Згнилий плід путіна, плата зубами і Мадам Бріджит: як гаїтянські чаклуни у війні за незалежність України взяли участь

Щороку напередодні Геловіна спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов знаходить щось незвичайне, що може полоскотати нерви і розважити читача.

Була історія похмурих руїн садиби Дайберга, в якій вбили членів стародавньої одеської сім'ї, банка із застиглим у формаліні козлоногим потворою, сином Люцифера — у музеї одеського Медіну. Історія людожера на прізвисько Чалдон, який жив на Чумці та заманював приїжджих до себе переночувати, а потім торгував пиріжками з людячиною на Привозі.

Це і лякало, і забавляло. Як атракціон «Готель страху» в луна-парку. Але сьогодні буде все серйозно. Зовсім.

За останні два роки, з початком повномасштабної війни, всі ми змінилися. Кажуть, в окопах не буває атеїстів. Виповзають нічні тіні, і наше серце стискається. Ми не виходимо після опівночі з дому, як селяни в Жеводані, де лютувало таємниче чудовисько. Патрулі з автоматами йдуть пустельними вулицями.

Немов гігантська долоня холодної ночі та вітру — передчуття біди — накрила нас усіх.

Увага! Ми знаємо, що за останні два роки нерви у всіх здали. Цей нарис не рекомендується читати людям вразливим і недовірливим. Не треба.

А почалося все просто…

ПУТІН І ОКУЛЬТИЗМ

Наш ворог вірить у чорну магію. І боїться її. Так-так. Старий КДБшник ФСБшник і колишній член КПРС лякається до усрачки шамана Габишева. Нагадаю, сибірський «шаман-воїн» восени 2019 року вирушив у дворічний марш на Москву, де збирався використовувати свій чарівний меч, щоб убити звіра під Кремлем і вигнати путіна. Чаклун і його учні дісталися озера Байкал, де їх скрутили. Габишева відвезли в психіатричну лікарню. путін злякався цього дивного чоловічка з обличчям, як печене яблуко. Він був у жаху. Відтоді він оточив себе відповідними людьми, які бережуть його «ментальне здоров'я».

Кажуть, що перед повномасштабним вторгненням російські чаклуни ритуально вбили в Кремлі чорного собаку. Може, це фейк, але ми бачили в мережі ролик, на якому зафіксовано з'їзд відьом Росії, які присягнулися служити Путіну. Відомий «чорний папа» російського сатанізму Варракс схвалив війну проти нашої країни.

Загальновідомо, що путін проводить багато часу на Алтаї, в Республіці Тива. Що нестримно тягне його туди разом із міністром війни Сергієм Шойгу — етнічним тувинцем і нащадком шаманського роду? Ванни з оленячої крові? Пошуки Шамбали? Можливо.

Російський диктатор одержимий трьома речами: абсолютною владою, безсмертям і безпекою. Як і його вчитель Адольф Гітлер. Можливо, путін боїться магії не менше, ніж «хаймарсів» і дронів над Кремлем. Ну що ж… Тоді за справу.

КУКЛА ВУДУ ДЛЯ ПУТІНА

Це було приблизно місяць тому. Я шукав тему для матеріалу до Гелловіну. Побачив, що деякі українські майстрині ліплять ляльок вуду у вигляді путіна. На жаль, у них взяли інтерв'ю ще рік тому. Жінки говорили: «Встромляйте голки! Свою лють треба кудись спрямувати, адже вона тебе з'їсть зсередини».

Але не було в цих ляльках, на які лили злі сльози наші швачки, що вишивали ненависне обличчя, інфернальної серйозності, притаманної справжнім лялькам вуду. Ті, як мені здавалося, мають бути не просто карикатурою на відому особистість, а набиті волоссям жертви, попелом від фотографії, обрізками нігтів і цвинтарною землею. Повинні бути зловісними! До них страшно і бридко торкатися. І тут я вирішив звернутися до справжніх професіоналів — гаїтянських чаклунів!

Про Гаїті я мав уявлення найзагальніші. Що це - дупа світу. Найбідніша з усіх країн. Пасе, як кажуть українці, задніх. Острів невезіння, словом. Що вони не роблять, не йдуть справи.

Починаю шукати в мережі, чи є в України якийсь зв'язок із Гаїті. Може, був хтось там. Може, їхні студенти у нас навчалися. Консульство якесь в Україні. Нічого немає. Хоча… Ух ти! Читаю в новинах: «Жінка з Одеської області вийшла заміж за гаїтянина». Він навіть підсмажив на багатті у дворі хрущовки порося для всіх жителів!

Ну, думаю, ось воно. Знаходжу її. Пишу, що хотів би поспілкуватися з її чоловіком. Вона мені відповідає, що він зараз у рейсі. Моряк. І він не з Республіки Гаїті.

Гаїті — це, як відомо, острів у Карибському морі. Його ділять дві держави — Республіка Гаїті та Домініканська Республіка. РГ - колишня французька колонія, яка виборола незалежність 1804 року, ставши другою після США незалежною державою в постколумбовій Америці. Домінікана до 1822 року була колонією іспанською, потім була окупована сусідами-гаїтянами, яких позбулася 1844-го. Домініканська Республіка набагато багатша і щасливіша за Гаїті.

Обидва народи один одного, м'яко кажучи, недолюблюють: там, до речі, ще й расовий фактор відіграє серйозну роль.

Так от, моряк, який одружився з українкою — домініканець, не гаїтянин. За словами дружини, він, як і його співвітчизники, вважає, що сусіди так погано живуть саме тому, що поклоняються вуду.

- Ми їздили на кордон із Гаїті, — розповідає жінка, — у прекрасне місце під назвою Байя де лас Агілас (з іспанської перекладається як «Орлина бухта»). Що ближче до Гаїті, то мізернішим був ландшафт: від зеленої та соковитої Домінікани до пустельної та сухої Гаїті. Дивно, але ж це один острів.

Виходить, гаїтян в Україні немає. Ну що ж, саме час пірнати у вир. Шукати чаклунів на місцях.

ЩО НЕОБХІДНО ЗНАТИ ПРО ГАЇТІ

Гаїті схожа на наш Привоз зразка 1990-х! Коли він повільно остигає після літнього робочого дня, коли він ще не прибраний двірниками. Розбита дорога, купи сміття: паперу-картонки, поліетилен, гнилі овочі та фрукти! Смердючі калюжі лакають більмасті запаршивілі собаки. Додайте запахи громадського туалету. Візьміть навколопривізний люд, усіх торчків, п'яниць, злодійок і бездомних. А ще додайте хорошу порцію ворожок, жебраків і відвертих бандюків. І всім цим строкатим натовпом заповніть нетрі.

О! Пам'ятаєте клімовський квартал біля Привозу? Де в аварійних будинках, що тримаються на соплях, дивом тулилися останні відважні жителі, а забудовник закидав їм через паркани всіляку гидоту з Привозу. Закривавлені копита. Мосли, обліплені зеленими мухами, коров'ячі черепи з рогами. І от уявіть собі, що все місто таке. Усе це слід обрамити пальмами. Начебто схоже?

Педикюр серед руїн на ринку в Порт-о-Пренс. Фото — Esteban Felix/AP

Ні. Занадто лайтово. Потрібно додати постійний страх перед руйнівними землетрусами, один з яких зніс і палаци, і хатини. Так нічого й не відновили. Нині більшість населення тулиться в халупах, збитих з усякого сміття, або в наметах. Є цілі райони з контейнерів, як на «Сьомому кілометрі». Там немає вікон. Між руїнами будинків, у каналах повільно рухається, повзе, пливе сміття. Води не видно. А ще страх перед вуличними бандами. Це не наші розбірки 1990-х. Це коли довелося викликати сили ООН і США, щоб зупинити насильство.

Усе це рясно приправлено магією гаїтянського вуду — п'янкої суміші католицизму і глибоко вкорінених африканських вірувань, які процвітали на плантаціях рабів. Криваві жертвопринесення, злісні прокльони і човгаючі зомбі. Тонтон-макути! Армія Канібалів!

28-річна Шерідер Анілус тримає на руках свою дев'ятимісячну доньку Монік, сидячи на руїнах свого будинку у Форт Нешенал. Жінці довелося повернутися сюди, оскільки халупу, в якій тулилася її сім'я, затопило проливними дощами. Фото — Chip Somodevilla/Getty Images

Попри весь цей гіркий катаклізм, частина гаїтян свято впевнена, що їхня країна — найкраща на планеті: наші діди вас, грінго, різали! Перша Гаїтянська революція — єдине в історії успішне повстання рабів! Ну і так далі.

А ще там на мітингах частенько кричать: «Хай живе путін!». Мабуть, соціально близький російський упир упирям місцевим.

Інтернет на Гаїті є. Щоправда, рідкісні мандрівники нарікають на те, що лагають геометки. А це стрьомно. Адже на Гаїті раз у раз беруть туристів у заручники. А можуть і просто так… Йшли бідолахи, витирали піт, фоткали. І тут - бац! Нема їх. Взагалі. І навіть викупу ніхто не вимагає.

Чоловік стоїть на узбіччі на тлі руїн у передмісті Порт-о-Пренс, Морне Лазарре 3 березня 2010 р. Фото — Thony Belizaire/AFP

І ось, звернувшись до цієї гнійної рани на тілі людства, я став шукати в ній тих, хто вбиває на відстані. А ця практика в них поширена на рівні Upper-Intermediate.

Був такий президент Гаїті Дювальє, доктор медицини, який здобув освіту в США (звідси він і отримав своє прізвисько Папа Док). У державних справах покладався не на арештовувачів, а вивчаючи, подібно до античних гаруспиків, козячі нутрощі.

Джон Кеннеді, прийшовши до влади, вирішив припинити будь-яку допомогу Гаїті. Папа Док образився, заявив, що тепер буде ковбасити ляльку американського президента, і замкнувся в покоях із ромом, набором голок і тією самою лялькою. Кеннеді застрелили через п'ять тижнів…

У фейсбуці гаїтянських сторінок, присвячених вуду, не так багато. Напевно, тому що половина (у кращому разі) гаїтян недоїдає. Не до мережевих срачів. Але вони є. Сторінки різні. Від відверто лякаючих, де є фотографії нічних ритуалів, примітивних і відразливих. Обличчя господарів сторінок, які явно перебувають під кайфом, розмальовані білим, очі горять червоним від фотоспалахів. Несамовиті.

Але є і чинні піснеспіви. Танці в будинках зі свіжовибіленими стінами. Жінки з апетитними формами вибивають дріб п'ятами по дошках. Мужики стукають у тамтами.

О! А ось який «пасажир»! Акуратний, сухопарий. Звати Паскаль. Йому років шістдесят.

Пише про себе, що лікар. Лікує від усіх хвороб. Прямо як у нас! Пам'ятаєте, в Одесі свого часу всі зупинки були обклеєні оголошеннями «Лечу мазью». Постраждалі потім домальовували до першого слова дві літери — виходило «калечу».

Паскаль подовжує пеніс, заговорює «корону» або ось радить: «Ефективний рецепт, який може викликати негайний успіх у вашому житті. Злови мурах, по одній на рік твого життя. Кинь у чашку з натуральним молоком і негайно випий. Успіх забезпечений. Якщо нічого не станеться, а трапиться пронос, то йди одразу до дідуся Паскаля, можливо, ти випив не ту кількість мурашок і тут потрібне вже інше зілля».

Паскаль

Пишу всім: і несамовитим, і офіційним церквам вуду, і Паскалю. Мовляв, так і так… З охопленої війною України. Журналіст. Хочу поговорити з ними: раптом вони знають, як наводити СПРАВЖНЮ причину на ворога. Дуже треба.

Першим мені моментально передзвонює в телеграм дідусь Паскаль. Я пишу йому, що не знаю французької, тож розмови наживо не вийде. Ще додаю, що не маю змоги заплатити за бесіду і пораду, оскільки країна воює, всі надлишки грошей йдуть на допомогу Армії. Але я готовий написати про нього, якщо йому є, що розповісти про прокляття вуду. Про нього дізнається вся Україна. Наше видання дуже популярне. Сотні тисяч людей прочитають — дивись, постукають до дідуся Паскаля купити лікувальних мурах.

Він думає. Потім запитує:

- Хто твій ворог?

- путін.

Дідусь зникає. Пауза.

Коротенько суть релігії Вуду така. Бог Творець Бондьє відійшов від справ та просто забив на своє творіння болт. Контактувати можна з духами, тобто дрібнішими божествами. Лоа, так вони називаються, з цілком земними характерами. Вони дріб'язкові, жорстокі (або добрі), прагнуть задоволень і розкоші, чим схожі на грецьких богів з їхніми інтригами, чварами та блядками.

Один із головних лоа - барон Субота. Якщо французькою, то барон Самеді (Baron Samedi). Лоа смерті. Саме він і може завдати шкоди путіну. Барон одягнений у фрак і циліндр. Обличчя його густо вкрите білою фарбою й імітує череп, що висміюється. Він любить сигари, міцний ром із пекучим перцем, який не можуть випити звичайні люди. Обожнює паскудні жарти та тролити людей. У всіх є такий друг?

Я думаю, ми б знайшли з ним спільну мову. Але мені прийшло чергове повідомлення.

ДІДИ ВОРОЖИЛИ

У минулому я багато писав про українських чаклунів, різні секти та інших вампірів. Були й такі. Ви, напевно, вже не пам'ятаєте одеситку Діану Семенуху, яка пила кров у бездомних дітей. А ще був Святий Іван, Червоний Дракон та інші нетопири. Вітчизняні чаклуни у своїй брутальності перевершили багатьох. Прокляття на людину накладали зазвичай так. Жертві надсилали відео з моргу, на якому її фотографію засовували в розпорпаний живіт небіжчика і зашивали. Жертва офігіває, в паніці дістає останні гроші, щоб її зображення не ховали з трупом.

Я дійшов висновку, що більшість українських чаклунів — люди малоосвічені, але при цьому нахабні шахраї. Ну або геть їбануті, вибачте.

Езотерики, чаклуни і маги в Україні особливо розплодилися наприкінці 1980-х. Усі свої знання вони здобули з дешевих книжечок, надрукованих на сірому неякісному папері. Типу «Уроки чаклунства», «Секрети вуду», «Вуду в мегаполісі». Ще була газета «Голос Всесвіту».

Погодьтеся, Гаїті, де культ вуду побутував упродовж століть, фактично витіснивши християнство, — це дещо інше. Ви скажете, що в нас теж давнє коріння: усілякі мольфари, мавки, баби-повитухи. Вій, зрештою.

Однак наших мольфарів старанно винищували ще з часів середньовіччя. Їх спалювали в Речі Посполитій, нищила під корінь москва. Радянська влада остаточно прикінчила «мракобісся»

А на Гаїті вуду 1804 року стало офіційною релігією.

Гаїтяни укладають договір із дияволом про припинення рабства

Тобто наше захоплення езотерикою в 1990-ті та всі «битви екстрасенсів» виглядають в історичному плані досить жалюгідно.

На карибському острові ж це в порядку речей. Шкільний учитель може бути хунганом, тобто жерцем вуду. І його не викличе до себе директор і не вичитуватиме за те, що приносили в жертву курку.

Отже, другим хто зі мною зв'язався у фейсбуці, був шкільний учитель! Він зажадав доказів, що я журналіст, а не шахрай або шпигун СБУ. Я відіслав своє фото з Віталієм Кличком. Був колись у нас у студії. Я був упевнений, що він знає мера Києва. І він справді знав. Розмова відбулася. На жаль, учитель категорично відмовився говорити про путіна. Та що ж таке! Волдеморт якийсь. Чиє ім'я не можна називати!

Отже, це 33-річний учитель у середній школі. Його звуть Фатра Батон. Він викладає історію та рідну мову, тобто гаїтянську креольську мову, kreyòl ayisyen, сформовану на французькій основі. І він вудуїст. У себе на сторінці в соцмережах він розміщує фотографії печер, куди ходять хунгани, щоб почути лоа. Там льодовики та гарячі джерела. У ці печери ходили його предки ще 500 років тому. Розміщує відео ритуальних пісень і танців. Підготовку до стародавніх обрядів…

Публікую, як і обіцяв, посилання на його сторінку.

- Я гаїтянин, виріс і живу на Гаїті, — починає Фатра. — Я люблю гаїтянську страву під назвою том-том (tonmtonm).

Це традиційна страва, яку навряд чи хтось із нас спробує. Бо основним інгредієнтом є пюре з плодів хлібного дерева. Іноді його їдять із солодкою картоплею (бататом). Готують усю цю справу у великій глибокій ступці з довгим товкачиком. Назва страви, ймовірно, пов'язана зі звуком, який видає товкач, коли ним топчуть у ступці.

Також Фатра любить чудовий гаїтянський гурт Boukman Eksperyans. Його, до речі, номінували на «Ґреммі». Колектив отримав свою назву від імені священника вуду.

- Я живу скромно в будинку зі своєю сім'єю, — продовжує вчитель. — Я завжди встаю близько 5:44. Беру лампочку (balèn ak pot dlo, це свого роду лампа з воску в склянці з водою, — Ред.), щоб поговорити з духами. Так і починаю свій день.

- Чому Гаїті спіткають катастрофи та епідемії? Чому ваша країна настільки бідна? — запитую я.

Так, щодо моєї країни теж можна поставити таке запитання, але поки що мова про Гаїті.

- Ми не бідні, ми не згодні зі своїм джерелом енергії, викликаємо егрегори, які нас карають, звідси й політичні війни, землетруси, такі як землетрус на Великому Півдні країни з 13 по 14 серпня. Дуже езотерична дата в історії гаїтянського народу: хунгани і мамбо (священники і жриці вуду, — Ред.) готуються виправити езотеричний човен країни.

Фатра згадує страшні дні землетрусу:

- Я був посеред вулиці, як і всі інші, я намагався допомогти постраждалим і через радіо намагався зв'язатися з благодійними організаціями та направити міжнародну допомогу на Гаїті. А кругом панувало пекло. Більша частина будівель зруйнована. Двісті з гаком тисяч людей загинули.

Настав момент, коли я майже втратив нюх через запах трупів. Тому ми можемо сказати, що це було гірко… Духи Гаїті покарали гаїтян за відхилення від природного порядку речей. Ми перебуваємо на етапі навчання. Духи тут, вони дивляться і чекають, поки ми зрозуміємо, і це причина, через яку ми все ще зберігаємо нашу езотеричну силу.

Я висловлюю співчуття. І кажу: український народ розуміє, що таке смерть, голод. Цьому ми завдячуємо одній людині. Чиє ім'я Фатра не хоче називати.

- Ви чаклун?

- Я той, хто живе з духами, і мені не подобаються слова «чаклун», «хунган» чи «провісник». Я вірю, що ділюся собою з духами, а духи діляться зі мною. Я часто проводжу магічні ритуали та навіть зцілення. До хунгана може звернутися кожен, у справах, які не складаються: кохання, помсти тощо.

Фатра Батон і обряд для Барона Самеді

Я стаю наполегливішим і запитую хунгана, чи практикує він наведення порчі на людину.

Він відповідає дещо незрозуміло. Можливо, труднощі перекладу:

- Завжди можна побажати смерті будь-якій людині, варто тільки вкластися самому.

- Чи може сам хунган постраждати? Якщо в людини, яку він хоче проклясти, потужний захист? Припустимо, сибірських шаманів?

- А в будь-якого захисту є недоліки, просто треба вміти ними скористатися.

Є заклинання потужні, як бомба. На Гаїті багато спеціалістів із таємних знань, ми навіть не можемо назвати найвидатніших, проте є великі хунган і мамбо.

- Коли я запитав у вас, чи можете ви провести обряд прокляття щодо Путіна, ви відмовилися відповідати, чому?

- Я ніколи не роблю жодної персоналізації в такого роду інтерв'ю, навіть імена великих чаклунів (хунганів) моєї країни не згадую. Езотеричні консультації є секретними і не можуть бути розголошені в жодній формі. Найкращим способом знайти відповідь на своє запитання буде або приїхати на Гаїті, або заплатити за цю роботу одному чи кільком хунганам. Це протокол, який слід поважати. Це одна з причин того, що наші храми завжди мають два входи і два виходи, які відчиняються не в одне й те саме місце. Просто щоб зберегти в таємниці особи людей, які до нас звертаються.

- Скільки коштує прокляття?

- Від 150 доларів і більше.

Я питаю, його, а що це за ритуал на фото?

- На фото — звернення до барона Ла Круа першого з померлих (ідеться про барона Субота, — Ред.)

150 доларів за смерть путіна? Заманливо. Тепло розлучаюся з учителем-вудуїстом. Кажу, що розповім про його розцінки українцям.

РОЗМОВА З МАМАН БРІДЖИТ

О сьомій ранку пискнуло повідомлення французькою. Сонний, я підійшов до комп'ютера. Переклав:

- Навіщо ти до нас прийшов?

На аватарці, по-моєму, скомбіноване штучним інтелектом зображення Маман Бріджит. Одне з божеств вуду. Це дружина барона Самеді, якій той постійно зраджує.

Я відіслав Маман своє заготовлене повідомлення: мовляв, я журналіст. Український. Грошей не маю. Але можу зробити відомою на весь світ. Якщо розмова буде цікавою.

І ліг досипати. У нас сьома ранку, а на Гаїті північ. Прокинувся ніби з похмілля. Немов хтось копався в моїй голові, як у картотеці. І фейсбук підвис. Немов намагалися його зламати.

Мені уявилося, як гаїтянський хакер у розпеченому контейнері без вікон, який обдувається кволим вентилятором із гуманітарки, копається в моєму профілі, розглядаючи фотографії моїх друзів і знайомих. Прикидає, як можна з цього гринго (тобто мене) збити хоч сотню доларів.

Маман Бріджит на мою відповідь про те, що немає грошей написала:

- Payez avec d'autres choses. Vous pouvez utiliser vos dents.

І смайлик — оскалена пика.

Я переклав: «Заплати іншими речами. Можна зубами».

Ну ось. Був учитель. Можна сказати, інтелігент. А тут якась гопниця, подумалося мені. І одразу забув про все це.

А ввечері пив чай із печивом і раптом відчув у роті щось тверде. Виплюнув на долоню міст із трьома зубами.

Служив мені вірою і правдою років десять. І ось на тобі. Одразу ж почало блимати в кімнаті світло. У мене світильник стельовий. Як млинець. Знаєте, напевно? Погас. Не весь, а залишився світитися його куточок жовтим тьмяним світлом. Довелося принести з іншої кімнати нічник. Поставив його, увімкнув. Світить. Тут відчув у роті якийсь дискомфорт. Поторкав язиком передній зуб, хитається.

Заліз пальцями в рот і вийняв його. Осоловіло подивився на зуб, потім на листування у фейсбуці.

«Заплати іншими речами. Можна зубами»

Я ніби як реаліст і скептик, тож, думаю, це все ж таки збіг. Хоча й знаю, що так і працюють «прокляття». Припустимо, ви грюкнули собі по пальцю молотком, вилаялися і забули. Але інша річ, коли вас перед цим на вулиці «прокляла» циганка. Усі дрібні негаразди стають значущими і накопичуються в скарбничку в голові, на якій напис «забобони».

І іноді скарбничка переповнюється і найстійкішого матеріаліста тягне перехреститися. Я написав Маман Бріджит.

- А навіщо вам мої зуби? Скажіть, ви біла?

І ліг спати.

Вона стояла біля вівтаря, зробленого з французького старовинного буфета. З цілковитою зневагою до різьбленої краси буфет був залитий стеарином запалених свічок і пропалений сигарами. На ньому стояли чаші, наповнені смаженою рибою, вареними бананами, маніокою і піманом (гострим перцем).

- Білосніжко, пий ром без льоду, щоб відчути жар, — воркувато говорила мені Маман Бріджит.

Її обличчя було розфарбоване так, щоб воно виглядало як череп. Боді й чорна вуаль. Її пальці обхоплювали курильну люльку.

Я кажу:

- Вас на іконах малюють білою. Кажуть, ви прибули на Гаїті з Британії.

Вона уважно вдивляється в мене:

- Блан, ель лакай оу.

Це креольською: «Білий, іди додому».

І я тут же опиняюся притиснутим до високої кам'яної стіни. У сантиметрі від мого носа зі скреготом проноситься товарняк. Я кричу, але гарячий вітер від поїзда свистить так, що крику не чути. Потяг нескінченний. Я втискаюся в кам'яну кладку стіни. Мені здається, що ось-ось трапиться вагон ширший і мене зімне, як ляльку, і розмаже по цій стінці.

Я підіймаю голову і бачу над краєм стіни білу плямочку, чую сміх. Це Мадам Бріджит. Вона регоче. І кричить: «Стань дерев'яним котом!»

І в цей час я бачу, що ось він мчить на мене — вагон трохи ширший за інші. Я втягую живіт і тут…

Я прокидаюся в поту. Спекотно, як на Гаїті. Жовтень! Я дихаю, як риба на суші. Вмикаю настільну лампу. Сідаю за комп. Смердить горілою проводкою. Чую легке постукування. І дивлюся, як по інший бік вікна повзає величезна оса. Вона й стукає лапами в скло. Вночі. Шукає, як пролізти у квартиру. Жовтень! Цікаво, чи здатна оса перелетіти океан?

Намагаючись не замислюватися про те, що відбувається, риюся в англо- і франкомовній інфі.

Мадам Бріджит точно біла. Про це пишуть усі джерела. Чого ж вона розлютилася? Блін. Мені ж це наснилося! У вуду немає своєї Біблії та життєпису святих. А тому немає канонічного опису кожного лоа.

Але я все ж знаходжу інформацію. Тьху! Через релігійні переслідування на Гаїті Маман Бріджит, скажімо так, замаскувалася. Це називається синкретизмом — злиття різних вірувань та уявлень. Вуду — синкретичний культ, у якому змішалися традиційні вірування африканців, християнство і багато чого ще. Скажімо, Ісус у них - один із лоа. Добрий.

Таке було й у слов'ян, коли язичницький бог Велес, покровитель тварин і скотарів, у процесі християнізації перетворився на святого Власія. А народ у вивернутих хутром догори шубах пригощав худобу залишеними з осені снопами жита. Приносив жертви Велесу, просто вже в іншій «юрисдикції».

Так ось, Мадам Бріджит постала перед паствою в багатьох обличчях. Християнство, на щастя, багате на образи сильних, пасіонарних жінок. Тут і Бригітта Ірландська (до речі, шанується і православними), і Марія Магдалена, і інші. Ось і гаїтяни поклонялися начебто їм, а насправді ні. Своїй, рідній у дошку. Чаклунці та матюкальниці.

Одне добре. Маман любить жартувати. І не так злісно, як її чоловічок Барон Субота. З тим би мені не поздоровилося…

ПУТІН СТАНЕ ДЕРЕВ'ЯНИМ КОТОМ

Намагаючись не згадувати сон і поїзд, що летить на мене, пишу Мадам Бріджит:

- Вибачте, якщо чимось вас образив. Про вуду дуже багато неправдивої інформації. Я журналіст з України, у нас зараз повітряна тривога. Тобто в будь-яку секунду нашої розмови може прилетіти ракета і мене не стане (так я показав, що мене не залякати зубами, що випали). Цікавлять прокляття. Чи можна накласти на ворога України прокляття смерті?

- Ви хочете, щоб Путін став дерев'яним котом?

- А що таке «дерев'яний кіт»?

- Це означає здохнути. Тому що мертва кішка часто тверда, як дерево.

- Дуже б хотілося.

- Не один Путін вірить у прокляття вуду. Саркозі вірить. Він судився з тим, хто зробив і продавав його ляльку вуду. Махмуд, колишній президент Ірану (мова про Махмуда Ахмадінежада, — Ред.) викликав собі на допомогу джинів. Президент Індонезії Сусіло (Сусіло Бамбанг Юдойоно, — Ред.) вірив у чаклунство і боявся його. Легше назвати того, хто не боїться чаклунства. Може, Кім Чен Ин? Або Сі Цзіньпін. Вони боятимуться тільки тоді, коли помиратимуть.

- Скажіть, ви мамбо?

- Ха, я лоа! Мені подобається Україна. Я співчуваю її людям. У цьому ви схожі на гаїтян. Ви хочете свободи. З нами поводилися, як із худобою, як із тваринами, яких можна купувати та продавати. Коштували ми не більше, ніж корова. Найчастіше менше. Вуду — це відповідь. Вуду каже: «Ні, я не корова». Корови не вміють танцювати, корови не співають. Корови не можуть стати Богом.

- Часто можна почути, що Гаїті зазнає епідемій, ударів стихії через вуду, чи правда це?

- Це всім розповідав джол санті (з креольської «смердючий рот», — Ред.), кандидат у президенти США Пет Робертсон. Він анндан чоу пурі («огидна і смердюча вагіна», — Ред.). Одразу наступного дня після землетрусу розповів по брехливому телебаченню, що жителі Гаїті самі винні в трагедії, підписавши договір із дияволом, щоб позбутися французької работоргівлі! Він брехун! І його ляльку проткнули голкою, і він упав з коня. І довго мучився. Помер місяць тому.

Мадам Бріджит

У нас ще багато залишків рабства. Найкрасивіший пляж Гаїті — Лабаді. Це ім'я одного з работорговців, які вбивали чорношкірих. Живучи в Ле-Борні, він забивав до смерті «своїх чорних» заради розваги. І дуже часто ховав їх живцем.

- Ми теж ще не знесли всіх леніних та інших комуністичних бузувірів. Тож, ми дійсно схожі. Так, це кепсько коли по телевізору кажуть, що ви фашисти або сатаністи. І потім йдуть на вас війною. Але це довгий термін, цей Пет Робертсон помер тільки через 13 років. Нам би швидше трохи свого ворога упокоїти.

- Якщо українці хочуть, то вони можуть у День Усіх Мертвих, який буде 1 листопада, побажати те, чого бажали гаїтяни своїм мучителям. І ми, лоа, почувши це прохання, допоможемо. Барон Самеді може послати когось зі своїх духів. У вуду духи не мають власного тіла. Вони проявляються, вселяючись у живих. Неважливо, чоловік це чи жінка, він може заволодіти ким завгодно, незалежно від його статі. Вони вселяться в охорону путіна, і ті його застрелять. Тільки треба показати, що справді цього хочеш. Треба рому з перцем і сигару на вівтар. І Барон Самеді з'явиться. Авраам каже, що цього достатньо.

Вівтар вуду

На цьому Маман перестала говорити. Згадавши Авраама наостанок. Я уявив собі, як десь на Гаїті, у хатині посеред руїн, від комп'ютера відкочується пишна гаїтянка, що друкувала все це з витріщеними очима та напіввідкритим ротом. Вона трясе головою та очманіло дивиться навколо.

- У тебе увійшов лоа, щоб поговорити з гринго з України! — шанобливо кажуть їй бабусі.

Може так, а може, все це фантазія. Я ж, втративши лампу і чотири зуби, купив маленьку фігурку, ляльку Барона Суботи, міцний ром «Кракен» і сигару.

І першого листопада пригощу матюкальника й ловеласа. Може, дух Смерті скаже: «Життя — це стиглий плід, який швидко гниє. І плід путіна вже згнив зовсім. Він смердить. Пора його прибрати».

Автор — Дмитро Жогов