї політичної сили не найкращими, вона залишається на плаву. Зокрема і в Одеській області. Про головних червоносердечників та їхні методи розповість наш оглядач Володимир Імуш, який відкриває серію публікацій, де буквально по поличках розкладе все про головних політичних гравців і специфіку роботи в Одеській області.

Колись структура «Батьківщини» навіть в Одеській області, традиційно «біло-блакитному» регіоні, вважалася еталоном. Партія мала реальних прихильників майже в кожному населеному пункті, боролася за владу і примудрялася перемагати в окремих громадах.

На останніх місцевих виборах прихильники Юлії Тимошенко зазнали нищівної поразки в Одесі: у міськраді червоносердечних немає взагалі, в облраді їхню присутність можна пояснити, скоріше, зусиллями окремих депутатів на півночі та в центрі регіону, ніж партійним рейтингом. І це вже другий такий провал поспіль.

І тут необхідний невеликий відступ. Яким чином «Батьківщина» все ще знаходить прихильників? Адже це відверто популістський проєкт, звідки таке довголіття? Партійці постійно вдаються до одного й того самого психологічного виверту: люди прив'язуються до того, у що вклалися, і бояться потім визнати себе обдуреними та вийти з гри. І ось представники цієї політсили збирають якусь кількість бізнесменів, обіцяють їм в обмін на фінансову підтримку «залізні» прохідні місця у Верховній Раді, але просять внести від 200 до 500 тисяч доларів, після чого проводять аудієнцію у Юлії Володимирівни.

І тут у «майбутнього нардепа» і партійного функціонера можуть бути такі діалоги. Номер один:

- Ринкова вартість вашого депутатства — N. Внесіть суму, якої не вистачає.

Іноді це навіть спрацьовує. Однак частіше «клієнт» відмовляється. Не отримує прохідного місця і слухає нескінченні історії про складну політичну ситуацію, боротьбу з владою, масонські змови тощо… І обіцянку, що вже на місцевих виборах усе точно пройде як по маслу:

- Скоро будуть місцеві вибори, де вам уже гарантовано прохідне місце, але поки що потрібно підтримати партійну касу якоюсь символічною сумою.

Найцікавіше відбувається тоді, коли ці самі місцеві вибори таки настають. Ви не повірите, але в цей момент теж треба платити:

- Прохідне місце в списку коштує L, інакше можемо запропонувати вам тільки 25-те. Але наша партія дуже популярна, ймовірність пройти залишається.

І що ви думаєте? Люди погоджуються на безнадійне втішне місце в списку.

В Одесі такі переговори від імені партії вже багато років проводить перший заступник голови облради, екснардеп Олег Радковський. І хоча здається, що все сказане вище звучить як анекдот, він знаходить усе нових і нових охочих поповнити партійну касу. Саме тому він беззмінно очолює обласну організацію. Попри численні провали.

У всій цій схемі (щоб не написати розводилові) вирішальне значення має посада першого заступника голови облради. Адже коли люди приходять у будівлю на проспекті Шевченка, 4, бачать високий кабінет і привітного представника «Батьківщини», їм буває складно відмовитися від поповнення партійної каси.

Та й у самій облраді Радковський не сидить склавши руки. На його рахунку проєкт із продажу недобудованої будівлі в Кілії за ціною 11 доларів за квадратний метр. Є приклади «активності» і в самій Одесі, в самому центрі, на Софіївській, 13 (там був магазин «Наталка», де постійно звучали пісні його дружини — «співачки» Наталії Радковської). Зараз орендарем 676 метрів у центрі міста є ТОВ «Ол-Драйв» (засновник — інший батьківщинець), яке заборгувало обласному бюджетові близько 4 мільйонів гривень. Договір ніхто не розірвав, він просто закінчується 30 червня 2025 року.  О, так, і не забуваємо про плани побудувати висотку у дворі видавництва «Чорномор'я». Можливо, це маленька послуга «Батьківщині» за голоси для коаліції донецьких «слуг народу» і ОПЗЖ.

Другий персонаж — Михайло Поживанов, колишній нардеп, колишній мер Маріуполя, заступник мера Києва. Досить давно працює на півночі Одеської області. Кілька років тому очолив міську організацію «Батьківщини», тоді ж явно її активізував, почалися великі роздачі гуманітарної допомоги. Однак кілька його спроб змістити Радковського, щоб самому очолити Одеську область, успіхом не увінчалися, попри особистий багаторічний контакт із Тимошенко. З мінусів — консервативні методи роботи, більше вірить у традиційні ЗМІ, аніж в інтернет і соцмережі, великі фінансові втрати після окупації росіянами Маріуполя та важка аварія за кордоном, яка виключила його з партійного життя на пів року. Та найголовніше — майбутнього як керівника обласної (а віднедавна і міської) організації у цього політика вже немає. Зовсім скоро на міську чекає сенсація. Закуповуйте попкорн. Більше спойлерів не буде. Чекаємо.

Ну і третє «серце» Андрія Бабенка, безумовно, найяскравішого (і найпереконливішого) депутата «Батьківщини», який позиціює себе як активний борець з ОПЗЖ. Його результат на виборах до облради зіграв роль у загальному проходженні «Батьківщини». Однак діяльність викликає безліч запитань, охоронна фірма «Самсон», що належить йому, засвітилася в масі скандалів. Від нешкідливих, але регулярних історій зі шлагбаумами до вбивств і здирництва. Що з цього правда, а що ні, мають вирішувати правоохоронні органи.

Водночас низка київських лідерів червоносердечних вважають Бабенка ненадійним через його активний дрейф у бік «слуг народу» на початку війни.

За останні кілька років ці двоє намагалися змістити Радковського, однак поки марно.

Сьогоднішній штаб «Батьківщини» вміло грає на протистоянні «сердець трьох» в Одеській області, підвішуючи велику морквину й обіцяючи кожному райдужні перспективи. Чи зможуть тимошенківці, як фенікс, відродитися на Одещині, чи наступні вибори стануть похороном колись потужної політичної сили — ще один привід запастися попкорном.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш