Штрафы за русский в школьных чатах: языковой омбудсмен грозит санкциями, но наказать родителей не смогут
Требовать от детей и родителей украинского языка в школьных чатах — новая официальная рекомендация языкового омбудсмена, подкрепленная напоминанием о солидных штрафах. Подобные предупреждения вызвали немало споров и опасений. «Думская» получила разъяснения от представителя омбудсмена и юристов.
Спойлер: родители могут выдохнуть. Наказать их за сообщения на русском или другом языке просто не получится, а вероятность получить штраф за переписку в мессенджерах близка к нулю.
Все началось с того, что уполномоченная по защите государственного языка Елена Ивановская выпустила практическую памятку для педагогов. В ней учителям рекомендуют требовать использования украинского языка не только на уроках, но и на переменах, во внеклассной работе, а также в школьных чатах — как от учеников, так и от их родителей.
«Учебный процесс является целостным и не ограничивается только продолжительностью урока. Он охватывает воспитательную, организационную и внеклассную деятельность, общение с учениками и родителями — как на территории школы, так и за ее пределами. Обсуждение организации учебного процесса в мессенджерах и чатах является составляющей публичной сферы образования», — говорится в документе.
Власти города ситуацию не комментируют, мол, рекомендации омбудсмена для учителей — абсолютно не их сфера ответственности.
Как пояснила «Думской» представитель языкового омбудсмена в Одессе Анна Неруш, вопрос административной ответственности (предупреждение или штраф) за нарушение законодательства о государственном языке может возникать исключительно после установления состава конкретного правонарушения в предусмотренном законом порядке.
«Все зависит от конкретных обстоятельств, — объясняет Неруш. — Кто и с какой целью создал этот чат? Кто его участники? Участвуют ли в нем педагогические работники или администрация заведения? Что обсуждается в чате? Касается ли общения образовательного процесса? Если коммуникация является частью образовательного процесса, на нее распространяются требования по применению государственного языка. Если это личное общение — языковой Закон на него не распространяется. Напоследок напомню, что часть третья статьи 55 Закона Украины «Об образовании» обязывает!!! родителей воспитывать у детей уважение к государственному языку».
Як пояснила «Думській» представниця мовного омбудсмена в Одесі Анна Неруш, питання адміністративної відповідальності (попередження або штрафу) за порушення законодавства про державну мову може виникати виключно після встановлення складу конкретного правопорушення у передбаченому законом порядку.
«Все залежить від конретних обставин, — продовжує Неруш. — Хто та з якою метою створив цей чат? Хто є його учасниками? Чи беруть у ньому участь педагогічні працівники або адміністрація закладу? Що обговорюється в чаті? Чи стосується спілкування освітнього процесу? Якщо комунікація є частиною освітнього процесу, на неї поширюються вимоги щодо застосування державної мови. Якщо це приватне спілкування — мовний Закон на нього не поширюється. Наостанок нагадаю, що частина третя статті 55 Закону України «Про освіту» зобов’язує!!! батьків виховувати у дітей повагу до державної мови».
Горячую тему мгновенно подхватили разнообразные, в основном анонимные, паблики. Впрочем, пугающие сообщения о штрафах для родителей или детей — не больше чем хайп на острой теме, говорят юристы. Тонкости применения этих норм «Думской» разъяснила правовед Анастасия Кузнецова.
По ее словам, финансовые санкции касаются исключительно должностных лиц и педагогов, но никак не родителей или школьников.
«Главный нюанс заключается в том, кто именно пишет в чате. Для учителей и администрации школы рабочая переписка — это прямое выполнение служебных обязанностей. Если педагог ведет ее на негосударственном языке, оштрафовать его могут абсолютно законно. А вот на родителей эти правила не распространяются — они не являются сотрудниками учебного заведения или госслужащими. Законодательство регулирует публичную сферу, но не приватное общение граждан. Принудить родителя писать исключительно по-украински или оштрафовать его омбудсмен не имеет права», — пояснила Анастасия Кузнецова.
Также эксперт подчеркнула, что штрафы не выписываются автоматически: процедура требует официальной жалобы, проведения проверки и составления протокола на конкретного педагога.
Таким образом, для учителей соблюдение языкового режима в мессенджерах — это законная обязанность, тогда как для родителей призыв омбудсмена носит исключительно рекомендательный характер.
Юридический обозреватель «Думской» Александр Иванов обращает внимание еще на одну проблему — техническую и процессуальную стороны доказательства вины в мессенджерах.
«Необходимо учитывать статус площадок, на которых создаются эти группы. Viber, Telegram, WhatsApp — все они находятся вне украинской юрисдикции, поэтому формально переписка там не ведется на территории Украины и не подпадает под прямое действие нашего законодательства. Кроме того, в Кодексе об административных правонарушениях, в отличие от Уголовного процессуального кодекса, отсутствует четко прописанная процедура фиксации доказательств в интернете. Привязать конкретное сообщение к конкретной личности в административном процессе юридически крайне сложно, поэтому реальное привлечение к ответственности в таких случаях вызывает большие сомнения», — отметил эксперт.
Авторка — редакторка «Думской» Алия Замчинская
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Хорошо что эта мовная Parteigenosse не начнет скоро выдавать предписания каким языком пользоваться при занятии взрослых и не только интимом?? идиоты сказочные пусть у нас президент просроченный и не сповна розуму пусть у нас Конституция на менопаузе в период ПМС в истерии коматозе.. но пока вы придурки не перепишите ст. 10 Конституици Украины все это лишь бурная имитация по языковому вопросу поскольку украинизация насильственная и Законы мовные и нормативные акты не согласованы (по целесообразности) со ст. 10 Конституции… то это все фенита ля комедия…я не против украинского языка культуры и социума, но я против- когда в интересах сиюминутной выгоды показухи авралов и вказивок работают вопреки законам и Конституции..это все называется плоды ядовитого дерева..перегибы мягко говоря, и ошибки так сказать власти…и кидание то в одну сторону то в другую крайность..
Бурної імітації не було, влада антиукраїнська, усюди панує мерзенний, узкогаварящий кацап! Але ж, stap by stap, українці усюди складають більшість населення, які поступово прокидаються від московитського фашизму! Вкотре нагадаю, в Одесі 62 % українців, 29 % московитів, потрібні відповідні закони, що би Одеса та країна в цілому стали українськими!
Якби українська мова не мала значення, то її російська влада не забороняла біля 400 разів за всі роки спільного існування українців з росіянами в єдиних державних утвореннях. А сьогодні взагалі нічого українського на росії не залишилося, незважаючи на те що на росії мешкають мільйони українців. Захист рідної мови — це свята справа.
То есть вы, Петр, предлагаете поступать как злобные кацапы, применять их антиевропейские методы, вышибать клин клином? Как были вы, Петр, советским человеком и свидомым комми, так вы им и остаетесь, хотя и надели вышиванку и шаровары.
Хватит врать Неравнодушный. Никто мову в Одессе не запрещал. Полная брехня. Наоборот навязывание. Чтобы все изучали. Со 2 по 10 класс. И книги в магазинах только на мове. Экзамены ты мог на мове сдавать.
Великолепный, твой любимый путин говорил после захвата Крыма о том что там будет 3 государственных языка. И что в итоге стало? Врёт как дышит. А ты ему веришь?
Історія української мови — це багато в чому історія боротьби за право просто існувати. Її обмежували в школах, у книгодрукуванні, в державних установах, у церкві й театрі. Особливо жорсткою була русифікація за часів Російської імперії та СРСР: українську не просто відсували на другий план, а робили все, щоб у людей навіть не виникало бажання нею користуватися публічно. Спершу з'являлися циркуляри, потім вони перетворювалися на закони, а закони вже закріплювалися через шкільні програми й повсякденну адміністративну практику. Ми й досі маємо справу з наслідками — коли, наприклад, у великому місті важче знайти книгарню з українськими виданнями, ніж кав'ярню. Тому називати відновлення української мови «дискримінацією» російськомовних громадян — щонайменше нечесно. Ніхто не забороняє людям пам'ятати свою мовну історію чи розмовляти так, як їм зручно вдома. Йдеться про інше: щоб українська нарешті перестала бути мовою для довідок і формальностей, а стала мовою, якою природно говорять у школі, в університетській аудиторії, на прийомі в лікаря чи в оголошенні на упаковці товару. І для цього зовсім не обов'язково нікого принижувати. Українській мові не потрібна агресія — їй потрібні якісний контент, сучасні продукти нею й послідовна політика держави, а не чергова кампанія на два тижні. Держава, звісно, має чути своїх громадян. Але це не означає, що мовну політику варто вибудовувати щоразу, коли лунають гучні звинувачення в «утисках». Якщо ми хочемо, щоб українська справді зайняла своє місце у власній країні, діяти доведеться послідовно — без різких відкатів після кожної хвилі критики. Мова надто довго чекала на звичайне, буденне право бути почутою. І, чесно кажучи, для цього вже не потрібен жоден дозвіл — просто трохи терпіння й державної волі.
XVII століття 1696 – польський сейм ухвалив запровадження лише польської мови в судах та установах Правобережної України. 1690 – Російська православна церква віддала анафемі «Київські нові книги» П. Могили, К. Ставровецького, С. Полоцького, Барановича, А. Радзивіловського та інших. XVIII століття 1720 – цар Московії Петро І заборонив друкувати книги українською мовою. 1729 – Петро ІІ наказав переписати всі державні книги з української на російську мову; заборона поширилася й на документи. 1731 – російська цариця Анна Іванівна наказала вилучити всі книги староукраїнського друку, а науки викладати російською. 1763 – Катерина ІІ заборонила викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії. 1769 – Синод РПЦ заборонив друкувати та використовувати український буквар. 1775 – зруйнували Запорозьку Січ і закрили українські школи при полкових козацьких канцеляріях. 1789 – Едукаційна комісія польського сейму закрила всі українські школи. XIX століття 1817 – у всіх народних школах Західної України запровадили навчання польською мовою. 1832 – реорганізували освіту на Правобережній Україні на загальноімперських засадах із переведенням навчання на російську мову. 1847 – розгромили Кирило-Мефодіївське товариство. Розпочалися систематичні переслідування української мови. 1859 – міністерство віросповідань і наук Австро-Угорщини в Східній Галичині та на Буковині здійснило спробу замінити українську кирилицю латиницею. 1862 – закрили безплатні недільні українські школи для дорослих у підросійській Україні. 1863 – Валуєвський циркуляр про заборону надавати цензурний дозвіл на друкування україномовної духовної та популярної освітньої літератури: «жодної окремої малоросійської мови не було і бути не може». 1864 – ухвалення Статуту про початкову школу, згідно з яким навчання має проводитися виключно російською мовою. 1869 – запровадження польської мови як офіційної мови освіти та адміністрації Східної Галичини. 1870 – роз'яснення міністра освіти Росії Д. Толстого про те, що «кінцевою метою освіти всіх інородців безсумнівно має бути обрусіння». 1876 – Емський указ Олександра ІІ про заборону друкування та ввезення з-за кордону будь-якої україномовної літератури, а також про заборону українських сценічних вистав і друкування українських текстів під нотами, тобто народних пісень. Повний текст Емського указу за журналом «Особливої Наради» вперше оприлюднено в книзі Савченка Ф. «Заборона українства 1876». 1881 – заборона викладання в народних школах і проголошення церковних проповідей українською мовою. 1884 – заборона Олександром ІІІ українських театральних вистав в усіх малоросійських губерніях. 1888 – указ Олександра ІІІ про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами. 1892 – заборона перекладати книги з російської мови на українську. 1895 – заборона Головного управління у справах друку видавати українські книги для дітей. XX століття 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови самостійною мовою Сенат оголошує україномовну культурну та освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 – закриття
XX століття 1908 – через чотири роки після визнання Російською академією наук української мови самостійною мовою Сенат оголошує україномовну культурну та освітню діяльність шкідливою для імперії. 1910 – закриття за наказом уряду Столипіна всіх українських культурних товариств, видавництв, заборона читання лекцій українською мовою, заборона створення будь-яких неросійських клубів. 1911 – постанова VII дворянського з'їзду в Москві про виключно російськомовну освіту та неприпустимість вживання інших мов у школах Росії. 1914 – заборона відзначати 100-річний ювілей Тараса Шевченка; указ Миколи ІІ про скасування української преси. 1914, 1916 – кампанії русифікації в Західній Україні; заборона українського слова, освіти, церкви. 1922 – проголошення частиною керівництва ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У «теорії» боротьби в Україні двох культур – міської (російської) та селянської (української), в якій перемогти має перша. 1924 – закон Польської республіки про обмеження використання української мови в адміністративних органах, суді, освіті на підвладних полякам українських землях. 1924 – закон Румунського королівства про зобов'язання всіх «румунів», які «втратили материнську мову», давати дітям освіту лише в румунських школах. 1925 – остаточне закриття українського «таємного» університету у Львові. 1926 – лист Сталіна «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК КП(б)У» з санкцією на боротьбу проти «національного ухилу», початок переслідування діячів «українізації». 1933 – телеграма Сталіна про припинення «українізації». 1933 – скасування в Румунії міністерського розпорядження від 31 грудня 1929 р., яким дозволялося кілька годин української мови на тиждень у школах з більшістю учнів-українців. 1934 – спеціальне розпорядження міністерства виховання Румунії про звільнення з роботи «за вороже ставлення до держави та румунського народу» всіх українських учителів, які вимагали повернення до школи української мови. 1938 – постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б) «Про обов'язкове вивчення російської мови в школах національних республік і областей», відповідна постанова РНК СРСР і ЦК ВКП(б). 1947 – операція «Вісла»; розселення частини українців з етнічних українських земель «вроздріб» серед поляків у Західній Польщі для прискорення їхньої полонізації. 1958 – закріплення в ст. 20 Основ Законодавства СРСР і союзних республік про народну освіту положення про вільний вибір мови навчання; вивчення всіх мов, крім російської, – за бажанням батьків учнів. 1960–1980 – масове закриття українських шкіл у Польщі та Румунії. 1970 – наказ про захист дисертацій виключно російською мовою. 1972 – заборона партійними органами відзначати ювілей музею І. Котляревського в Полтаві. 1973 – заборона відзначати ювілей твору І. Котляревського «Енеїда». 1972 – постанова ЦК КПРС «Про підготовку до 50-річчя створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік», де вперше проголошується створення «нової історичної спільності – радянського народу», офіційний курс на денаціоналізацію. 1978 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо подальшого вдосконалення вивчення та викладання російської мови в союзних республіках» («Брежнєвський циркуляр»). 1983 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про додаткові заходи щодо поліпшення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах та інших навчальних закладах союзних республік» («Андроповський указ»), якою, зокрема, запроваджено виплату 16% надбавки до зарплати вчителям російської мови та літератури; директива колегії Міносвіти УРСР «Про додаткові заходи щодо вдосконалення вивчення російської мови в загальноосвітніх школах, педагогічних навчальних закладах, дошкільних і позашкільних закладах республіки», спрямована на посилення русифікації. 1984 – постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР «Про подальше вдосконалення загальної середньої освіти молоді та поліпшення умов роботи загальноосвітньої школи». 1984 – початок в УРСР виплат підвищеної на 15% зарплати вчителям російської мови порівняно з учителями української мови. 1984 – наказ Міністерства культури СРСР про переведення діловодства в усіх музеях Радянського Союзу на російську мову. 1989 – постанова ЦК КПРС про «законодавче закріплення російської мови як загальнодержавної». 1990 – ухвалення Верховною Радою СРСР Закону про мови народів СРСР, де російській мові надавався статус офіційної. XXI століття 2012 – Закон «Про засади державної мовної політики» № 5029-VI (неофіційно – закон Колесніченка–Ківалова або «мовний закон») – закон, ухвалений Верховною Радою України 5 червня 2012 року в першому читанні 234 голосами «за» (за деякими даними, за нього проголосувало лише 172 депутати), 3 липня 2012 року – у другому читанні 248 депутатськими картками (голосування відбулося з порушенням Конституції України, норм регламенту та процедури розгляду). 31 липня законопроєкт, незважаючи на категоричну власну заяву в ефірі каналу «Рада» про непідписання документа, ухваленого таким чином,
Удивительно, как вся эта братия — что ретивый «неравнодушный» фсбешный бот, что Shitwind, вещающий из-за океана, — мгновенно возбуждается в любой теме, где заходит речь о языке, религии или памятниках. Сценарий всегда один: вбросить триггер, столкнуть людей лбами и в очередной раз попытаться разделить народ.
Самое ироничное во всей этой истории — их невероятный кульбит сознания. Еще 35 лет назад эти же персонажи рьяно боролись с «мелкобуржуазным украинским национализмом», строчили отчеты и сдавали нормы по партийной линии. А потом щелчок — и они мгновенно перекрасились в самых «свидомых» патриотов и главных арбитров чужой праведности.
Мова, це тільки засіб спілкування та не більше.Коли учні починають скаржитися на вчителя, що він веде урок іншою мовою, крім українськоі, це суспільство виховує русофоба. Коли вчителя починають казати, що в іхньому навчальному закладі умови: обов'язкові платні концультаціїї.Бо без концультацій будуть погані оцінки, це корупція. Звісно, проти системи ви не підете, та можна переходити на домашнє навчання, з причин несумісних доходів вашої сім'ї та вимогами школи.
В распоряжение «Думской» попал список скандальных случаев, связанных с полицейскими области. И это уже больше похоже не на отдельные эпизоды, а на системную криминальную хронику в погонах.
Вечерний взрыв в автомобиле на улице Университетской в Одессе СБУ квалифицировала как террористический акт и уже открыла соответствующее уголовное производство.
По предварительным данным следствия, пострадали два человека, которые находились в салоне автомобиля. Им оказывается необходимая медицинская помощь.
16:36
Что творится в одесской полиции?
Вечерний взрыв в автомобиле на улице Университетской в Одессе СБУ квалифицировала как террористический акт и уже открыла соответствующее уголовное производство.
32
4
3
12
2
2
1
1
Где-то еще делают нашу одесскую оригинальную закуску? 
