Сестринські обійми та аркадійські мушлі, або Як молода одеситка самого Штайнмайєра присоромила

Відкриття персонального виставкового проекту Софії Голубевої «На відстані» відбулося в Музеї західного та східного мистецтва.

Багато хто з перших глядачів збудився, споглядаючи картини з зображенням дівчат, які злилися в обіймах, але це не те, про що вони подумали.

«Однією з моїх головних задач було спробувати передати відчуття нашого зв’язку з сестрою через живописні полотна, — пояснює Соня. — Картини зображають переплетені тілесні форми. Водночас моя сестра Ксенія створила музичну композицію на тему наших відносин. Ксенія – піаністка, чиєю головною мовою виразності є музика. В цьому проекті наші мови поєднуються, створюючи спільну. Тут варто згадати, що більшість близнюків в дитинстві мають свою таємну мову. Ця мовленнєва система зветься криптофазією».

В своїй творчості Софія демонструє ретельний концептуальний підхід.

«Ескізи для живописної серії я робила в програмі для редагування зображень Procreate. Тому в живописі відчувається вплив діджитальності. Під час роботи над ескізами в програмі багато разів з’являвся елемент сітки, як головна структура організації простору програми. Я переношу цю сітку у саме тіло живопису. Вписана в картини, вона в прямому сенсі влізає у традиційне середовище живопису», — уточнює дівчина.

Пляж дитинства та юності Софії, Аркадія, фігурує на відео, знятому батьком мисткині у 1998 році. Воєнний час змінив і аркадійський пісок, що порос бур’яном.

«Я беру за предмет дослідження пляж, який одночасно є і свідком і суб’єктом цих змін, — говорить мисткиня. — Дикі рослини стали для мене головним образом волі, бо проростали в складних умовах солоної води, піску і каміння. Крім того, рослини констатували, що, попри війну, у них є своє життя».

Серія «40х30х20» складається з робіт, розділених на частини розміром 40х30 сантиметрів. Це є формат ручної поклажі, адже у валізку Софія пакувала речі, в тому числі й картини цієї серії, виїжджаючи з України у 2022 році. Залишилися сліди згинів на папері.

«Я розпочала цю серію в серпні 2022 року, — каже Софія. – Тоді, влітку, я відчула на пляжі зовсім нову, апокаліптичну атмосферу. Я також звернула увагу на іржаві металеві конструкції, які завжди були частиною цього морського пейзажу. На них колись, за радянських часів, клали важкий шифер. Це створювало тінь для відпочивальників, які сиділи знизу на піску. Ці споруди – примари Радянського Союзу, це – лише скелети. Сьогодні ці конструкції не можна використовувати за їхнім першопризначенням. Тут я проводжу аналогію з імперіалістичним бажанням росії повернути свій вплив на колишніх учасників СРСР. Це спроба відновити стару систему, повернути до життя те, що вже мертве. Невдала і небажана спроба».

Мозаїка, в якій Софія використовує мушлі й камінці з Аркадії, зібрані рідними та друзями на її прохання протягом 2022-го, капсулює час і стає метафорою колективності зусиль, колективності супротиву.

«За останні два роки в Одесі у мене не було виставок, — каже дівчина. – Сьогодні я відкрила виставку, і це неймовірно важливо для мене, бо змогла побачити всіх близьких і вчителів».

Молода одеситка робить в Берліні багато культурних проектів, і під час одного з них познайомилася з президентом Німеччини.

«Я робила перформанс в одному німецько-французькому таборі для молоді в Берліні, — розповідає Соня. — У нас була велика програма: лекції різних цікавих науковців, політиків. Також відбувся наш візит у Білий дім, і я спілкувалася з паном Штайнмайєром, говорили про війну. Питала, чому так мало допомоги для України, чому її не більше. Це було дуже м’яко сказано, мова йшла не лише про сьогоднішню допомогу, нагадала, що у 2014-му її не було зовсім. Штайнмайєр визнав, що я маю рацію. А зараз я дуже вдячна, звісно, Німеччині, я маю соціальні пільги. З сестрою на відстані. Вона лишилась в Одесі, але бачимося кожні три місяці, зараз вона зі мною. Дуже тішуся з того».

Софія Голубева в рамках виставки відкрила збір на тактичну медицину для БФ «Корпорація монстрів», до якого можна долучитися до 10 квітня.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова